7.!Захист даних в бд загального користування

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУ ВИГЛЯДІ

Використання технологій баз даних дозволяє ефективно та швидко аналізувати

інформацію, формалізувати процес проектування інформаційних систем (ІС), швидко

опрацьовувати великі об’єми інформації. Для найбільш розповсюджених баз даних –

реляційних баз даних (БД) створено стандартизований інструментарій систем управління

базами даних (СУБД) [1].

Питанням захисту інформації БД, засобам захисту інформації СУБД постійно

приділяється увага [1, 3, 4, 6–8, 10]. Це зумовлено інформацією про знайдені недоліки

захисту СУБД, появою нових методів аналізу інформації, винекненням нових задач захисту

інформації. Для вирішення проблеми захисту інформації у БД необхідний комплексний

підхід, який базується на формальних моделях системи захисту інформації (СЗІ) [12–14].

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У дослідженнях СЗІ БД розглядають такі аспекти захисту:

• механізми транзакцій;

• забезпечення цілісності реляційних БД;

• принципи побудови та використання БД з примусовим контролем доступу

(mandatory access control, MAC);

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua297

• БДз довільним контролем доступу (discretionary access control, DAC);

• практичне втілення теоретичних наробок у галузі захисту інформації у СУБД,

промислові стандарти (SQL);

• надійність СУБД.

Додаткові питання захисту БДрозглядаються у роботах:

• захист об’єктно-реляційних та дедуктивних БД [13, 16];

• статистичний та контекстно-залежний захист [2, 9].

Найбільш поширеними з використаних формальних моделей СЗІ є:

• серед фінансово-економічних ІС – модель довільного керування доступом [1, 12];

• серед ІС з додатковими вимогами до захисту – модель довільного керування

доступом, модель примусового керування доступом, інші [15, 16].

8.! Періоди розробки інформаційних систем (проектування, програмна реалізація, експлуатація).

Мета, задачі та принципи створення інформаційних систем Мета створення інформаційних систем – у гранично короткі терміни створити систему обробки даних, яка має задані споживчі якості. До них належать: функціональна повнота, своєчасність, функціональна надійність, адаптивна надійність, економічна ефективність. Функціональна повнота – це властивість інформаційної системи, яка характеризує рівень автоматизації управлінських робіт. Коефіцієнт функціональної повноти , де П_а – показники, отримувані автоматизовано; П_о – загальна кількість показників. Своєчасність – це властивість інформаційної системи, яка характеризує можливість отримання апаратом керівництва необхідної інформації. Коефіцієнт своєчасності де П_а – кількість показників, отриманих із затримкою щодо планового терміну подання. Функціональна надійність – це властивість інформаційної системи виконувати свої функції з обробки даних. Це сукупність надійностей програмного, інформаційного та технічного забезпечення. Адаптивна надійність – це властивість інформаційної системи виконувати свої функції, якщо вони змінюються в межах умов, зумовлених розвитком системи керування об’єкта впродовж заданого проміжку часу. Економічна ефективність інформаційної системи виявляється в покращенні економічних результатів функціонування об’єкта в результаті впровадження інформаційної системи. Створення інформаційної системи передбачає частковий чи повний перегляд методів і засобів функціонування інформаційної системи економічного об’єкта і виконання таких завдань. 1. Виявлення його суттєвих характеристик. 2. Створення математичних і фізичних моделей досліджуваної системи та її елементів. 3. Встановлення умов взаємодії людини та комплексу технічних засобів. 4. Детальна розробка окремих проектних рішень. 5. Аналіз проектних рішень, практична апробація та впровадження. Перше що потрібно зробити це вивчити питання доцільності створення інформаційної системи, що проходить декілька етапів показаних на рис. 2.2 Обстеження Аналіз Який повинен  Бу ти продукт Пропозиції Рішення Реальний стан Рис.2.2 Прийняття рішення про необхідність створення ІС Інформаційну систему створюють у тих випадках, коли потрібно організувати нові обчислювальні центри, вдосконалити діючу методику й техніку розв’язання задач, впровадити нові задачі, а також організувати інформаційну систему. Принципи створення інформаційної системи поділяють на дві частини: загальні та часткові.  Загальні принципи мають універсальний характер і визначають методологічний підхід до створення будь-яких об’єктів. Це такі принципи: науковості, нормативності, неперервності, розвитку, ефективності, послідовності, від загального до часткового, системний, комплексності, використання типових і керівних матеріалів. Часткові принципи: систему управління потрібно розглядати як людино-машинну; чіткий поділ системи на складові, забезпечення сумісності й зв’язку між усіма видами забезпечення; забезпечення єдності обліку, типізація, уніфікація та стандартизація.  При створенні інформаційної системи треба керуватися принципами, визначеними РД 50–680–88 «АС Основные положения»: системності, розвитку (відкритості), сумісності, стандартизації (уніфікації) та ефективності. Принцип системності: при декомпозиції мають бути встановлені такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечують цілісність інформаційної системи та її взаємодію з іншими системами. Принцип розвитку (відкритості): виходячи із перспектив розвитку об’єкта автоматизації інформаційну систему треба створювати з урахуванням можливості поповнення та обновлення функцій і складу інформаційної системи, не порушуючи її функціонування. Принцип сумісності: при створенні систем мають бути реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким вона може взаємодіяти з іншими системами за встановленими правилами. Принцип стандартизації (уніфікації): при створенні систем мають бути раціонально використані типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм, комплекси, компоненти. Принцип ефективності: досягнення раціонального співвідношення між затратами і цільовими ефектами, включаючи кінцеві результати, отримані завдяки автоматизації. Однією з основних умов створення високоефективної інформаційної системи є орієнтація на користувача. При функціонуванні інформаційної системи, розв’язанні завдань управління діє велика кількість обмежень, які потрібно враховувати під час її розробки. Крім того, в процесі самого проектування виникає багато обмежень. Це призводить до того, що в пошуках найкращого шляху, за який часто беруть найбільш простий, швидкий і дешевий, розробники свідомо чи підсвідомо перекладають частину проблем, що виникли, на користувача. Цей шлях може призвести до згубних наслідків. Користувачі, в свою чергу, прагнучи мінімізувати обсяги своєї роботи, не виконують інструкцій розробника й ігнорують систему, яка не полегшує, а ускладнює їм життя. При цьому слід урахо­вувати основну особливість об’єкта: до створення інформаційної системи завдання управління можуть розв’язуватись «вручну», без використання ЕОМ. Тому основне питання в якості та ефективності рішень, які приймаються. Отож інколи інформаційна система функціонує сама по собі, а управління об’єктом здійснюється майже без неї. Інформаційна система має бути інструментом управління, в якому основну роль відіграє людина. Сам процес повинен не зводитись до створення інформаційної системи, як самостійного продукту, але і забезпечити його документацією, гарантією і супроводженням. Методи проектування інформаційних систем

