Тема 5: Розвиток культури Західної Європи в епоху Просвітництва, хіх та хх століть План:

1. Передумови і витоки європейського Просвітництва та його засади. Характерні риси культури епохи Просвітництва.

2. Основні художні стилі і течії європейської культури XVIII та ХІХ ст.

3. Модернізм як явище культури ХХ ст., його напрямки.

Питання на самостійне опрацювання

1. Політичні і філософські течії епохи Просвітництва.

2. Характерні риси європейської культури ХІХ ст.

3. Особливості і характерні риси культури ХХ ст.

Реферати

1. Наука епохи Просвітництва.

2. Література і її роль в добу Просвітництва.

3. Масова культура.

4. Феномен рок — культури.

Мета : проаналізувати умови виникнення культури Просвітництва –культури епохи перемоги капіталістичних відносин. Ознайомитися з різноманітними стилями культури Просвітництва. Розкрити основні риси Європейської культури ХІХ –ХХ ст. та ознайомитись з творами видатних діячів культури, що становлять надбання духовної культури людства.

Перше питання: Перш за все необхідно розкрити передумови і ви­токи культури Просвітництва, яка грунтувалась на прогресивних ідейних засадах доби переходу від феодалізму до капіталізму. Студенти повинні показати, що в розвитку капіталізму буржуазія прагне мати не лише гроші , але й владу, а монархи прагнуть зберегти феодальний устрій , тому в європейських країнах абсолютна монархія еволюціонізує в Просвітницький абсолютизм. Внаслідок цього здійснювались деякі капіталістичні реформи, ліквідовувались станові привілеї, підпорядкування держави церкві, селянська, шкільна реформи та ін. Необхідно також пояснити, що розвиток капіталізму також стимулював і прискорював розвиток науки і техніки, а наукові і технічні відкриття, в свою чергу, формували віру у всемогутність наукових знань, у можливість створення спочатку в лабораторних умовах ідеального проекту суспільного устрою, а потім втілити його в життя. Далі студентам слід зупинитися на подіях Великої Французської буржуазної революції, без яких неможливе усвідомлення ідей Просвітництва і з'ясувати, пояснити основні елементи просвітницького мислення: культ розуму, ідеї про природні права людини, суспільний договір, та освідченого абсолютизму. Висвітлення цих проблем підведе студентів до визначення основних характерних рис культури Просвітництва, а саме : одночасне існування багатьох стилів, зростання ролі літератури в суспільному житті, прагматизм, меркантилізм, раціоналізм, зростання ролі науки, зв'язок з гуманізмом та вільнодумством Відродження, енциклопедизм, критика релігії ( при фактичному створенні нової релігії ) та ін.

Далі користуючись рекомендованою літературою студенти переходять до розгляду другого питання – „основні художні стилі і течії європейської культури епохи Просвітництва і ХХ ст.” і розглядатимуть художню культуру цих періодів. В цей період існує багатостильовість, стилі мають різновиди.

В добу Просвітництва відбувається підвищення соціального статусу мистецтва, зближення мистецтва з наукою та соціально –філософською думкою, зростання його впливу на формування суспільного ідеалу; серед символів, що існують в цю епоху бароко (що існує з XVI ст. І пов’язане з дворянсько-церковною культурою), класицизм (як звернення до античних взірців) і його розквіт в архітектурі—ампір ; рококо — примхлива вишуканість, декоративність, камерність в мистецтві ; сентименталізм — культ природних почуттів , поетизування приватного життя міщанина ; романтизм—складного та суперечливого ідейного і художнього напрямку. Показати їх переплетення і взаємні впливи , появу різних жанрів .

Особливу увагу приділити характеристиці романтизму, в якому знайшло відображення розчарування в ідеях Просвітництва і буржуазному прогресі, який проявив інтерес до національного минулого до традицій фольклору і культури свого та інших народів , висунув ідею рівності культур різних народів і т.д.

По-третє , розкрити ці стилі і жанри на прикладах творчості письменників , поетів , художників , архітекторів, композиторів і т.д.(І.С.Бах, Ф.Буше,Ж-А.Ватто, Ж-Ж.Руссо , Д.Дідро, Байрон , Д.Дефо , Д.Свіфт , Р.Бернс та ін.).

Необхідно відмітити ,що романтизм став цілою епохою в історії європейської культури і розвивався в літературі, музиці театрі. Основними жанрами романтичної літератури стали драма, новела, романтична поема , балада, роман у віршах, казки (їх можна розкрити спираючись на творчість Г.Гейне, Байрона, В.Скотта, братів Я. і В.Грімм, Ф.Купера, Ж.Санд, В.Гюго).

Розвиток реалізму в ХІХст. пов’язаний перш за все з романами Ч.Діккенса, У.Теккерея, А.М.Стендаля, О.де Бальзака, Г.Флобера, Гі де Мопасана та ін. та новим реалістичним театром Генріха фон Клейста, Генріха Ібсена та ін.

