3. Облік дебіторської заборгованості

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею май­на, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська забор­гованість.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість” (далі – П(С)БО 10). Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. [9]

Облік дебіторської заборгованості є одним з найбільш складних та суперечливих питань, що зумовлено проблемою неплатежів. Ринкові умови господарювання передбачають удосконалення розрахунків підприємства та організації і методів їхнього обліку і контролю і, передусім, упорядкування всієї договірної роботи. Правильно організований облік надходження та використання грошових коштів, матеріалів, послуг, дебіторської і кредиторської заборгованості, забезпечення щоденної платоспроможності підприємства, повинен сприяти недопущенню прострочення термінів платежу і доведення заборгованості до стану безнадійної.

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну. При цьому враховуються два критерії: строк погашення та зв’язок з нормальним операційним циклом.

Для накопичення інформації про дебіторську заборгованість та відображення операцій по ній у Плані рахунків передбачені рахунки класу 1 “Необоротні активи” та класу 3 “Кошти, розрахункові та інші активи”. Ці рахунки об’єднуються у відповідні статті, які відображаються у Балансі за встановленою П(С)БО 2 формою.

Для обліку дебіторської заборгованості покупців і замовників використовується рахунок 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Як правило на підприємстві ТОВ «Компанія «Верес» не виникає дебіторської заборгованості. Але були і винятки(дод. Е).

4. Облік необоротних активів

Матеріальною базою будь-якої підприємницької діяльності є необоротні активи, без яких не може здійснюватися ні один господарський процес.

До необоротних активів, які використовує ТОВ «Компанія «Верес» належать: основні засоби та нематеріальні активи.

Методологія обліку основних засобів на базовому підприємстві і порядок їх розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» [6].

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік.[6]

На підприємстві ТОВ «Компанія «Верес» основні засоби, малоцінні необоротні активи, нематеріальні активи опубліковуються по первинній вартості, яка визначається згідно ПСБО 7. Первісною вартістю безоплатно отриманих основних засобів є їх справедлива вартість на дату отримання затверджена наказом по підприємству.

Для узагальнення інформації щодо основних засобів призначений рахунок №10 «Основні засоби».

На ТОВ «Компанія «Верес» для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів для обліку введення їх до експлуатації; для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного цеху до іншого, а також для виключення їх зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству застосовується Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Для оформлення вибуття окремих об'єктів основних засобів при повній або частковій їх ліквідації складається Акт на списання основних засобів (дод.Ж). В даному прикладі основні засоби частково переносились на дочірнє підприємство. До нього додавалась податкова накладна(дод.З). Акт складається у двох примірниках комісією, що затверджена наказом керівника підприємства (організації).

На дебеті рахунка № 10 "Основні засоби" відображається собівартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді, а на кредиті - собівартість сановних засобів, що вибули у звітному періоді. Дебетове (і тільки) сальдо означає суму на звітну дату собівартості власних об'єктів основних засобів, що знаходяться у розпорядженні підприємства.

Аналітичний облік основних засобів відображає технічну та економічну характеристики об'єкта, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінку (індексацію), а також норму амортизаційних відрахувань (норму зносу). В аналітичному обліку відображаються усі зміни, що сталися за час експлуатації основних засобів.

Також до необоротних активів базового підприємства належать і нематеріальні активи. Нематеріальні активи - це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам [7].

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться на рахунку №12 «Нематеріальні активи».

На ТОВ «Компанія «Верес» придбаний або отриманий матеріальний актив відображається в балансі тільки тоді, якщо існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, та вартість якого може бути достовірно визначена.

Придбані або створені матеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використанням за призначенням [7].

Нарахування амортизації у ТОВ «Компанія «Верес» відбувається за допомогою прямолінійного методу (дод. К). Він полягає в тому, що річна сума амортизації розраховується, як ділення вартості, що амортизується, на термін корисного використання об'єкта. Фактично вартість об'єкта, яка амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його експлуатації.