10. Різноманітність сидеральних культур

Сімейства [13]

Наиболее распространенными и качественными сидеральными культурами являются бобовые: козлятник, люпин, клевер, донник, люцерна, эспарт, вика, кормовые бобы, горох коровий (вигна), горох полевой (пелюшка), чина и др.

Из злаковых культур в качестве сидератов используются озимые пшеница, тритикале и рожь, яровые ячмень и овес, суданская трава, пейза, ежа сборная, кострица (стоколос), чумиза (итальянское просо), кормовое просо, райграс, овяница, полевица, тимофеевка.

Также следует отметить тот факт, что злаковые растения имеют широко разветвленную корневую систему, которая разделяет почву на мелкие комочки. Такое действие зеленого удобрения в особенности полезно для трудных уплотненных почв, в которые плохо проникают вода и воздух. Поэтому в чередовании культур или в севообороте, которые необходимо применять на огороде, очень важно отвести место и для зеленого удобрения, чтобы земля подвергалась структурирующему и оздоравливающему действию сидератов, примерно один раз в несколько лет [15].

Хороши крестоцветные сидераты: горчица белая (английская), горчица сизая (сарептская), озимая сурепка, озимый и яровой рапсы, редька масличная, сераделла.

Популярны в качестве сидератов и растения других семейств: фацелия, мальва, гречиха, амарант и др.

Озимые сидеральные культуры хорошо используют осеннюю и весеннюю влагу, препятствуют эрозии, наращивают зеленую массу даже зимой, способствуют проникновению влаги в почву, предотвращают поверхностный смыв при интенсивных дождях.

Из яровых культур наибольший урожай в качестве поздних поукосных посевов дает овес. Убирать его и на зеленый корм, и для целей сидерации надо сразу же после выметывания метелок.

У озимых и ранних яровых бобовых культур корневая система – стержневая. Центральный корень быстро проникает в нижние слои почвы. Бобовые культуры меньше задерняют и иссушают пахотный слой. Высокая кустистость и хорошая облиственность способствуют сохранению влаги в почве. После бобовых почва бывает более рыхлой, влажной и лучше поддается обработке. Поукосные посевы после бобовых дают дружные и выровненные всходы.

Ввиду ярусного расположения корней бобовые и злаковые культуры хорошо сочетаются в смесях. Вдобавок, поскольку норма высева злаковых в смесях уменьшается вдвое, уменьшается и нежелательное задернение пахотного слоя почвы.

Види [12].

ЕСПАРЦЕТ ВИКОЛИСТИЙ (ПОСІВНИЙ)

Однією з основних сидеральних культур є еспарцет виколистий (посівний). Він формує на перший рік до 180 ц/га сирої маси, на другий – 270-300 ц/га з високим вмістом азоту, фосфору, калію та ряду мікроелементів. Після його дискування у фазі бутонізації – початку цвітіння у ґрунт надходить більше 10 т/га органічної речовини (за вмістом вуглецю це еквівалентно 40-45 т/га гною). При цьому 1 т органіки еспарцетовою сидерату в 2-3 рази дешевше тонни гною. Коренева система еспарцету є потужним біологічним розпушувачем, що покращує структуру й водопроникність ґрунту. Еспарцет – добрий попередник під всі культури, особливо під пшеницю озиму.

Еспарцет сіють рано навесні під покрив ранніх ярих зернових, зокрема ячменю або кукурудзи на зелений корм, звичайним рядковим способом. Норма висіву 6-8 млн. схожих насінин на 1 га (100-120 кг/га). Глибина загортання насіння 3-4 см.

Під час збирання покривної культури слід залишати стерню висотою 15-20 см для кращого снігозатримання. Навесні наступного року доцільно провести боронування у два сліди.

При плоско різній обробці ґрунту, після відмирання кореневої системи, утворюються канали, які покращують структуру ґрунту, водний і повітряний режими.

БУРКУН

Ефективним сидератом є також буркун. В Україні найпоширеніші два види буркуну – білий і жовтий. Буркун жовтий має меншу висоту і утворює меншу кількість зеленої маси, а тому в культурі переважає буркун білий.

