76.Аналіз складу злочину підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст.358 кк України).

Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також права і законні інтереси громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення

Предметом злочину є:

1) посвідчення або інший документ (у т. ч. електронний), який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків;

2. печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки.

Об'єктивна сторона злочину виражається у таких формах:

1) підроблення посвідчення або іншого документа з метою використання його як самим підроблювачем, так і іншою особою;

2) збут підробленого документа;

3) виготовлення підроблених печатки, штампу або бланку;

4) збут таких штампів, печаток, бланків (ч. 1 ст. 358);

5) використання завідомо підробленого документа (ч. З ст. 358).

Під підробленням документа потрібно розуміти як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткову фальсифікацію змісту справжнього документа.

Суб'єкт злочину загальний.

Підроблення офіційних документів, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, визнається СЛУЖБОВИМ підробленням (ст. 366).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Обов'язковою суб'єктивною ознакою підроблення документа, виготовлення підробленого штампа, печатки або бланку є мета використання зазначених предметів як підроблювачем, так і іншою особою.

Мета використання підробленого документа означає прагнення винного отримати певні права або звільнитись від обов'язків і має конкретний характер.

Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358, є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб.

77.Поняття службового злочину і службової особи.

У Розділі XVII Особливої частини КК — «Злочини у сфері службової діяльності» — передбачена кримінальна відповідальність за діяння, родовим об'єктом яких є

суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

До кола таких діянь КК відносить:

- зловживання владою або службовим становищем (ст. 364),

- перевищення влади або службових повноважень (ст. 365),

- службове підроблення (ст. 366),

- службову недбалість (ст. 367),

- одержання хабара (ст. 368),

- давання хабара (ст. 369) і

- провокацію хабара (ст. 370).

Безпосереднім об'єктом кожного із вказаних злочинів виступають

суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного і громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій.

Об'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері службової діяльності (далі — службові злочини), характеризується такими ознаками.

- Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) і службова недбалість

(ст. 367) можуть бути вчинені як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

Інші злочини вчиняються лише шляхом дії.

Однак для всіх службових злочинів (за винятком давання хабара) характерною є

наявність безпосереднього зв'язку між діянням, яке вчиняє особа, та посадою, яку вона займає, чи службовою діяльністю, яку здійснює.

Інакше кажучи, суспільне небезпечне діяння завжди зумовлене тут службовим становищем службової особи, яка: або

- а) використовує його для вчинення злочину, діючи у межах своїх повноважень; або

- б) виходить за межі прав і повноважень, наданих їй за посадою; або, нарешті,

- в) не виконує або виконує неналежним чином покладені на неї службові обов'язки.

При цьому діяння, що створює об'єктивну сторону службового злочину,

завжди вчиняється всупереч інтересам служби,

тобто є незаконним і таким, що суперечить цілям і задачам, заради досягнення яких функціонує апарат відповідних органів і для виконання яких службові особи цього апарату наділяються певними повноваженнями.

Ця ознака є загальною для об'єктивної сторони будь-якого службового злочину.

СЛУЖБОВИМИ ОСОБАМИ є особи, які

- постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також

-обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях

незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням

організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських

обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства,

які виконують обов'язки, зазначені вище.

Істотною шкодою у статтях 364, 365, 367, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тяжкими наслідками у статтях 364-367, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв'язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності.

Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов'язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сама посада (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).

Так, службова особа може використати свою посадову впливовість для дачі відповідних розпоряджень, вказівок підпорядкованим організаціям, їх службовим особам і вжиття заходів для їх виконання.