1.2.4. Арттерапія.

Арттерапія – це метод психотерапії, який використовує для лікування і психокорекції художні прийоми та творчість (наприклад, малювання, орігамі, ліплення, лялькотерапія, музичне та інші види мистецтва).[14,с.7] Арттерапевтичні заняття допомагають більш ясному, тонкому вираженню своїх переживань, проблем, з однієї сторони, а також творчому самовираженню – з іншої. В процесі творчості дитина може більш яскраво себе проявити ніж в письмі або в спілкуванні.

Термін «арттерапія» запропонував художник Адріан Хілл (Англія), він пов’язував лікувальний ефект образотворчої діяльності, перш за все, з можливістю відвернути увагу пацієнта від його «хворобливих переживань». На думку А.Хілла, завдяки можливості створювати нові образи людина відволікається від переживань з приводу своїх фізичних недоліків і концентрує увагу саме на тому, що допомагає їй звільнитися від страждань.[19,с.38]

Потяг дитини до образотворчих, музичних і рухливо-ритмічних діянь є рівноцінно важливим для формування здорової психіки людини. Академік В.Бехтерєв вважав, що не дарма з давніх-давен матері співають своїм малюкам, наголошуючи що «…без колискових взагалі неможливий повноцінний розвиток дитини».[20,с.94]

Одним з найцікавіших видів арттерапії В.Бехтерєв вважає лялькотерапію Він зазначає, що правильний підбір іграшок та ляльок має велике значення: це можуть бути звичайні ляльки, іграшки або лялькові будинки, які можуть зображувати членів сім’ї дитини, які надають можливість дітям безпосередньо виражати свої почуття. Коли діти розігрують сцени з ляльками, то є можливість спостерігати відношення між членами сім’ї: суперництво чи суперечки між братами або сестрами, піклування членів родини одне про одного та інше. А такі іграшки як машинки, човники, літаки мають велике значення для впертих, сором’язливих, відлюдних дітей, тому, що вони мають можливість просто грати з цими іграшками, такий процес заспокоює дітей, у них нормалізується кров’яний тиск і серцевий ритм. Ляльки, які дитина може надіти на руку (лялька-петрушка) у корекційній роботі використовуються для того, щоб дитина могла виражати свої емоції, для опису і виразу подій, якщо дитина не може підібрати потрібних слів.[20,с.62]

Цікавим і корисним є такий вид арттерапевтичної роботи як робота з побутовими поліфункціональними предметами, які не мають строгої фіксованої функції (листи паперу, шматочки дерева, палки, мотузки, шматочки різноманітних тканин, шматки шкіри тварин, пінопласт таінше). У діях дитини з такими предметами на перший план виступають не основні, а істотні можливості цих предметів, з точки зору використання такої їх сторони. Така робота допомагає дитині відкрити нові властивості й якості, які приховані при поверхневому сприйманні, при цьому розуміння сутності предметів виявляються повнішими і яскравішими.[20,с.104]

Л.Д.Лебедєва визначає: «Арттерапія запозичує прогресивні фундаментальні теорії і практичні відомості з психології, психотерапії, педагогіки, культурології, мистецтва. На сучасному етапі свого шляху до самостійності вона характеризується тенденцією до інтеграції.»[21,с.35] Отже, в наш час ми часто можемо зустрічати арттерапію як елемент певної виховної роботи, а не як окрему технологію.