Буркун має здатність нагромаджувати в ґрунті значну кількість фосфору, калію, кальцію, сірки, чим сприяє підвищенню його родючості. Буркун також використовують як меліорант для освоєння засолених ґрунтів. За один укіс буркуну отримують 350-400 ц/га зеленої маси. Його сіють переважно під покрив ранніх зернових культур, однорічних ярих сумішей, кукурудзи на зелений корм. Буркун можна вирощувати і в чистому безпокривному посіві. Сіють його звичайним рядковим способом зернотрав'яними сівалками одночасно з покривною культурою. Глибина загортання насіння – 2-3 см; норма висіву – 7-10 млн./га (15-25 кг/га). Дискують на сидерат у фазі бутонізації – початку цвітіння.

ЛЮПИН

Однією з найкращих сидеральних культур вважається люпин. Це біологічний меліорант: він відіграє винятково важливу роль у підвищенні родючості малородючих дерново-підзолистих, піщаних та супіщаних ґрунтів, покращуючи їх фізико-хімічні властивості. Маючи добре розвинену кореневу систему (2 м і більше), яка здатна активно засвоювати з ґрунту важкорозчинні сполуки елементів живлення, а також завдяки активній діяльності бульбочкових бактерій люпин дає урожай зеленої маси до 350 ц/га і більше. Він є найкращим азотфіксатором з усіх зернобобових культур. На одному гектарі люпинового поля нагромаджується до 200 кг і більше симбіотичного азоту. Це рівнозначно 40-45 т/га гною або 5 ц аміачної селітри.

У ґрунті на 1 га залишається до 10 т органічної речовини, 30 кг фосфору, 50 кг калію. Азот зеленої маси люпину, що використовується на сидеральне добриво, а також надземні і кореневі рештки рослин поступово мінералізуються і практично не вимиваються. Це повільнорозчинне азотне добрию. Симбіотичний азот люпину є легкодоступним, екологічно чистим і найдешевшим з усіх видів добрив.

Люпин переміщує з нижніх шарів ґрунту у верхні фосфор, калій, кальцій та інші мінеральні елементи, які могли бути втраченими для інших культур. Для зеленого добрива використовують такі види люпину: синій (вузьколистий), жовтий, білий і багаторічний. Синій, жовтий та багаторічний люпин вирощують у зоні Полісся, а білий – у Лісостепу та Закарпатті.

Люпин висівають у паровому полі навесні одночасно або услід за ранніми зерновими культурами, а пожнивний та поукісний – одразу після збирання попередника. Глибина загортання насіння – не глибше 3-4 см (насіння люпину під час проростання виносить на поверхню сім'ядолі). Найпоширеніший спосіб сівби – звичайний рядковий. На забур'янених полях та ущільнених ґрунтах застосовують широкорядний спосіб з шириною міжрядь 45 см. Норми висіву при звичайній рядковій сівбі: жовтого люпину – 1,2- 1,3 млн. насінин на 1 га (160-180 кг/га); синього - 1,1-1,2 млн. (180-200 кг/га); білого - 0,8-1 млн. (220-240 кг/га).

Заробляють люпин на сидерат у фазі утворення бобів, оскільки в цей час у ньому нагромаджується максимальна кількість азоту. У цій фазі за оптимальних умов вирощування формується 200-350 ц/га і більше зеленої маси люпину, яка містить від 100 до 200 кг/га і більше азоту.

Окремо слід сказати про технологію вирощування люпину багаторічного. Ця культура як сидерат не має конкурента: це найкращий азотфіксатор, адже тільки на одній рослині формується 600-700 бульбочок. Урожайність зеленої маси за 2-3 укоси – 600-800 ц/га. Багаторічний люпин сіють під покрив жита озимого (рідше пшениці озимої). Кращий строк сівби – підзимовий (у кінці листопада). Можна сіяти також і рано навесні, підсіваючи в ярі зернові. Висівають люпин на зелене добриво рядковим способом – 40-50 кг/га (1,0-1,2 млн.). Глибина сівби – 2-3 см. Дискування на зелене добриво необхідно проводити в період цвітіння – зав'язування бобів.

