46. Мови запитів до бд. Реляційна мова.
SQL - це універсальний інструмент взаємодії користувача з базою даних за допомогою інструкцій текстового типу, світовий стандарт комп'ютерної індустрії.
SQL (Structured Query Languqge) – структурована мова запитів. Це мова, основана на словах англійської мови і також використовується в інших системах керування базами даних, наприклад Oracle і Microsoft SQL Server. В базі даних MySQL міститься одна або декілька таблиць, кожна з яких складається з записів чи рядків. Проектування БД – створення ефективної структури даних, яка забезпечує збереження необхідної інформації.
Працювати з MySQL можна трьома основними способами: використовуючи командну стрічку, використовуючи веб-інтерфейс наприклад phpMyAdmin і використовуючи таку мову програмування, як PHP.
Основні типи даних: CHAR(n) (n<=255), VARCHAR(n)(65535), BINARY(n) або BYTE(n)(255), VARBINARY(n)(65535), TEXT(n)(65535), TINYBLOB(n)(255), BLOB(n)(65535), TINYINT, INT, FLOAT, DOUBLE, DATE, TIME, AUTO_INCREMENT
Запити SQL поділяються на такі типи:
· ті , що створюють, знищують чи модифікують БД та об'єкти БД;
· ті, що маніпулюють даними (вибірка, добавлення, видалення та оновлення) ;
· ті, що дозволяють адмініструвати БД .
Найбільш поширеним типом є запити на вибірку даних. Результатом роботи цих запитів є віртуальні таблиці, які ,на перший погляд, мало чим відрізняються від реальних. Результатом запитів іншого типу, як правило, є інформаційне повідомлення про кількість оброблених записів, помилки при виконанні тощо .
Для вибору даних застосовується оператор SELECT з наступною схемою:
SELECT [DISTINCT] список полів
FROM список таблиць
[WHERE умови вибірки]
[GROUP BY список полів групування]
[HAVING умови фільтрування результатів агрегуючих функцій ]
[ORDER BY список полів сортування]
Частини конструкції, що записані в квадратних дужках [] , є необов'язковими, тобто використовуються в разі потреби.
База даних - сукупність даних, організованих за певними правилами, що передбачають загальні принципи опису, зберігання і маніпулювання даними, незалежно від прикладних програм. СУБД - комплекс програм і мовних засобів для створення, ведення і використання БД. Часто для роботи з БД використовуються не СУБД, а створені з їхньою допомогою інформаційні системи, які забезпечують роботу з інформацією, регламентуючи доступ до структури БД. Залежно від способу організації (моделі) даних в базах даних (БД) їх поділяють на ієрархічні, мережні та реляційні БД. Аналогічно в залежності від типу БД розділяються і СУБД. Найбільше розповсюдження останнім часом знайшли реляційні СУБД. Існує велика кількість різних реалізацій СУБД. У них БД представлені в двовимірних таблицях, за допомогою яких можна описати будь-яку предметну область, за якою формується БД. Таблиця, як правило, містить інформацію про деяке поняття предметної області. Кожен рядок в таблиці - конкретна реалізація (значення) цього поняття - називається записом БД. Стовпці таблиці - властивості (атрибути) даного поняття. Вони називаються полями БД. Для кожного поля задається тип даних, які можуть перебувати в ньому. Записи в таблиці відрізняються значеннями своїх полів. Поля (одне або декілька), за якими можна відрізнити записи один від одного, називаються ключовими. Основними діями з обробки інформації в БД є вибір, створення, редагування та видалення тих чи інших даних. Для цього в СУБД є засоби побудови запитів на виконання певних дій. Для цього використовується спеціальна мова SQL (Structured Query Language). З його допомогою можна скласти набір необхідних полів (у тому числі і з кількох таблиць) і задати ті значення полів, за якими вибираються записи для обробки, тобто задати фільтр відбору інформації. Форма у базі данних. Для зручною та наочної роботи з даними (створення, редагування, видалення, відображення даних) СУБД надає можливість створити вікна, в яких відображається інформація з БД, що називаються формами. У цих вікнах крім даних зазвичай знаходиться Допоміжна інформація, що характеризує ці дані, і можливі дії над ними. Вікна є основною частиною будь-якої інформаційної системи - з їх допомогою в основному і здійснюється робота з БД. Вікна і меню (список команд, з якого можна зробити вибір) складають інтерфейс БД.
