20. Які специфічні пристосування представників різних екологічних груп гідробіонтів (бентос, пелагос* Вам відомі?

Організми, що живуть у водному середовищі називають гідробіонтами.

Вода - щільне середовище і життям пронизана практично вся її товща. Серед гідробіонтів виділяють такі екологічні групи: бентос - організми, які заселяють дно водойм (бурі, червоні водорості, фораменіфери, губки, коралові поліпи та ін.); пелагос - тварини, що мешкають у товщі води. Серед пелагїальних організмів виділяють планктон і нектон. Планктон - гідробіонти, які пасивно парують у товщі води (медузи, деякі водорості) за рахунок зниження питомої ваги тіла за наявності в тілі великої кількості води (медузи), жирових крапель (діатомові водорості), повітря (ламінарії, молюск наутілус), а також збільшення площі поверхні тіла через утворення різних відростків. Нектон - організми, що здатні до активного руху в товщі води (риби, кальмари, дельфіни). Серед пристосувань до такого способу існування виділяють обтічну форму тіла, розвиток мускулатури й органів чуття для орієнтації в довкіллі.

Окремі види для орієнтації, сигналізації, захисту й нападу здатні генерувати електричний струм. Прісноводна рибка водяний слон (Могтугиь каппите), посилає до 300 імпульсів на секунду, виявляючи безхребетних у рідкому намулі.

Своєрідний спосіб живлення, притаманний окремим гідробіонтам, - фільтрація - відціджування або осаджуван­ня завислих у воді частинок органічного походженняя та численних дрібних організмів. Такий тип живлення характерний для двостулкових молюсків, сидячих голкошкірих, поліхет, моховаток, асцидій, планктонних рачків, вусатих китів тощо.

Представникам окремих видів, які заселяють тимчасові водойми, пересихаючі басейни, характерний стан зниженої життєздатності - гіпобіоз (наприклад, щитні, гіллястовусі рачки, планарії, малощетинкові черви, молюски і навіть риби - в'юн, африканський протоптерус і південноамериканський лепідосирен із дводишних). Численні дрібні види (інфузорії, корененіжки, деякі веслоногі рачки, турбелярії та ін.) утво­рюють цисти. Інші переживають несприятливий період у стадії високостійких яєць (дафнії)- Окремі дрібні мешканці здатні висихати до стану плівки, а за відновлення водойми - поновлювати ріст і розвиток.

21. За якими характеристиками популяція відрізняється від окремої особини?

Популяція — сукупність організмів, що займають обмежений ареал (територія поширення якогось об'єкта або явища), мають спільне походження за фенотипом та географічно ізольовані від інших популяцій даного виду. Ріст популяції — співвідношення між народжуваністю і смертністю.

В еволюційній теорії популяція - група особин, здатна до більш-менш сталого самовідтворення (як статевого, так і безстатевого). Вона відособлена (зазвичай географічно) від інших груп, з представниками яких (при статевій репродукції) потенційно можливий генетичний обмін. З точки зору популяційної генетики популяція - це група особин, в межах якої ймовірність схрещування у багато разів перевершує ймовірність схрещування з представниками інших подібних груп. Зазвичай говорять про популяції як про групи в складі виду або підвиду.

В сучасних еволюційних теоріях (наприклад, в синтетичній теорії еволюції) популяція вважається елементарною одиницею еволюційного процесу.

Популяції притаманні:

1.спільність еволюційної долі;

2.здатність до невизначено тривалого (в еволюційному масштабі часу) існування;

3.наявність займаної території;

4.Формування генетичної системи, що характеризується вільним, заснованим на випадковому, рівноможливому поєднанні всіх типів гамет, схрещування особин всередині популяції (панміксія), значна ізольованість від інших популяцій;

5. адаптивне реагуванням на зовнішні впливи як цілого;

6.наявність специфічного екологічного гіперпростору (екологічної ніші).

Популяція, як і будь-яка складна система, характеризується динамікою, структурою і системними (груповими) властивостями - характеристиками.

Кожне угруповання особин, що належить до одного виду, має окреслену генетичну структуру, яка виражена в певних морфологічних особливостях виду.

Одночасно для популяції характерна певна екологічна структура, яка є результатом відмінності демографічного типу, наприклад, вікова структура, народжуваність, смертність.

В залежності від розмірів займаної території, розрізняють 3 типи популяцій:

Елементарна (локальна) популяція - сукупність особин виду, що займають невелику ділянку однорідної території. В залежності від характеру умов у біогеоценозі будь-який вид розпадається на кілька елементарних популяцій.

Екологічна популяція - сукупність елементарних популяцій, приурочених до конкретних біогеоценозів. Географічна популяція - сукупність екологічних популяцій, що охоплює групи особин одного виду, які заселяють територію з географічно однорідними умовами. Чітко розмежовані одна від одної і відносно ізольовані. Вони різняться між собою плодовитістю, розмірами особин, екологічними, фізіологічними, поведінковими та іншими особливостями.

Популяції як групові об'єднання володіють рядом специфічних властивостей, що відрізняють їх від окремо взятого організму. Їх називають групові характеристики популяцій:

1. Чисельність - кількість особин у межах певного ареалу

2. Щільність - число особин на одиницю площі (екз./м² (екз./м³); або особин/м² (особин/м³).

3. Народжуваність - кількість нових особин, які з'явилися¹ за одиницю часу (год, доба, рік) у процесі розмноження (екз./рік, або особин/рік).

4. Смертність - кількість особин, які загинули за одиницю часу (екз./рік, або особин/рік).

5. Приріст популяції - різниця між кількістю особин у популяції на початку та в кінці певного проміжку часу (екз. або особин).

6. Темп росту - середній приріст за одиницю часу (екз./рік, або особин/рік).