4. Відомі українські культурологи: імена, праці, сфера дослідницьких зацікавлень.

Григорій Савич Сковорода (1722–1794). Він розробив принципи символічного трактування культури, представляючи її як три світи, які складають людська спільнота й світ окремої людини, світ природи (“макрокосм”) та “світ символів” (або Біблія). Усе в світі має “зовнішню” або матеріальну натуру, і “внутрішню” (духовну натуру”), які являють собою дуалістичний світ вічного і тлінного, доброго й злого, піднесеного та приниженого.

Наркисс («Наркісс. Разглагол о том: узнай себе») [2]

Беседа, нареченная двое, о том, что блаженным быть легко [3]

Диалог, или разглагол о древнем мире [4]

Разговор пяти путников о истинном счастии в жизни (Разговор дружеский о душевном мире) [5]

Кольцо. Дружеский разговор о душевном мире [6]

Основоположником психологічного напряму у вітчизняній культурології був член-кореспондент Петербурзької Академії Наук Олександр Афанасійович Потебня (1836–1891), який розробляв питання теорії словесності, фольклору, етнографії, загального мовознавства, фонетики, граматики й семасіології слов’янських мов. Він зазначав, що усі мови мають невичерпні внутрішні можливості для розвитку, однак мову нації визначає мова школи, мову школи – потреби виробництва, які формують мовний еквівалент нації.

О некоторых символах в славянской народной поэзии. Харьков, 1860.

Мысль и язык (1862)

О связи некоторых представлений в языке. «Филологические записки», Воронеж, (1864).

О полногласии. «Филологические записки», Воронеж, (1864).

О мифическом значении некоторых поверий и обрядов (1865)

Заметки о малорусском наречии (1870)

На рубежі ХІХ–ХХ ст В українській культурі простежувалися дві протилежні напрями: революційно-демократичний і націонал-ліберальний. Перший представляли Т.Шевченко, Марко Вовчок, Панас Мирний, І.Франко та ін. Вони визнавали, що в кожній національній культурі присутні елементи демократичної й соціалістичної культури й елементи культури правлячих класів. Представники другого напряму, до якого належали М.І.Костомаров, І.І.Огієнко, М.С.Грушевський, відстоювали позиції безкласовості й безбуржуазності української культури. На думку професора М.С.Грушевського, її суть полягала в автохтонності українського народу, предками якого начебто було населення, що з найдавніших часів проживало на території сучасної України *6.

Михайло Петрович Драгома́нов 

Автор праць „Шевченко, українофіли і соціалізм” (1879),), „Чудацькі думки про українську національну справу” (1891), „Листи на Наддніпрянську Україну” (1893); „Исторические песни малорусского народа” (1874-1875, у співавторстві з В. Антоновичем), „Малорусские народныя предания и рассказы”

У студентські роки захопився історією стародавнього світу. Під керівництвом професора В. Я. Шульгіна підготував дисертацію на право читання лекцій в університеті «Імператор Тиберій», яку захистив у 1864 р. Працював учителем географії у 2-й Київській гімназії. 1865 прийнятий на посаду приват-доцента на кафедру загальної історії історико-філологічного факультету Київського університету Св. Володимира. Читав лекції з історії Стародавнього Сходу, історії та історіографії Стародавньої Греції, історії Стародавнього Риму, Нової історії доби Реформації та Відродження. Опублікував низку статей зі стародавньої історії. У 1870 р. захистив магістерську дисертацію на ступінь магістра загальної історії на тему «Питання про історичне значення Римської імперії та Тацит». Після наукового відрядження за кордон у 1873 р. призначений на посаду штатного доцента. 1875 звільнений з університету за політичну діяльність.

Людми́ла Іва́нівна Березни́цька (Нар. в 1957 році мистецтвознавець, культуролог, арт-критик, куратор, та колекціонер. Член Національної спілки художників України. Кандидат філософських наук, доцент кафедри «Теорії та історії мистецтв» Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури.

Текст до виставки Жанни Кадирової «Заповнення», жовтень 2009 р.

Текст до виставки «Культурні ін'єкції». Київ, 11 — 26 вересня 2009 р.

Ілля Чічкан/«Illya Chichkan. Selected Uncencored Works», Київ, 2009 р.

Капранов Сергій Віталійович

Лауреат премії Миколи Кравця (НаУКМА) (1995). Підсумки. Стратегія на майбутнє до видання/ «Museum of Contemporary Art», Київ, 2007 р.

Ісе моноґатарі» як пам'ятка японської релігійно філософської культури доби Хейан. — К., 2004. — 168 с.;

Просторова структура картини світу класичної японської культури (на матеріалі «Ісе моноґатарі»)// Сходознавство. — 1999. — № 7-8. — С. 92-106;

Храм Сумійосі-тайся та японська культура// СС. — 2001. — № 1. — С. 121—136;

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П.ДРАГОМАНОВА

Інститут філософської освіти і науки

Спеціальність Культурологія 8.02010101

Комплексний державний іспит з культурології на основі підготовки магістрів

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 8