Особливістю цієї діалогової процедури є визначення переваги на множині критеріїв шляхом виділення так званого "головного критерію".
k
-й крок
(k=1,2,…).
ОПР виділяє "головний критерій"
,
який, на його думку, найбільш за всі інші
повинен бути покращеним. Далі встановлює
мінімально допустимі рівні значень
інших критеріїв
.
У результаті розв'язку однокритеріальної
задачі:
,
де
,
визначається ефективна альтернатива
та її оцінка
.
ОПР аналізує отримане значення головного критерію. Якщо воно не задовольняє його, то переходить на наступний крок, залишаючи номер головного критерію незмінним. Якщо значення головного критерію задовольняє ОПР, то він розмірковує – можливо чи ні деяке погіршення значення головного критерію з метою покращення значень інших. Якщо – "ні", то процедура закінчується. У протилежному випадку – переходить на наступний крок із метою призначити інший головний критерій.
Метод використовує два типи інформації від ОПР: інформацію про домінування одного критерію над іншими та інформацію про діапазони значень критеріїв.
Приклад 3.6. Методом задоволених вимог розв'язати наступну трьохкритеріальну задачу:
Н
а
рисунку 3.11 зображена множина альтернатив
X;
лінії рівнів першого й другого критеріїв,
відповідно (1), (2), (3);
– найкращі, відповідно за 1 -3 критеріями
задачі, альтернативи.
Крок
1.
ОПР виділяє "головний критерій",
наприклад
,
який, на його думку, найбільш за усі інші
повинен бути покращеним. Далі встановлює
мінімально допустимі рівні значень
інших критеріїв, наприклад,
.
В результаті розв'язку задачі:
визначаються:
;
(див. Рис. 3.12). Якщо отримані значення не
задовольняють ОПР, то можна перейти на
наступний крок і змінити мінімально
допустимі рівні першого та третього
критеріїв. В цьому випадку зміна
мінімально допустимого рівня третього
критерію нічого не дасть, а зміна
мінімально допустимого рівня першого
критерію приведе до зміни розв'язку
задачі вздовж всієї "північно-східної"
границі множини альтернатив. Якщо
значення головного критерію задовольняє
ОПР, то він розмірковує – можливо чи ні
деяке погіршення значення головного
критерію з метою покращення значень
інших. Якщо – "ні", то процедура
закінчується. У протилежному випадку
– переходить на наступний крок з метою
призначити інший головний критерій.
Процедури пошуку в глибину та пошуку в ширину.
Пошук у глибину і пошук у ширину
Серед різноманітних методів, за допомогою яких можна організовувати пошук потрібної вершини на дереві перебору, а відтак і шляху до неї, прийнято виокремлювати дві основні стратегії:
пошук у ширину;
пошук у глибину (інші назви – перебір з поверненнями; бектрекінг).
Процедура пошуку в ширину передбачає аналіз на кожному кроці породжень усіх вершин, що були проаналізовані до цього (в інтерпретації прийняття рішень це означає паралельну перевірку всіх можливих альтернатив).
Процедура пошуку в глибину передбачає першочерговий аналіз нащадків тих вершин, що були проаналізовані останніми. Це означає, що всі альтернативи аналізуються послідовно, одна за одною; аналіз деякої альтернативи завершується лише тоді, коли вдається остаточно встановити, приводить вона до успіху чи ні. Якщо ж альтернатива зумовлює невдачу, відбувається повернення і розгляд інших альтернатив.
Можна навести ряд прикладів, коли перебір у глибину дозволяє виграти час порівняно з перебором в ширину і навпаки. Як правило, пошук у глибину дозволяє зекономити пам'ять, оскільки при його реалізації немає необхідності запам'ятовувати все дерево, достатньо зберігати в пам'яті лише вершини, що мають відношення до поточної альтернативи.
На практиці процедура пошуку в глибину набула значнішого поширення. Можна стверджувати, що перебір з поверненням став класичною загальноінтелектуальною процедурою, що лягла в основу сучасних методик планування цілеспрямованих дій, програмування ігор, автоматизованого доведення теорем тощо.
Роль планування цілеспрямованих дій і прийняття рішень у загальній схемі функціонування інтелектуальної системи.