4. Прямі податки.

Прямі податки — податки, що стягуються державою безпосередньо з доходів або майна платника податків. Історично є найбільш ранньою формою оподатковування.

Прямі податки поділяються на: реальні (майнові), якими обкладаються продаж, покупка або володіння майном; особові.

До прямих податків належать податки з таких доходів, як заробітна плата, прибуток, відсоток, а також з таких видів майна, як земля, будівлі, цінні папери. Прямий податок з юридичних осіб - податок на прибуток підприємств (фірм, компаній, корпорацій), їх майно, на землю (земельний). Прямий податок з фізичних осіб - подохідний і помайновий податки з населення, податки на спадок і дари, транспортні засоби.

5. Загальна побудова обліку капіталу банку.

Передумовою ефективної діяльності банку як специфічного господарського товариства виступає створення відповідної ресурсної бази, тобто сукупності грошових коштів, що надходять у розпорядження банку з різних джерел та використовуються ним для здійснення активних операцій. Первісну роль у цьому процесі відіграє формування власного капіталу банку.

Власний капітал використовують для своєрідного захисту інтересів вкладників і кредиторів та покриття збитків від банківських операцій. За цих умов вважається прийнятним, якщо розмір власного капіталу становить не менше 4 % загальних активів банку.

Капітал банку класифікують за такими ознаками:

За організаційно-правовою формою на:

— акціонерний капітал; — пайовий капітал.

За формою інвестування:

—- капітал у грошовій формі; — капітал у матеріально-речовій формі; — капітал у формі фінансових активів.

За формою власності:

— приватний капітал; — державний капітал; — колективний капітал;

За резидентністю:

— національний капітал; — іноземний капітал;

За джерелами формування:

— статутний капітал; — резервний капітал; — нерозподілений прибуток; — субординований капітал.

Власний капітал банку може також використовуватися для участі у власності акціонерних та спільних підприємств.

Розмір власного капіталу визначається кожним банком самостійно і залежить від багатьох чинників, основними серед яких є:

— рівень мінімальних вимог НБУ до статутного капіталу. Підвищення вимог збільшує потребу у власному капіталі; специфіка клієнтури банку. При значній кількості дрібних вкладників власних коштів потрібно буде менше, ніж за наявності великих вкладників;

— характер активних операцій. Наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу.

Білет №16

1. Суть, види та функції комерційних банків.

Комерційний банк — банк, який здійснює універсальні банківські операції з різними організаціями, установами, здебільшого за рахунок власних коштів та залучення кредитних ресурсів своїх клієнтів.

Функції комерційних банків:

• залучення тимчасово вільних грошових коштів та перетворення їх у позичковий капітал; посередництво в кредитах (надання кредитів);

• посередництво в платежах (грошові розрахунки і платежі); операції з цінними паперами; випуск (емісія) кредитних знарядь обігу;

• консалтинг (надання консультаційних послуг).

Комерційні банки розрізняються: за власністю статутного капіталу і способами його формування — державні, акціонерні, приватні, за участю іноземного капіталу та ін.;

• за видами здійснюваних операцій і сферами діяльності — універсальні, спеціалізовані (ощадні, зовнішньоекономічні, інвестиційні, іпотечні та ін.);

• за територією діяльності — регіональні, міжнародні, республіканські та ін.

• за обсягом активів – найбільші, великі, середні, малі.