2. Право на с/з. В системі соціальних прав людини та його реалізація в Україні

Основні права та свободи людини і громадянина поділяються на особисті, політичні, економічні, соціальні та культурні. Соціальні права — це можливості людини щодо забезпечення належних соціальних умов життя. їх завдання — забезпечити можливість нормального фізіологічного існування людини в суспільстві. За Конституцією України до них належать право на соціальний захист (ст. 46), право на достатній життєвий рівень (ст. 48), право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування (ст. 49), право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50), право на захист сім’ї, дитинства, материнства і батьківства (ст. 51) та ін.

Громадяни згідно ст.46 Конституції мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі часткової або повної втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Соціальне забезпечення має дуже велике значення для добробуту громадян, працівників, їх сімей і всього суспільства в цілому. Право на соціальне забезпечення займає важливе місце серед інших соціально-економічних прав людини і є одним із засобів досягнення злагоди у суспільстві, сприяє тим самим соціальному миру, а також участі в житті суспільства усіх соціальних груп населення. Воно є невід’ємною частиною соціальної політики держави та уряду і відіграє суттєву роль у недопущенні зниження рівня життя населення. В демократичних суспільствах із соціально орієнтованою економікою в основі державної політики лежать пріоритети людських цінностей, які визначаються через поняття добробут}⁷ людей.

Соціальною є держава, яка гарантує людині належні їй соціально-економічні права шляхом створення необхідних умов для їх реалізації та здійснює соціальну політику на засадах соціальної справедливості і в інтересах усього суспільства. Основний Закон (Конституція) визнає Україну такою. Як соціальна держава Україна здійснює однойменну політику, основою якої є питання народонаселення, виховання та освіти, зростання доходів громадян, оплати праці та мотивації до неї, зайнятості, регулювання трудових відносин, реформування соціального забезпечення, соціальної сфери, будівництва житла тощо.

3. Поняття, види та особливості організаційно-правових форм соціального забезпечення.

Організаційно-правові форми соціального забезпечення - це способи акумуляції коштів на цілі соціального забезпечення з наступним їх розподілом між відповідними категоріями населення, що потребують матеріальної підтримки з боку держави і суспільства.

Форми соціального забезпечення у навчальній літературі розмежовуються з урахуванням: І) способу акумуляції коштів і фінансових джерел, за рахунок: яких здійснюється соціальне забезпечення; 2) кола суб’єктів, що забезпечуються за рахунок коштів відповідного фінансового джерела; 3) видів забезпечення конкретною, кола суб’єктів за рахунок даного джерела; 4) і системи органів, які здійснюють соціальне забезпечення.

Так, в більшості країн склались три основні форми соціального забезпечення: соціальне страхування, соціальне забезпечення за рахунок державних коштів та соціальна допомога.

Основними формами соціального забезпечення в Україні с: 1) загальнообов’язкове державне соціальне страхування; 2) державне соціальне забезпечення за рахунок бюджетних коштів; 3) змішане соціальне забезпечення окремих категорій громадян; 4) недержавне соціальне забезпечення.