2. Організація навчання в середньовічних університетах

Університет (від латин. „сукупність, спільність”) – назва вищого навчального закладу. Від кінця ХІV ст. цей термін став використовуватися стосовно об’єднань викладачів, які відокремилися від церковних і монастирських шкіл.

Факультет мистецтв. Підготовчий факультет, обов’язковий для всіх студентів. Навчання розпочиналося з 15-16 років. Від вступників вимагалося лише знання латини. Вивчалися „сім вільних мистецтв”.

І етап. Оволодіння курсом „тривіуму”. Складання іспитів на звання бакалавра мистецтв.

ІІ етап. Оволодіння курсом „квадривіуму”. Складання іспитів на звання магістра мистецтв.

Основні факультети.

Юридичний.

Медичний.

Богословський.

Завершення повного курсу навчання в університеті дозволяло отримати ступінь доктора, який давав право на викладання.

3. Початок книгодрукування

Син майнцського патриція Іоганн Гутенберг створив у Майнці спосіб книгодрукування, заснований на використанні стандартних змінних елементів – літер. Раніше надруковані так званим блокіровочним способом книги (на папері видавлювалася відразу ціла сторінка тексту) не могли конкурувати з продукцією середньовічних скрипторіїв, де працювали десятки кваліфікованих перепищиків. На гроші купця Іоганна Фуста Гутенберг відкрив другу велику друкарню (за яку він згодом намагався судитися), де вже можна було видавати повноформатні книжки.

Спираючись на свої технічні пізнання, Гутенберг виготовив за допомогою ручного ливарного верстата, який він сам сконструював, понад сто цілком однакових змінних металевих літер із сплаву свинцю, олова, сурми і вісмуту. Завдяки вдосконаленню друкарської фарби йому вдалося надрукувати текст з обох сторін аркуша паперу. В 1450 році він почав друкувати Біблію на 1282 сторінках (так звана 42-рядкова Біблія). Щоб знайти форми, які б не поступалися найрідкіснішим рукописним Бібліям, Гутенберг виготовив для свого шедевру 299 літер і знаків.

Новій спосіб книгодрукування сприяв поширенню світської освіченості не лише в самій Німеччині, але й в усій Європі.