ЛЮЦЕРНА ПОСІВНА (СИНЯ)

Цінною культурою для сидерального добрива є люцерна посівна (синя), яка має високу продуктивність. Під впливом люцерни покращуються фізичні властивості ґрунту, особливо його структура. Люцерна захищає ґрунт від вітрової та водної ерозій, а також сприяє розсоленню верхніх шарів ґрунту і збагаченню його азотом та органічною речовиною (після її відмирання і розкладання у ґрунті залишається до 200 кг/га азоту). Вона швидко відростає (3–4 рази протягом вегетаційного періоду) і може давати урожайність зеленої маси тільки за один укіс 100-150 ц/га.

Сіють люцерну в чистому вигляді, а також в травосумішах, найчастіше під покрив ярих зернових культур (здебільшого – ячменю). Люцерна має дуже багато твердого насіння, тому його необхідно скарифікувати. Сівбу проводять одночасно з покривною культурою зерно-трав'яною сівалкою рано навесні звичайним рядковим способом на глибину 2-3 см. Норма висіву – 12-14 кг/га насіння люцерни, норму ж висіву покривної культури ячменю – зменшують на 20 %. Дискування на сидеральне добриво проводять у фазі бутонізації – початку цвітіння люцерни.

ГОРОХ ПОЛЬОВИЙ (ПЕЛЮШКА)

Ця культура успішно культивується на всіх типах ґрунтів, крім солонцевих, не переносить перезволожених земель. Найкраще росте на суглинкових та супіщаних ґрунтах, на ґрунтах з підвищеною кислотністю (рН 5,5).

Пелюшка невибаглива до попередників, тому сіяти її можна після озимих, ярих зернових і просапних. У переважній більшості пелюшку висівають в сумішах з підтримуючою культурою: вівсом, ячменем, житом, тритікале, гірчицею, ярим ріпаком. Сівбу проводять суцільним рядковим способом зерновими сівалками. Глибина загортання насіння 5-7 см. Норма висіву пелюшки – 1,2-1,3 млн. шт. насінин на гектар. В сумішах висівається на гектар 150-160 кг пелюшки та 60-80 кг вівса, або ячменю ярого. В суміші з капустяними культурами норма висіву пелюшки 1,2-1,3 млн. шт. насінин на гектар і 0,5 млн. – гірчиці білої, ріпаку.

Урожайність зеленої маси становить 300-400 ц/га. За допомогою бульбочкових бактерій пелюшка здатна накопичувати на 1 га до 60-100 кг біологічного азоту.

За даними досліджень Полтавського інституту АПВ імені М. І. Вавилова, при вирощуванні пшениці озимої на фоні заробки зеленої маси гороху урожайність культури (в середньому за 2004-2006 pp.) збільшувалася, порівняно з контролем, на 22-25 %.

ВИКА ЯРА

Як сидеральне добриво використовується також вика яра. Це одна з найпоширеніших однорічних бобових трав. Але краще висівати її на зелене добриво в суміші з вівсом. За високого рівня агротехніки врожайність зеленої маси вико-вівсяної суміші досягає 250-300 ц/га і більше.

Спосіб сівби – звичайний рядковий, що забезпечує рівномірне розміщення насіння на площі. При цьому рослини вики добре пригнічують бур'яни. Висівають вику яру з вівсом дуже рано: одночасно з ранніми зерновими культурами. Співвідношення при сівбі насіння вики і вівса – 3-4:1. Це становить 100-120 кг/га вики і 50-70 кг/га вівса; всього – 150-190 кг/га (залежно від району вирощування). Насіння загортають на глибину 4-5 см. На легких ґрунтах глибину збільшують до 5-6 см. У фазі сизих бобів проводять дискування на сидеральне добриво.

За даними досліджень Полтавського інституту АПВ імені М.І. Вавилова, урожайність пшениці озимої на фоні заробки зеленої маси вики ярої, в середньому за 2004-2006 рр., була на 6,7 % більшою порівняно з використанням гороху як сидерату.

ВИКА ОЗИМА

Використовується на зелене добриво і вика озима. Сівба вики озимої у чистому вигляді неефективна через вилягання травостою і зниження урожайності зеленої маси. Тому її краще висівати в суміші з озимими зерновими культурами (переважно з житом озимим). Урожайність зеленої маси в суміші з житом озимим становить 300-400 ц/га.

