5.Лексикографія типи словників

1. Загальні поняття про лексикографію Термін лексикографія (від гр. lexikon - словник, grapho - пишу) називає: а) розділ мовознавства, що визначає теоретичні принципи укладання словників, вивчає типи словників; б) процес збирання слів певної мови, упорядкування їх опис словникового матеріалу; в) сукупність словників певної мови і наукових праць з цієї галузі. Коротко зміст розділу "лексикографія" визначають кількома словами: це наука про словники, наукова методика та мистецтво складання словників. Словникова справа, або лексикографія, має на Україні давні й славні традиції. Перший словник було створено ще наприкінці XVI ст.. А виданий у Києві у 1627р. Першим словиком сучасної української мови вважається словничок, доданий І.П. Котляревським до його поеми "Енеїда", Справжній розквіт української лексикографії розпочався після Великої Жовтневої соціалістичної революції. Було створено десятки словників різного типу. Практичне значення серед давнішніх словників і в наш час зберігають насамперед "Російсько - український словник" 1948 р. У них представлено знання, якими володіє людство у певну епоху, з різних галузей науки, техніки, мистецтва, Їх заслужено називають супутниками цивілізації. Словники відіграють значну роль у нормалізації мови, поширенні мовних норм, у піднесенні мовної культури. Вони служать довідниками про те, як правильно вимовляти і писати слова, як тлумачити значення слів, як виникло це значення, якого походження слово. Словники, їх види У лінгвістичних словниках пояснюється слово. Лінгвістичні словники є:* одномовними;* двомовними;* багатомовними. В одномовних словниках у певному аспекті розкриваються особливості слів, що вживаються в одній, певній мові. В залежності від аспекту з?ясування слова та призначення словника розрізняють одномовні словники таких типів:* тлумачні словники;* історичні словники;* орфоепічні словники;* орфографічні словники;* етимологічні словники;* словники іншомовних слів;* термінологічні словники;* граматичні словники;* інверсійні словники;* частотні словники;* діалектні словники;* словники мови окремих письменників;* ономастичні словники;* словотворчі словники;* морфемні словники;* словники синонімів;* словники омонімів;* словники паронімів;* словники антонімів;* словники перифраз;* фразеологічні словники.  Тлумачний словник - це словник, у якому засобами рідної мови розкривається значення слова, відзначають граматичні і стилістичні особливості його, наводяться зразки вживання слова у кожному з наведених значень.

Етимологічні словники розкривають відомості про походження слів, первісне значення їх, подають найдавніші форми слова та відзначають звукові зміни, яких зазнавало слово у процесі свого життя. Орфографічні словники подають відомості про нормативне написання слів і їх граматичних форм. Орфоепічні словники інформують про правильну літературну вимову й наголошення слів, їх форм. Слова та їх форми або частини, що мають вимовні особливості, подаються Словотворчий словник допомагає з?ясувати, як утворено те чи інше похідне слово, за допомогою яких словотворчих засобів, на основі якого слова, у яке словотвірне гніздо воно входить.

Термінологічні словники - це словники, в яких зібрані, систематизовані терміни, вживані у певній галузі науки, розтлумачено значення їх, названо походження. Такі словники можуть бути:* одномовними;* двомовними (перекладними). Українська мова має термінологічні словники з багатьох галузей науки: * мінералогії;* біологіЇ;* медицини;* математики;* тепломеханіки та газотехніки;* літературознавства;* мовознавства;* спорту.

Фрезеологічні словники - це словники, в яких зібрано й розкрито значення фразеологічних одиниць.

Двомовні фразеологічні словники - це перекладні словники. У них до наведених фразеологізмів однієї мови подаються фразеологічні відповідники іншої, як це зроблено в "Українсько - російському і російсько - українському фразеологічному словнику",

Двомовні словники - словники перекладні. У них подано переклад слів з однієї мови на іншу (зякої на яку - відображено у назві словника). Таким чином, лексикографія надзвичайно важна як для практики читання іноземної літератури, так й для пізнання своєї мови в минулому і в сучасності.