- •Поняття та предмет сімейного права.
- •Умови усиновлення.
- •Шлюбний договір.
- •Розірвання шлюбу за рішенням суду.
- •Припинення шлюбу. Правові наслідки розірвання шлюбу.
- •Визнання походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.
- •Облік дітей, які можуть бути усиновлені та облік осіб, які бажають усиновити дитину.
- •4. На облік беруться:
- •Порядок усиновлення та його правові наслідки.
- •Опіка та піклування над дітьми.
- •Право спільної сумісної власності та роздільного майна подружжя.
- •Способи і розмір надання утримання одним із подружжя другому.
- •Порядок та умови розірвання шлюбу органом рацСу.
- •Право спільної власності.
- •Види строків позовної давності.
- •Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Ліцензійний договір.
- •Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.
- •Найм (оренда) житла.
- •Спадкове право: загальні положення.
- •Об’єкти цивільних прав: основні положення.
- •Договори про передачу майна у тимчасове володіння та користування: їх види, загальні відмінні риси.
- •Спадкування за законом.
- •Спадковий договір.
- •Момент виникнення права власності. Здійснення права власності.
- •Цивільна правоздатність юридичної особи: загальні положення.
- •Дійсність правочину. Тлумачення правочинів.
- •Транспортне експедирування.
- •Майно як особливий об’єкт цивільних прав.
- •Виконання заповіту.
Право спільної сумісної власності та роздільного майна подружжя.
Спільна сумісна власність подружжя – це майно, набуте подружжям за час шлюбу.
Сімейний кодекс України у ч. 2 ст. 60 встановлює: “Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя”.
Отже, до спільної сумісної власності подружжя належать не лише речі, придбані подружжям, чи одним із них за час перебування у шлюбі, але й майнові права, що належать подружжю, грошові внески до кредитних установ, права на страхові суми, корпоративні права тощо. При цьому для спільної сумісної власності подружжя не має значення, на ім’я кого з подружжя придбане майно, важливим є тільки те, що майно придбане під час перебування подружжя в зареєстрованому шлюбі.
Чоловік і жінка мають рівні права володіння, користування і розпорядження спільною сумісною власністю. Режим спільної сумісної власності подружжя означає, що чоловік і жінка мають право розпоряджатися таким майном тільки за їх взаємною згодою. Водночас Сімейний кодекс України допускає відступ від правила рівності прав подружжя на користування, володіння та розпорядження спільним майном, що визначається домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).
До об’єктів права спільної сумісної власності подружжя відносяться:
жилі будинки, квартири, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, земельні ділянки, засоби виробництва, вироблена продукція, акції, цінні папери, транспортні засоби, статутні фонди, банківські вклади.
При цьому згідно з ч.2 ст. 22 цього кодексу подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Така норма з юридичної точки зору фактично утверджує презумпцію належності подружжю на праві спільної сумісної власності всього майна, що набувається ними в період шлюбу.
Поділ майна подружжя може відбутися двома способами.
1. Досягнення взаємної згоди між подружжям про поділ майна, тобто поділ майна подружжя на підставі договору, який посвідчується нотаріусом і в якому зазначається порядок поділу всього майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
2. Якщо подружжя не може дійти згоди щодо поділу спільного сумісного майна застосовується другий спосіб, який полягає у вирішенні спору судом. Рішення суду, що набрало законної сили визначає, яким саме чином слід поділити майно подружжя, воно має силу закону і підлягає обов’язковому виконанню.
Роздільна власність подружжя
До роздільного майна подружжя належить майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, а також майно, що хоч і набуте під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте придбане за кошти, що належать особисто одному з подружжя.
Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування, хоча вони і були придбані в період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.
За Сімейним кодексом України, якщо майно, що є роздільною власністю одного з подружжя, під час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності завдяки діям іншого з подружжя або їх обох, то таке майно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Або, якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя
Крім того, суд може визнати роздільною власністю подружжя майно, нажите кожним із них під час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбних відносин незважаючи на те, що шлюб не був розірваний у встановленому законом порядку.