При сівбі сумішки можна висівати одночасно вику з озимим житом, але краще висівати їх роздільно. Спочатку висівають вику (за 12-14 днів до оптимального строку сівби жита). Потім по сходах вики впоперек рядків висівають жито. Роздільна сівба сприяє кращому розвитку рослин вики озимої, успішній її перезимівлі, меншому випаданню взимку; у цьому разі її частка в сумішці значно збільшується (до 30-40 %).

Спосіб сівби – звичайний рядковий, оптимальна глибина 3-4 см. За нестачі вологи у посівному шарі, а також на піщаних ґрунтах глибину загортання збільшують до 5-6 см. Норма висіву вики озимої – 50-60 кг/га, а жита озимого – 60-80 кг/га; всього – 110-140 кг/га. У фазі цвітіння вики (до виколошування жита) проводять дискування на сидеральне добриво.

ГІРЧИЦЯ БІЛА

Гірчиця біла характеризується швидким ростом вегетативної маси. Всього через 30-40 днів настає укісна стиглість. Завдяки швидкорослості її використовують як сидерат, висіваючи навіть у пізні строки (кінець липня – початок серпня), після збирання зернових культур. Урожайність зеленої маси досягає 200-300 ц/га.

Кращим строком сівби гірчиці білої є ранній, одночасно з ранніми зерновими культурами. Слід відмітити її цінну властивість як природного гербіциду. Вона зменшує забур'яненість наступних культур у сівозміні. У зв'язку з цим гірчицю білу на сидерат краще сіяти після збирання зернових культур. Сіють її звичайним рядковим способом з нормою висіву 15-16 кг/га. На дуже забур'янених полях краще висівати широкорядним способом (міжряддя 45 см), зменшуючи при цьому норму висіву до 10-12 кг/га. Насіння загортають на глибину 3-4 см. Дискують на сидеральне добриво у фазі цвітіння – початку утворення плодів (стручків).

СЕРАДЕЛА

Дуже корисна кормово-сидеральна культура: перший укіс серадели рекомендуємо скошувати на зелений корм, а другий використовувати на зелене добриво (після скошування вона швидко відростає і формує отаву). Однією з найцінніших властивостей серадели є здатність рости на бідних піщаних і супіщаних ґрунтах, осушених торф'яниках, за що її називають "конюшиною пісків". При високій агротехніці дає 300-350 ц/га зеленої маси.

Сівбу проводять рано навесні звичайним рядковим способом. Норма висіву – 40-50 кг/га; глибина загортання насіння – не більше 2-3 см (оскільки насіння серадели виносить на поверхню сім'ядолі). Дискування на сидеральне добриво проводять у фазі повного цвітіння, коли на нижніх ярусах з'являються перші зелені боби.

РЕДЬКА ОЛІЙНА

У сучасному рослинництві редька олійна є відносно новою сидеральною культурою. Особливо велике значення вона має при вирощуванні на бідних і важких ґрунтах: покращуються фізичні властивості ґрунту, зменшується небезпека ураження хворобами, підвищується врожайність наступних культур. Це вологолюбна рослина з коротким вегетаційним періодом (45-50 днів від сівби до цвітіння). Вона формує 300 ц/га і більше високобілкової зеленої маси.

При врожайності зеленої маси редьки олійної вище 400 ц/га у ґрунті залишається N_75-20Р_20-30К_50-70. Висівають редьку олійну звичайним рядковим способом з міжряддями 15 см. Норма висіву 2,5-3,0 млн. схожого насіння на 1 га (15-20 кг/га). Насіння загортають не глибше 2-3 см. Редьку олійну вирощують у чистому безпокривному посіві, а також її можна підсівати до кукурудзи на зелений корм у фазі 3-4 листків. Дискують на сидерат у фазі бутонізації – початку цвітіння.

ФАЦЕЛІЯ

Завдяки швидкорослості, особливо на ранніх фазах, вирощується на зелене добриво фацелія. Це однорічна одноукісна культура, яка не уражається шкідниками і хворобами, добре пригнічує бур'яни, невимоглива до ґрунтів і умов вирощування. Її краще висівати у суміші з бобовими рослинами, які швидко ростуть .

При врожайності зеленої маси фацелії біля 300 ц/га у ґрунті акумулюється N₈₀P₅₀K₂₀₀.

