17. Світові фінансові центри: поняття, стадії розвитку, необхідні елементи та основні умови фінансування.

Міжнародний фінансовий центр — це місце зосередження банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, операції з цінними паперами та золотом.

Найбільші банки утворюють світові фінансові центри, через які здійснюється рух міжнародних фінансових потоків. Вони є основними утримувачами грошей, і для них характерна висока концентрація банків та інших фінансово-кредитних інститутів при наявності ліберального податкового режиму для здійснення кредитних операцій. Міжнаціональними фінансовими центрами є міста і країни, які надають кошти для фінансування у валютах інших країн. Це більш дешеві та більш гнучкі (не регульовані) джерела капіталу в порівнянні з внутрішніми ринками.

Для того, щоб перетворитись у розвинутий міжнародний фінансовий центр, центр має володіти всіма необхідними елементами підтримки як своїх національних, так і міжнародних операцій. Ці елементи включають у себе: 1) стійку фінансову систему і стабільну валюту; 2) інститути, що забезпечують функціонування фінансових ринків; 3) гнучку систему фінансових інструментів, які забезпечили б кредиторам різноманітність варіантів щодо затрат, ризику, прибутку, термінів ліквідності та контролю; 4) відповідну структуру і достатні правові гарантії, які здатні викликати довіру в міжнародних позичальників та кредиторів; 5) людський капітал, що вільно володіє спеціальними фінансовими знаннями, як результат систематичного навчання і перепідготовки; 6) здатність спрямовувати іноземний капітал через активні, все-охоплюючі й мобільні ринки - комплексні ринки, як довготермінові, так і короткострокові, які надають позичальникам та інвесторам великі можливості; 7) економічну свободу: фінансовий ринок не може існувати без свободи діяльності, споживання, накопичення й інвестування.

В наш час склались три основних регіони, де сконцентровані міжнародні банки: США, Західна Європа та Південно-Східна Азія. В результаті гострої конкурентної боротьби роль міжнародних фінансових центрів закріпилась за такими містами, як: Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Токіо, Люксембург, Гонконг, Франкфурт-на-Майні та інші. Фактично зараз є 13 фінансових центрів, які охоплюють приблизно 1000 філій та відділень іноземних банків, як правило, промислово розвинутих країн. Склався своєрідний міжнародний фінансовий механізм, який діє цілодобово і регулює рух світових фінансових потоків та світових валютних ринків. Великі банки прагнуть мати за кордоном свої відділення чи філії, однак цей шлях дуже дорогий. Тому банки вимушені підтримувати тісні відносини з зарубіжними банками в якості кореспондентів. Виникає система взаємного ведення рахунків. Ці рахунки отримали назву лоро (їх рахунок у нас) і ностро (наш рахунок у них).

Світові фінансові центри можна розділити на три групи: 1) країни, які опираються на власну економічну потужність (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Швейцарія, Франція, Італія, Голландія, Канада і Австрія); 2) країни, де зосереджені філії найбільших світових банків і відносно міцні позиції національних кредитних підрозділів; 3) країни, на території яких розташована множина відділень, представництв банків, які належать переважно до першої групи.

Стадії розвитку міжнародного фінансового центру:

• розвиток місцевого ринку;

• перетворення в регіональний фінансовий центр;

• розвиток до стадії міжнародного фінансового ринку.