2) Історичні нариси розвитку мікробіології. По периодам

1/ Передісторія мікробіології з найдавніших часів до дослідів А.Левенгука (до кінця ХVІІ ст.) - стихійно-емпіричне пізнання світу невидимих істот в процесі практичної діяльності людини.

2/ Допастерівський - етап від А.Левенгука до Л.Пастера (кінець ХVІІ - середина ХІХ ст.) - період безсистемних експериментальних спостережень, в результаті яких поступово накопичувались відомості щодо будови та діяльності мікробів.

3/ Становлення мікробіології як науки, пов'язане з діяльністю Л.Пастера, Р.Коха, І.Мечникова та керованих ними наукових шкіл (друга половина ХІХ ст.) - цілеспрямоване, методологічно обгрунтоване експериментальне вивчення фізіології і морфології мікробів, визначення їх місця в ієрархії природи.

4/ Постпастерівський етап розвитку (перша половина ХХ ст.), протягом якого в рамках теоретичних узагальнень, здійснених засновниками мікробіологічної науки, інтенсифікувалось вивчення фізіології мікроорганізмів, розвивалася екологія мікробів та епідеміологія.

5/ Сучасний етап, що почався з розшифровки Д.Уотсоном і Кріком будови ДНК (від середини ХХ до початку ХХІ ст.), ознаменувався розкриттям механізму передачі спадковості на молекулярному рівні і його екстраполяцією в мікробіології та експериментальним доведенням можливості одержання форм мікроорганізмів з заданими властивостями.

Роберт Кох народився 1843 р. Він провів класичні дослідження з етіології сибірки, туберкульозу й холери, завдяки чому ввійшов в історію як один з основоположників сучасної мікробіології. На початку його маленька лабораторія була влаштована в кімнаті для прийому хворих, а єдиними лабораторними тваринами були миші, яких він ловив сам. Пізніше вчений заснував Інститут інфекційних хвороб у Берліні (1891 р.) і став його директором. До Коха в цей інститут їхали на навчання і вдосконалення мікробіологи з багатьох країн світу.

Р.Кох вперше виділив чисту культуру збудника сибірки. У 1878 р. з цих питань надрукована його робота, яку оцінено як дійсно вищий взірець наукової творчості. Він блискуче розробив методи вирощування і виділення чистих культур бактерій на щільних живильних середовищах (желатин, зсіла сироватка), що мало вирішальне значення для подальшого прогресу в лабораторній діагностиці інфекційних хвороб. Він ввів у мікробіологічну практику метод забарвлення бактерій аніліновими барвниками, метод "висячої краплі" для вивчення рухливості мікробів, імерсійну систему, конденсор Аббе й мікрофотографування. Ним запропоновано апарат для стерилізації живильних середовищ, які не витримують високої температури, а також методи дезинфекції.

Світового значення набуло відкриття Кохом збудника туберкульозу (1882 р.), за яке він отримав Нобелівську премію (1885 р.). Він також запропонував препарат для лікування цього захворювання - туберкулін, який, на жаль, виявився неефективним. У наш час туберкулін вживають для постановки алергічної проби Манту при діагностиці туберкульозу.

У 1883 році був надрукваний ще один класичний твір Роберта Коха - про збудника холери. Цей видатний успів випав на долю вченого під час спеціальних наукових експедицій для вивчення епідемій холери в Єгипті та Індії.

Одна з величезних заслуг Коха полягає в тому, що він створив світову школу бактеріологів, які відкрили багатьох збудників інфекційних хвороб.

Після класичних досліджень Пастера й Коха настала найуспішніша, так звана золота бактеріологічна ера в історії медицини. Протягом короткого часу були відкриті майже всі основні збудники бактеріальних, ринетсіозних і протозойних інфекцій.

Ці великі успіхи глибоко переконали науковців і практичних лікарів, що причиною епідемічних хвороб є живі мікроскопічні агенти. Постала гостра проблема лікування і профілактики цих захворювань, а отже й вивчення захисних реакцій з боку макроорганізму на дію збудників і продуктів їх життєдіяльності.

З ім'ям І. І. Мечникова тісно пов'язаний розвиток мікробіології в Україні. Навколо вченого гуртувалися найкращі діячі вітчизняної мікробіологічної науки: Г. Н. Габричевський, О. М. Безредка, M. Ф. Гамалія, І. Г. Савченко, Л. О. Тарасевич, Д. К. Заболотний, В. Л. Оме-лянський, М. Я. і Ф. Я. Чистовичі та багато інших. 1.1. Мечников був організатором першої бактеріологічної станції в Одесі.

Учень Л. Пастера, найближчий співробітник і друг 1.1. Мечникова, M.Ф.Гамалія (1859-1949) заснував у 1886 р. другу в світі пастерівську станцію в Одесі і першим на практиці почав застосовувати щеплення проти сказу. Він провів низку цінних досліджень з епіде-міології чуми, бактеріології туберкульозу, розробив заходи щодо ліквідації віспи. В 1898 р. М. Ф. Гамалія вперше описав явище бактеріофагії у паличок сибірки.

Загальну пошану здобув своїми працями видатний український мікробіолог, президент АН УРСР Д. К. Заболотний (1866-1929). Він організував першу в світі кафедру епідеміології при Одеському медичному інституті. Багато зусиль і праці віддав Д.К. Заболотний вивченню чуми, холери, сифілісу, дифтерії, черевного й висипного тифів тощо. Він обґрунтував епідеміологічну роль бабаків в утворенні природних вогнищ чуми. Д. К. Заболотний - засновник Інституту мікробіології і епідеміології, нині Інститут мікробіології і вірусології НАН України, що носить його ім'я.

Всьому світові відоме ім'я Д.Й. Івановського (1864-1920), видатного природознавця, засновника сучасної вірусології. В 1892 p., вивчаючи мозаїчну хворобу тютюну, Д. Й. Івановський відкрив раніше не відомі субмікроскопічні істоти, які одержали назву вірусів. Це відкриття засвідчило, що поряд з клітинними формами існують живі системи, позбавлені клітинної структури. Цим було закладено фундамент нової науки - вірусології.

Значним внеском у розвиток загальної і ґрунтової мікробіології стали праці відомих німецьких мікробіологів - Г. Мюллера, Г. Шлегеля та інших, а дослідження біохімії процесу азотфіксації фінського вченого А. Віртанена були удостоєні Нобелівської премії. Необхідно також відзначити фундаментальні праці з сільськогосподарської мікробіології відомого американського вченого 3. Ваксмана "Принципи ґрунтової мікробіології", угорського мікробіолога Д. Фехера та інших дослідників.