91. Припинення шлюбу. Правові наслідки розірвання шлюбу.

Під припиненням шлюбу розуміється зумовлене певними юридичними фактами припинення на майбутнє правововідносин між подружжям, які виникли з зареєстрованого дійсного шлюбу.

Відповідно до статті 104 Сімейного кодекcу України шлюб припиняється:

- внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим;

- внаслідок розірвання шлюбу.

Шлюб може бути припинено шляхом його розірвання внаслідок волевиявлення обох, або одного з них, на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, або на підставі рішення суду.

Якщо один з подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.

Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із пожружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

Якщо шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, припинення шлюбу не потребує спеціального оформлення. Відповідні права та обов’язки в цьому випадку виникають або припиняються внаслідок самого факту смерті або оголошення особи померлою. Реєстрація смерті і отримання свідоцтва про смерть, є достатнім підтвердженням припинення шлюбу. Якщо особа оголошена померлою, то правовою підставою виникнення юридичних наслідків є відповідне рішення суду щодо оголошення особи померлою, яке набрало чинності. Слід зазначити, що дане рішення підлягає державній реєстрації у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, на підтвердження якої видається свідоцтво про смерть.

Важливе правове значення має встановлення моменту припинення шлюбу у разі його розірвання.

У статті 114 Сімейного кодексу України цей момент визначено з урахуванням існуючого порядку розірвання шлюбу відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи судом. Згідно з нею, у разі розірвання шлюбу відділом державної реєстрації актів цивільного стану, шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу і документом, що підтверджує факт розірвання шлюбу є свідоцтво про розірвання шлюбу. При розірванні шлюбу судом він припиняється у день набрання чинності судовим рішенням і документом, що підтверджує факт розірвання шлюбу є судове рішення. Це стосується рішень суду винесених після 01.04.2004.

З припиненням шлюбу змінюються особисті майнові та немайнові правовідносини колишнього подружжя.

Розірвання шлюбу за взаємної згоди дружини та чоловіка у яких немає дітей (тобто неповнолітніх осіб) здійснюється на підставі їх заяви, поданої до органу реєстрації актів цивільного стану (надалі РАЦС).

У статті 107 Сімейного кодексу передбачено підстави розірвання шлюбу в так званому "спрощеному порядку" - в органах РАЦСу за заявою одного з подружжяТякщо другий із подружжя:

- визнаний безвісно відсутнім;

- визнаний недієздатним;

- засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі

на строк не менше трьох років.

У даному випадку шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Судовий порядок розірвання шлюбу здійснюється, якщо один із подружжя не бажає розлучення та якщо обоє з подружжя бажають розлучення, але мають спільних неповнолітніх дітей.

Правові наслідки припинення шлюбу

Особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або поновити дошлюбне (ст. 113 СК України).

Право на вибір прізвища належить до особистих немайнових прав подружжя. Воно виявляється у можливості вибору дружиною і чоловіком прізвища після розірвання шлюбу. У зв’язку з цим колишній чоловік не може заперечувати проти того, щоб його колишня дружина іменувалася і надалі його прізвищем, тобто тим, яке вона вибрала при реєстрації шлюбу.

Після розірвання шлюбу та одержання свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб.

Правові наслідки розірвання шлюбу полягають у припиненні на майбутнє між подружжям особистих немайнових та майнових відносин, що існували між ними під час шлюбу. При цьому деякі з них припиняються саме з моменту розірвання шлюбу, а деякі за бажанням одного із подружжя чи відповідно до закону продовжують тривати ще певний час.

Так, відповідно до ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права непрацездатної та потребуючої матеріальної допомоги особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу (воно припиняється з настанням інших обставин — наприклад, з поновленням працездатності цієї особи, реєстрацією з нею повторного шлюбу тощо).

Побоювання дописувачки щодо повної втрати нею набутого під час шлюбу майна є абсолютно безпідставними (звісно, якщо тільки вона з чоловіком не укладали шлюбний договір з визначенням у ньому відповідного правового режиму майна), адже, згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям в шлюбі, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не те що заробляв менше, а взагалі не мав з поважної причини (наприклад, через навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хворобу тощо) самостійного заробітку. Саме розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте в шлюбі (для цього необхідно його розділити), але розпоряджання таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України. До вимог про поділ майна, заявлених після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (ч. 2 ст. 72 СК України), яка рахується від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

З моменту розірвання шлюбу втрачається право на спадщину за законом після смерті колишнього чоловіка (дружини), право на пенсійне забезпечення у зв’язку із втратою другого з подружжя за встановленими у законі підставами тощо.