- •2. Культура Постмодернізму: сутність, основні напрями.
- •3. Прикладна культурологія як сфера застосування культурологічних концепцій до аналізу конкретної гуманітарної проблематики.
- •4. Відомі українські культурологи: імена, праці, сфера дослідницьких зацікавлень.
- •Діяльність Празького лінгвістичного гуртка: р.Якобсон, я.Мукаржовський.
- •Культура первісного світу.
- •Техніка як феномен культури. Відношення техніки до життя духу. Технологічні революції та заміна способу життя людства.
- •Культура рококо: іронія, скептицизм, вишуканість.
- •Образотворче мистецтво як феномен культури.
- •Міфологічні архетипи радянського кіно.
Культура рококо: іронія, скептицизм, вишуканість.
Рококо́ - реверсований стиль щодо бароко, що в другій половині 18 століття дійшов (з Франції і Австрії) в Україну — до Києва, Львова, а звідси у 1760 — 1770-их pp. Творчим рушієм доби рококо у всіх ділянках культури було еспрі («esprit») на противагу чуттєвості («sensibilité») бароко чи рації («raison») класицизму.
важають, що живопис стилю рококо зародився у Франції. Культурні зв'язки сусідніх країн і панівні моди доби досить швидко зробили мистецтво рококо інтернаціональним, здебільшого при королівських дворах чи в аристократичних садибах. Стилистику рококо мають жипопис Франції, Італії, німецьких князівств, Австрії (і Чехії в її складі),Російської імперії, найменше Голландії,Португалії, Іспанії ( ранішні твори Гойї ).
Найкращі зразки живопису рококо дали Франція і Італія. У Франції засновниками рококо стають француз Ватто і італійка з Венеції Розальба Кар'єра. Пізніше справу продовжили
Франсуа Буше,
Шарль-Антуан Куапель,
Жан-Баттіст Патер тощо.
Стилістика рококо притаманна учнівським і ранішнім творам велетенські обдарованого Жака-Луї Давіда, майбутнього представника класицизму і ампіру. Особисте місце зайняла і творчість Шардена, видатного майстра натюрморту Франції в добу рококо. Риси рококо притаманні деяким жанровим картинам Шардена, але без еротизму, театральності і ідиллічно-пасторальних мотивів, таких типових для стилю рококо.
Серед художників італійців стилістику рококо розділяли,
ДжамбаттістаТьєполо,
БернардоБелотто,
П'єтроРотарі,
Луї Жан Лагрене ,
ДжакінтоКоррадо тощо.
Космополітизм живопису рококо найбільш притаманний саме творам італійців, що досить легко перетинали кордони різних держав і роками працювали по-за межами Італії (Амігоні - в Баварії, Лондоні і Мадриді, БернардоБелотто в Німеччині і Польщі, П'єтроРотарі в Дрездені, Відні і Петербурзі).
Доба рококо має своїх видатних майстрів і серед скульпторів, хоча їх значно менше ніж живописців. Цікава школа скульпторів доби рококо склалася в Празі ( Матьяш Бернард Браун та ін.) і Львові( Пінзель і його школа ).
Навчання в Італії і благодійні впливи яскравих зразків бароко в скульптурі добре позначились на скульптурах Брауна.Якщо в ранішніх творах відчутні барокові зразки Італії (Христос втішає Святу Люітгарту), то і найкращі зразки скульптора в стилі рококо не поринають в легковажність, зберігаючи при цьому витонченість, грацію, навіть театральність( карнавальна маска на обличчі скульптури алегорії « Підступність », замок Кукс, Чехія ).
Зразки скульптур рококо Пінзеля та його школи ще чекають свого талановитого дослідника.
Найменше стиль рококо відбився в літературі Великої Британії.
В Німеччині і Італії, навпаки, було досить прихильників стилю рококо. В Італії це Карло Гольдоні ( 1707-1793 ),автор комедій, П'єтроМетастазіо ( 1698-1782 ).
Найбільший відбиток стиль рококо мав в літературі Франції. Література рококо - це перш за все малі літературні форми - серед нихновели, еротичні вірші, пасторалі, комедії масок.
Лірика французького рококо сильно відрізнялася від пафосного і важкуватого класицизму, за що отримала назву «легкої поезії» чи навіть «поезії миттєвостей». В стилістиці рококо писали сонети, епіграми, мадригали, застольні пісні.
