- •1.1.Педагогічні ідеї педагогів-класиків, як концептуальна основа особистісно-орієнтованого підходу.
- •1.2. Основні шляхи впровадження особистісно-орієнтованого виховання.
- •1.2.1. Тренінгові заняття.
- •1.2.2. Казкотерапія.
- •1.2.3. Ігротерапія.
- •1.2.4. Арттерапія.
- •1.4. Основні проблеми впровадження особистісно-орієнтованого виховання.
- •2.1. Характеристика класу. Вивчення міжособистісних стосунків в учнівському колективі.
- •2.2. Використання казкотерапії у виховній роботі з учнями 3-б класу Молозької загальноосвітньої школи.
- •2.3. Результати та особливості впровадження особистісно-орієнтованого виховання в 3-б класі Молозької загальноосвітньої школи.
- •Список літератури:
1.2. Основні шляхи впровадження особистісно-орієнтованого виховання.
1.2.1. Тренінгові заняття.
Термін «тренінг» походить від англійського «to train» – навчати, тренувати. Тренінг – це запланований процес,призначений надати, поновити,знання та навички і перевірити ставлення, ідеї, поведінку з метою їхньої зміни чи оновлення. Тренінг має свої особливості:
наявність постійної групи учасників;
дотримання принципів групової роботи;
певні організаційні умови, за яких проходить заняття;
використання активних та інтерактивних методів роботи;
використання особистого досвіду та знань учасників.
Існують різни види тренінгів: комунікативні, особистісного росту, соціальні, педагогічні, соціально-просвітницькі та комбіновані. Найбільш популярними є тренінги соціально-просвітницького характеру. Основною метою такого тренінгу є надання учасникам та усвідомлення ними соціально-значимої інформації. [21,с.5]
Тренінг – це запланований процес виховання, який містить шість обов’язкових компонентів. Учасники повинні бути однієї вікової категорії (12-14 років або 16-18 років). Інформаційний матеріал та практичні завдання відповідно повинні бути адаптовані до вказаної вікової групи. Метою до всього тренінг-курсу є: формування цінностей і життєво-важливих переконань та напрацювання певних необхідних навичок відповідальної поведінки по відношенню до свого життя та оточуючих. До кожного заняття тренер повинен сформулювати цілі, які є сходинками до реалізації мети всього тренінг-курсу.
Зміст соціально-просвітницького тренінгу викладено в розроблених темах: «Спілкуємось та діємо», «Твоє життя – твій вибір», «Прояви турботу та обачливість», «Знаємо та реалізуємо свої права». [21,с.3] Тренер самостійно підбирає, змінює тренінг курси відповідно до умов проведення, вікових та індивідуальних особливостей дітей. Існують також рамкові (організаційні) умови, які потрібно враховувати при побудові тренінг-курсу. До таких умов належить: кількість учасників, час, місце. Оптимальна група для проведення тренінгів складає 10-20 учасників. При більшій кількості учасників збільшується час виконання вправ, при меншій – не створюється відповідної робочої атмосфери. Орієнтована тривалість кожного заняття – 1,5 години. Тренінгові заняття можуть проводитися як і 1-2 рази на тиждень, так і кожного дня. Приміщення для проведення тренінгів повинно мати достатньо місця для проведення рухливих форм роботи. Учасники мають знаходитися в колі.
Людей, які проводять тренінги, називають тренерами. Тренери керують процесом, надають інформацію, допомагають учасникам систематизувати свої знання та придбати необхідні навички. Тренер не знаходиться поза «колом», він активно працює разом з дітьми, слідкує за їх діяльністю, виконує разом з іншими практичні завдання.
В кожному тренінг-курсі використовуються активні та інтерактивні методи: презентації, індивідуальні та групові роботи, робота по колу, рольова гра, обговорення, «мозковий штурм», анкетування, розминки та інші. Суть цих методів полягає у тому, що тренінгів процес має бути організований таким чином, коли практично всі учасники опинялися в ситуації залучення до процесу пізнання. В ході заняття учасники вчаться критично мислити, приймати обдумані рішення, брати участь в дискусіях з іншими людьми.
