1. Поняття про педагогічні принципи.

Під явищем «педагогічна закономірність» розуміють взаємозв’язок між рівнем навчання, виховання та розвитком майбутніх фахівців та умовами, в яких ці процеси реалізуються. Знання сутності цих закономірностей та реалізація в навчальному процесі надає підстави щодо підвищення ефективності педагогічної праці. Наприклад, якщо не забезпечувати умови, що відповідають вимогам підготовки високопрофесійних фахівців, не впроваджувати в навчальний процес нові форми, методи, новітні педагогічні технології, то не варто чикати високого рівня професійної підготовки спеціалістів певного профілю. Закономірності - це зв’язки, які існують об’єктивно, їх потрібно знати та враховувати, вони вказують на головні, принципові залежності між рівнем навчання, виховання та розвитком студентів. З цих закономірностей можна вивести принципові вимоги, які підвищують ефективність роботи викладача ВНЗ. Ці принципові вимоги в педагогіці називаються педагогічними принципами, зокрема вимогами до змісту, форм та методів навчання та виховання. Принципи мають тенденцію до оновлення.

2. Характеристика принципів навчання.

Педагогічні принципи - це вимоги до змісту, форм, методів навчання, якими керується вчитель у своїй роботі.

Характеристика основних принципів навчання:

Принцип науковості. Цей принцип пов,язується з необхідністю надання в межах навчального процесу лише науково обґрунтованого матеріалу. Такий підхід сприяє формуванню наукового світогляду майбутніх фахівців, які в майбутньому будуть мати змогу працювати в науці, відкривати нові закономірності та підвищувати науково-технічний процес держави.

Принцип доступності. Цей принцип вимагає від викладача враховувати можливість сприйняття нового матеріалу, вікові та індивідуальні можливості студентів, рівень розвитку їх мислення, уваги, уяви, накопичення досвіду, рівень формування вмінь та навичок використовування знань на практиці.

Систематичність та послідовність. Про значимість цього принципу дуже добре казав К.Д.Ушинський, що тільки система, але система розумна, яка пов’язана з сутністю самого предмету може надати людині повну владу над особистими знаннями. Цей принцип передбачає обов’язкове використання наступних правил, зокрема: а) від простого до складного; б) від того, що відомо студентам, до того, що ще не відомо; в) від одиничного до узагальненого; г) від узагальненого до одиничного. Принцип систематичності вимагає від викладача логічності надання матеріалу, обов’язкове спирання на знання, які вже студенти отримали раніше. Наприклад, згідно цього принципу, в системі вузу потрібно спочатку надавати до вивчання студентам морської академії навчальний курс «Психологія», а на прикінці процесу навчання – «Менеджмент морських ресурсів». До шляхів реалізації цього принципу також належать регулярність занять, цілеспрямованість педагогічних дій викладача.

Принципи активності та свідомості навчання. Цей принцип обумовлений специфікою навчально-пізнавальної діяльності студентів, зокрема їх інтелектуальної діяльністю. Так, оволодіти новою інформацією, тобто надбання знань, формування вмінь та навичок становиться можливим лише при умові активізації їх уваги, сприйняття, мислення, уяви, пам’яті, інтересу тощо. Кожен майбутній фахівець повинен оволодіти такими розумовими діями, як порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, індукція, дедукція тощо. Ці дії сприяють глибокому усвідомленню наукової інформації, пов’язуванню її з особистим життєвим та емоційним досвідом. Шляхи реалізації цього принципу - використання методів активізації уваги та мислення. З цією метою надають спеціальні завдання; наприклад, виділити головне, підкреслити висновки, навести нові цікаві факти тощо.

Міцність навчання. Цей принцип вимагає від викладача доносити матеріал таким чином, він був пов’язаним з особистим досвідом студентів. Шляхи реалізації принципу - поетапність навчально-пізнавальної діяльності, повторювання наукового матеріалу, надання практичних завдань та вправ.

Принцип проблемності. Слідування принципу проблемності дозволяє активізувати знання студентів, якими вони вже володіють. Реалізація цього принципу досягається за допомогою серії проблемних питань, які викладач ставить перед студентами з метою оволодіння новою інформацією. Цей принцип дозволяє відходити від репродуктивного методу надання нового матеріалу. Ставлення студентів в ситуацію самостійного інтелектуального пошуку дозволяє досягати більш високої ефективності процесу професійної підготовки. Він дозволяє активізувати особистий емоційний досвід студентів та завдяки цьому міцно запам’ятати нову інформацію.

Принцип наочності. Відомо, що процес пізнання людиною дійсності здійснюється за допомогою пізнавальних психічних процесів. Відома також і народна мудрість: краще один раз побачити, чим сім разів почути. Значення наочності в процесі навчання відмітив ще Ян Амос Коменський, який першим теоретично обґрунтував його переваги. Дотримання принципу наочності дозволяє збільшити об’єм інформації, що надається процесі навчання студентів, а також якість її сприйняття за рахунок введення ще одного каналу сприйняття - зорового. Шляхи реалізації цього принципу - використовування системи наочності, наприклад: а) реальних предметів – макетів, технічних приладів тощо; б) різного роду муляжів; в) ілюстрацій (картини, схеми, слайдів, фото); г) технічні засоби навчання.

Зв’язок теорії з практикою. Цей принцип зобов’язує викладача надавати теоретичний науковий матеріал, спираючись на його значимість в реальної професійної діяльності фахівця.

Усі принципи навчання тісно пов’язані між собою. Якщо викладач ігнорує один принцип, то інший принцип може не спрацювати автоматично.