Індустрія розробки автоматизованих інформаційних систем управління народилася в 50-х - 60-х роках і до кінця століття придбала цілком закінчені форми. Матеріали даного керівництва є узагальненням циклу лекцій з автоматизованої банківської системи (АБС) та автоматизованої системи управління конструкторсько-технологічним проектуванням (АСУ КТП), читаються в МГТУ ім.Н.Е.Баумана. Не дивлячись на наявні відмінності в реалізації функціональних модулів даних систем, загальні підходи до їх розробки багато в чому схожі, що дозволило нам об'єднати питання їх проектування в рамках одного видання.

На ринку автоматизованих систем для великих корпорацій і фінансово-промислових груп на сьогодні можна виділити два основних суб'єкта: це ранок автоматизованих банківських систем (АБС) і ринок корпоративних інформаційних систем промислових підприємств. Не дивлячись на сильний взаємозв'язок цих двох ринків систем автоматизації, пропоновані на них рішення поки ще не достатньо інтегровані між собою, чого слід очікувати в недалекому майбутньому.

Надалі під Автоматизованої Банківської Системою (АБС) будемо розуміти комплекс апаратно-програмних засобів реалізують мультивалютну інформаційну систему, що забезпечує сучасні фінансові та управлінські технології в режимі реального часу при транзакційної обробці даних.

Під Автоматизованої Інформаційної Системою промислового підприємства (АСУ КТП) будемо розуміти комплекс апаратно-програмних засобів реалізують мультикомпонентного інформаційну систему, що забезпечує сучасне управління процесами прийняття рішень, проектування, виробництва і збуту в режимі реального часу при транзакційної обробці даних.

Експлуатація інформаційних систем

Знос і деградація систем. При плановій заміні обчислювальних і всіх інших засобів необхідно постійно враховувати і так званий знос - втрату засобами обробки інформації їх споживчої вартості.

Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний. Під фізичним зносом розуміють зниження або повну втрату виробом своїх початкових якостей. При цьому фізичний знос має місце як при використанні, так і при відсутності такого, тобто при простої. Знос технічних засобів при їх використанні є природним і особливих роз'яснень не вимагає. Програмні засоби при їх використанні не зношуються. У разі бездіяльності знос технічних засобів все одно має місце внаслідок впливу коливань температури і руху повітря, старіння матеріалів, з яких побудовані технічні засоби, і т.п. Саме з цих причин всі засоби мають обмежений термін зберігання [6, 30].

Виріб поступово втрачає свої властивості - настає його частковий знос. Швидкість і ступінь зносу визначаються інтенсивністю впливу руйнуючих факторів, з одного боку, і активністю обслуговування та ремонтних заходів - з іншого. Проте настає такий стан вироби, коли ремонт вже не в змозі повернути йому його властивості - це повний знос. У цих випадках потрібна заміна виробу.

На ремонтні роботи витрачаються ресурси: робочий час, матеріали та комплектуючі. При наростанні проявів зносу потрібно збільшити обсяг робіт з його усунення та витрати на обслуговування. При досягненні певного стану зношеності подальше використання вироби стане неефективним або навіть збитковим і виріб слід замінити, що теж зажадає витрат. Фізичний знос I роду проявляється у зниженні надійності, II роду - в зниженні річних ефективних фондів часу. Проведення планового технічного обслуговування може давати помітне підвищення надійності і тим самим зниження числа аварійних ситуацій та обсягу відповідних ремонтних робіт.