Слід показати, що класицизм був останнім загальним художнім стилем, що притаманний всім видам художньої творчості: архітектурі, і живопису, і музиці. Але й він дещо змінився в ХІХ ст. , бо був пройнятий революційним пафосом (Ж.Л.Давід).

Розгляд четвертого питання слід розпочати з визначення того, що складність і різноманітність суспільного життя , його протирічивість привели до складності і протирічивості культурного процесу ХХ ст., до появи і одночасного існування багатьох стилів і жанрів, появи нових форм в реалізмі і відході від реалізму (Необхідно проаналізувати творчість письменників ХХ ст. : Р.Ролана, Т.Драйзера , А.Барбюса ,Т.Манна та ін.) .

Далі необхідно відмітити , що розрив між сутністю і видимістю , поглиблення процесу самопізнання людини призвели до появи нових форм виразності –появи модернізму; що філософською основою художнього модернізму були роботи А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, З.Фрейда, К.Юнга. Розкрити суть творчості письменників-модерністів (Ф.Кафка, А.Камю), музикантів-модерністів(К. Штокгаузен, А. Шемберг).

Особливу увагу приділити аналізу модернізму ; його напрямків в малярстві: кубізм (А.Матіс, П.Пікассо), експресіонізм (Е.Кірхнер, Е.Хенкель, О.Кокошко), абстракціонізм (В.Кандінський), дадаїзм (Г.Арп, Х.Міро), сюрреалізм (М.Шагал, С.Далі), порт-арт та ін.

Питання для самостійного опрацювання дозолять студентам скласти чітку картину культури Європейського Просвітництва ХІХ - ХХ століть.

Спираючись на матеріали рекомендованої літератури необхвдно розглянути політичні і філософські тексти епохи Просвітництва.

Вони представлені творами : Вольтера (Франсуа Марі де Аруе), Ж-Ж. Руссо, Д. Дідро, Д. Ланка, К.А. Гельвеція та інших.

Особливу увагу слід приділити поглядам просвітителів на людське суспільство, перспективи його розвитку, людині (як суспільній або, навпаки, природній істоті).

Як відомо, найплідніше ідеї Просвітництва розвинулись і прищепились у Франції. В ній Просвітництво розвинулось як класичному так і в радикальному варіанті. Велику роль відіграло видання в (1751-1776)рр. багатотомної „Енциклопедії наук, мистецтва й ремісництва”.

Друге і третє питання, що винесені на самостійне опрацювання цього семінару дозволять вивчити особливості і характерні риси європейської культури ХІХ – ХХ століть.

В культурі ХІХ ст. довший час зберігався вплив ідей Просвітництва, як ідеології буржуазії. Водночас відбуваються соціальні і світоглядні зміни, а саме подальший швидкий розвиток капіталізму, промисловий переворот, урбанізація, демократизація, перемога наукового світогляду над релігійним (в тому числі за рахунок розвитку і поширення освіти), технічні відкриття, що спирались на розвиток науки.

Усвідомлення цих змін дозволить визначити характерні риси європейської культури ХІХ ст.:

- утвердження національної самобутності і розвиток національних культур (чому сприяли ідеї романтизму);

- виникнення культурних явищ, що об’єднували культуру Європи і навіть світу в ціле;

- формування нової картини світу на основі геніальних відкриттів в галузі природничих наук (відкриття клітинної будови організмів – Я. Пуркіне, М. Шлейденом, М. Шваном ; закону збереження та перетворення енергії – Ю. Майором, еволюційної теорії Ч. Дарвіна) та розвиток німецької класичної філософії Г. Гегелем та Л. Фейєрбахом;

- широкий теоретичний інтерес до проблем культури, спроби створити наукові моделі руху певних типів культури;

- демократизація духовної культури, зростання світського напрямку розвитку освіти;

- тісний зв’язок творчості видатних митців із суспільно-політичним життям і, в зв’язку з цим, небувале зростання ролі літератури і театру;

зростання кількості стилів і жанрів в мистецтві і остаточна втрата стилістичної цілісності;

Особливі і характерні риси культури ХХ століття формувались під впливом глобальних потрясінь, радикальних політичних змін, що відбулися в світі (двох світових воєн, революцій, краху колоніальної системи, виникнення тоталітарних режимів, гонки озброєнь, екологічної катастрофи).

Цілком зрозуміло, що після цього студенти зможуть визначити характерні особливі риси культури ХХ ст., а саме:

- відсутність домінуючого стилю і наявність багатостильовості, особливо в живописі і музиці;

- інтерпретація дійсності з позицій різних філософських теорій (марксизму, фрейдизму, екзистенціалізму);

- безпосередній зв’язок художньої творчості з глобальними проблемами світової політики;

- активне протистояння художньої інтелігенції війнам, фашизму, тоталітаризму, дегуманізації життя;

- величезна інтенсивність і динамізм суспільного життя, які приводять до змін і в художній культурі до пошуку нових форм виразності.