1.1. Суть, значення та завдання депозитної політики банку

Для забезпечення стабільного і надійного функціонування банків важливу роль відіграє депозитна політика. Вона включає комплекс заходів банку з формування портфеля депозитних послуг, визначення його конкурентних позицій по даному сегменті ринку та забезпечення стійкості й надійності ресурсної бази. Залучення грошових ресурсів та їх подальше розміщення є основними формами діяльності банку. Пасивні операції носять первинний характер по відношенню до більшої частини банківських операцій, спрямованих на отримання доходів. У зв'язку з цим залучені кошти повинні розглядатися як самостійний об'єкт політики. Також варто враховувати депозитна процентну політику, яка являє собою комплекс заходів, спрямованих на мобілізацію банками грошових коштів юридичних і фізичних осіб, а також коштів держбюджету у формі вкладів (депозитів) з метою їх подальшого взаємовигідного використання.

Депозитна політика покликана забезпечити вигоду кредиторам від розміщення тимчасово вільних своїх коштів, а також можливість банкам прибуткового використання цих коштів в активних операціях. При цьому необхідно враховувати особливості різних депозитів.

Сьогодні майже не піддається сумніву загальновідомий факт, що основним фактором впливу на грошово-кредитному ринку є ефективна депозитна політика банку, а депозити є важливим джерелом формування банківського капіталу. Адже велика частина ресурсів банківських установ утворюється за рахунок депозитних ресурсів - коштів, розміщених в банку для збереження та використання з наступною виплатою відсотків вкладникам.

Депозитну політику банку розглядають як стратегію і тактику діяльності банку щодо залучення ресурсів, а також як організацію та управління депозитним процесом. Розробка депозитної політики полягає у визначенні пріоритетних напрямків розвитку та удосконалення банківської діяльності в процесі залучення й акумулювання ресурсів, розвитку депозитних операцій та підвищення їх ефективності. Депозитна політика банку ґрунтується на дослідженні досягнутого рівня депозитних відносин банку з клієнтами і націлена на їх вдосконалення та розвиток. Банку важливо розробляти депозитну політику насамперед тому, що це дає можливість регулювати, управляти, раціонально організовувати взаємини між банком і його клієнтами.

Значну увагу питанню депозитної політики приділяли такі вчені: М. Алексєєнко, О. Барановський, О. Д. Вовчак, О. Дзюблюк, О. І. Лаврушин, І. М. Мельникова О. Огієнко, М. Савлук, А. С. Шульков.

Так, О. І. Лаврушин в широкому значенні розглядає депозитну політику як діяльність банку, що пов’язана із залученням коштів вкладників, а також як визначення відповідної комбінації фінансових джерел. У вузькому значенні науковець розглядає як дії, що направлені на задоволення потреби банку в ліквідності шляхом активного пошуку та залучення коштів, в тому числі і запозичених. Визначення І. О. Лаврушина звужується до поняття регулювання ліквідності, та поряд із цим автор включає сферу запозичення у процес реалізації депозитної політики, що зменшує кількість складових ресурсної бази. За визначенням І. М. Мельникової депозитну політику розглядають як комплекс заходів щодо формування асортименту високоякісних депозитних послуг, різноманітних форм та методів залучення коштів з метою забезпечення стійкості та надійності депозитної бази для забезпечення конкурентних переваг банку на фінансовому ринку. А. С. Шульков стверджує, що депозитна політика в його розумінні являє собою стратегію і тактику банку в частині організації депозитного процесу.

Отже, у процесі розробки депозитної політики банку слід враховувати рівень розвитку суспільства, банківської системи держави і конкретного банку. Під час реалізації депозитної політики банки мають враховувати безліч факторів. На депозитну політику банку впливає загальний стан не тільки економіки країни, а й регіону, в якому банк здійснює свою діяльність. Це стосується зовнішніх ризиків, не пов’язаних з роботою банку.

На формування депозитної політики впливають велика кількість факторів. Отже, на депозитну політику впливають зовнішні фактори, які зображені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Зовнішні фактори впливу на депозитну політику

Джерело: складено на основі [].

До факторів внутрішнього впливу відносять пріоритети банку на найближчу та віддалену перспективу розвитку власної діяльності, прибутковість, ліквідність, розширення клієнтури, завоювання нових ринків, впровадження нових видів операцій та послуг. Фактори внутрішнього впливу також поділяються на загальні та специфічні (табл. 1.1).

Депозитна політика виконує дуже важливу функцію - оптимізації депозитного процесу. Саме завдяки реалізації цієї функції відбувається створення умов для досягнення основної мети функціонування банку. Крім того, депозитне залучення коштів залежить в основному від ініціативи потенційних вкладників, а не від банку, якому часто буває важко, а то й неможливо здійснити оперативне залучення коштів у вклади.

Таблиця 1.1

Загальні фактори внутрішнього впливу	фінансовий стан банку
	імідж банку
	досвід функціонування банку на ринку банківських послуг
	філійна мережа
Специфічні фактори внутрішнього впливу	асортимент банківської продукції
	цінова політика
	клієнський склад
	спеціалізація банку