Сіють звичайним рядковим способом на глибину 1-2 см з нормою висіву насіння 10-15 кг/га. Сіяти можна як весною, так і літом (червень-липень).

ПЕРКО

В останні роки набуває поширення сидеральна культура – перко. Урожайність зеленої маси її досягає 500-600 ц/га.

Сіють перко звичайним рядковим способом з міжряддям 15 см. Оптимальна норма висіву – 22,5 млн./га (10-12 кг/га). Глибина загортання насіння – 1,5-2,0 см. Оптимальні строки сівби - з 20 липня до 10 серпня. У перші 7-10 днів у перко інтенсивно розвивається коренева система, а надземна маса порівняно слабко. Проте у наступний період перко активно нарощує надземну масу у вигляді листя, яке повністю затінює ґрунт, запобігає розвитку бур'янів і значно зменшує втрати вологи. Дискують на сидерат у фазі утворення плодів (стручків).

ГРЕЧКА

Цінним і широкодоступним сидератом є гречка. Вона поповнює ґрунт органічною речовиною, а також їй притаманна властивість засвоювати важкорозчинні макроелементи та переводити їх у легкодоступні форми, які використовуються іншими культурними рослинами.

У ПП «Агроеклогія» гречку висівають звичайним рядковим способом з нормою висіву 60-80 кг/га. Після посіву, залежно від погодних умов, доцільне прикочування.

Гречку заробляють на сидерат у період цвітіння – утворення перших зрілих плодів дисковими боронами у агрегаті з котками. Зароблене зріле зерно знову проростає, і у фазі цвітіння – утворення перших зрілих плодів рослин проводиться повторне дискування. При достатньому зволоженні формується третій урожай зеленої маси гречки, який також використовується як сидерат.

Передпосівну культивацію та інші агротехнічні заходи проводять за технологією вирощування наступної культури.

ВИСНОВКИ

Повторні посіви сидеральних культур – вагомий захід підвищення родючості, накопичення доступних для рослин поживних речовин, покращують його структуру, водний, повітряний, тепловий, фітосанітарний режими, захищають ґрунт від ерозії.

• В сівозміні сидерати зменшують розрив між культурами, знімають ґрунтовтому.

• Найкращі результати дають: люпин, олійна редька, гірчиця, олійна редька з житом, буркун, фацелія, зернобобові сумішки ярих культур. При посіві хрестоцвітих – обов’язково сіють бобові.

• При зарубці зеленої маси сидератів у ґрунт наступні культури значно підвищують врожайність:

зернові на 5–10 ц/га

картопля 30–50

цукровий буряк 30–50

кормовий буряк 150–200

кукурудза на силос 60–70

Якість продукції цих культур помітно підвищується.

• Основний критерій одержання дружніх сходів сидератів – збереження вологи, для чого всі роботи по підготовці ґрунту і посіву необхідно проводити в стислі строки до 15 серпня.

• Найбільшу ефективність сидератів одержують при поєднанні з поверхневим обробітком ґрунту.

• Заробку сидератів в ґрунт рекомендується проводити лише в пізній осінній період.

• На дачних ділянках сидерати – майже єдина можливість відновлення, збереження і підвищення родючості ґрунту, особливо в поєднанні з поверхневим обробітком ґрунту [2].

Широке впровадження сидератів сприяє включенню в малий кругообіг з більш глибоких генетичних горизонтів ґрунту невикористаних резервів фосфору, калію, кальцію, магнію та інших елементів живлення рослин.

Під впливом бобових сидератів у 4-7 разів збільшується кількість бульбочкових бактерій, значно підвищується ферментативна активність ґрунту, створюються умови для інтенсивного розвитку мікроорганізмів і мікрофауни, яка визначає родючість даного поля. Позитивна дія сидерату відчувається протягом 3-4 років.

Все разом взяте сприяє зростанню рентабельності виробництва, екологічному оздоровленню ґрунту, підвищенню його родючості, заснованому на біологічних принципах ведення господарства, охороні довкілля.

Широке впровадження сидерації сприяє переходу до ресурсозберігаючої, а в майбутньому й органічної системи землеробства [12].

Список використаної літератури: