16. Зміст і методика ознайомлення учнів із базами даних.

Теорія баз даних — важливий розділ сучасної інформатики, їх широке використання в різних галузях людської діяльності робить актуальною підготовку користувачів баз даних.

Вивчення середовища баз даних можна поділити на дві частини: спочатку слід навчити учнів працювати з готовою базою даних для розу­міння основних понять, властивостей об'єктів та операцій над ними. Далі можна приступати до вивчення можливостей використання кон­кретної системи управління базами даних (СУБД) та створення власних баз даних (БД). Після вивчення теми можна запропонувати творчу або проектну роботу на проектування баз даних, що є достатньо складним завданням, але разом з тим і творчим, і саме тому цікавим для біль­шості учнів.

Під час вивчення баз даних передбачається проведення практичних та лабораторних робіт. Під час практичної роботи учні під керівниц­твом учителя набувають умінь опрацювання баз даних за допомогою комп'ютера. Лабораторна робота передбачає самостійну роботу учнів в комп'ютерному класі для закріплення набутих вмінь і навичок.

Однак перш ніж розв'язувати практичні задачі, учні повинні з'ясу­вати та засвоїти теоретичні питання, пов'язані з базами даних.

Поняття баз даних учням відоме інтуїтивно. Вони можуть пояснити зміст слова «база», як місце збереження певних речей. Наприклад ово­чів, меблів, книжок. Учні також розуміють, що речі зберігаються в базах у певному порядку, який дозволяє швидко знаходити потрібні. Крім того, на уроках математики та фізики учні вже працювали з табличним поданням інформації, до того ж вони знають технології опрацювання електронних таблиць, однією з функцій яких є підтримка баз даних. Для визначення суттєвих ознак баз даних та наступного формулювання відповідного означення можна організувати евристичну бесіду та запро­понувати учням дати відповіді на запитання:

1. Чи прийнято в одному і тому ж сховищі зберігати різні предмети, наприклад, книжки, продукти, запчастини для автомашин, одяг тощо?

2. Чи існують деякі правила зберігання речей в спеціальних схови­щах? Для чого потрібні такі правила?

Після визначення суттєвих ознак бази даних доцільно сформулювати її означення, як сукупності повідомлень (даних), поданих у вигляді впо­рядкованого набору елементів однакової структури та спеціальним чином організованих за певними правилами, що передбачають загальні принципи опису, зберігання і опрацювання даних.

Далі слід провести етап мотивації та на конкретних прикладах продемонструвати практичну значущість СУБД. Основна мета такої демонстрації: роз'яснити учням, що при великому обсязі інформації її доцільно структурувати за певними правилами та опрацьовувати за допомогою комп'ютера. Для ефективної роботи з великими базами даних користувачеві потрібні спеціальні програмні засоби для підтрим­ки діяльності, пов'язаної з використанням баз даних.

Доцільно провести з учнями бесіду про галузі використання баз даних та надати їм можливість навезти приклади конкретних баз даних: інформаційна система продажу і резервування авіо-квитків та залізничних квитків; база даних, що замінює паперовий бібліотечний каталог; елек­тронні енциклопедії з відомостями, наприклад про медичні поради і рецепти для лікування різноманітних захворювань, музичні твори та інструменти, шедеври Ермітажу або кулінарні рецепти, хімічні еле­менти, співробітників деякої установи; бази даних, що містять номери телефонів та адреси мешканців міста, бази даних з інформацією про власників автомобілів; бази даних товарів, що продаються у великому магазині тощо. Деякі з таких реальних баз даних доцільно продемон­струвати в дії.

Корисними для подальшого пояснення можуть бути основні особли­вості використання баз даних:

• набір даних в базі даних створюється і зберігається як єдине ціле при розв'язуванні сукупності задач деякої предметної галузі;

• кожна прикладна програма, що звертається до СУБД для розв'язу­вання задачі, вибирає із предметної бази даних дані, які потрібні для її розв'язування;

• при розв'язуванні задач за допомогою прикладних програм, що звертаються до баз даних, відсутня залежність прикладних про­грам від даних, тобто зміна даних не викликає необхідності вне­сення змін до прикладних програм.