Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DEK_vidpovidi (1).doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
836 Кб
Скачать
☆

4. Бюджетний дефіцит, особливості його прояву в Україні.

Бюджетний дефіцит — це перевищення видатків бюджету над його доходами. Це показник негативних явиш в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці. Причинами виникнення дефіциту є спад виробництва, зниження ефективності функціонування окремих галузей, несвоєчасне проведення структурних змін э економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну й соціальну політику держави.

За наявності бюджетного дефіциту держава повинна обирати оп­тимальні заходи для його ліквідації. У світовій практиці застосовують­ся два методи подолання бюджетного дефіциту: емісійний і беземісійний.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту пов’язаний з використанням грошово-кредитної емісії. Такий метод вважається не­достатньо ефективним, оскільки може негативно вплинути на еко­номічну ситуацію в країні.

Більш обґрунтованим вважається вирішення проблеми бюджет­ного дефіциту неемісійним методом за рахунок внутрішніх джерел, шляхом збільшення податків чи інших доходів або скорочення ви­датків.

Внутрішніми джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути кредити Національного банку України, доходи від операцій з цінними паперами тощо. Зовнішніми джерелами можуть слугувати кредити міжнародних фінансових установ та іноземних держав, а та­кож безоплатна і безповоротна фінансова допомога під цільові про­грами. Водночас використання зовнішніх та внутрішніх кредитних джерел покриття бюджетного дефіциту зумовлює виникнення внутрішнього та зовнішнього боргу держави, що включає додаткові витрати на його обслуговування. Тому економічна політика держави має бути спрямована на зменшення бюджетного дефіциту за рахунок збільшення доходів шляхом створення сприятливих умов для розвит­ку підприємницької діяльності та скорочення витрат бюджету і, в пер­шу чергу, за рахунок обмеження витрат на утримання апарату уп­равління, видатків на оборону тощо.

5. Облік операцій при розрахунках акредитивами.

Акредитив — це грошове зобов’язання банку за дорученням свого клієнта здійснити третій особі (постачальнику, бенефіціару), безпосередньо або через інший уповноважений банк, платежі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві.

Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті наведена нижче:

Де: 1 — покупець-платник передає до свого банку заяву на відкриття акредитива; 2 — банк депонує кошти на рахунку № 2602

«Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами», бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку № 2600 «Поточний рахунок суб’єкта господарської діяльності»;

К-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності»,рахунок «Розрахунки акредитивами» (на суму заявленого акредитива);

К-т рахунку

№ 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» (на суму, визначену за послугу);

З — банк покупця авізо повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива; 4 — банк постачальника (банк-виконавець), одержавши повідомлення, інформує постачальника і банк-емітент про відкриття акредитива, який виконавець обліковує на позабалансовому рахунку № 9802 «Акредитиви до сплати» (на балансових рахунках жодних записів не здійснюють, бо гроші не надійшли); 5 — постачальник відвантажує товар покупцю; 6 — постачальник передає товарно-транспортні накладні й грошово-розрахункові документи своєму банку для сплати; 7 — банк постачальника, одержавши зазначені документи, перевіряє їх та звіряє з умовами реалізації акредитива; 8 — банк постачальника надсилає документи спецзв’язком до банку-емітента; 9 — банк-емітент після перевірки сплачує реєстр-документів:

Д-т рахунку № 2602;

К-т рахунку № 1200;

10 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника:

Д-т рахунку № 1200;

К-т поточний рахунок № 2600;

11 — банк покупця звіряє одержані документи постачальника з умовами акредитива і перераховує гроші банку постачальника бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку № 2602;

К-т рахунку № 1200.

Білет №17

1. Суть та класифікація банківських операцій.

Операції банку - це дії банківської установи, спрямовані на забезпечення її функціонування, з одного боку, як суб'єкта підприємницької діяльності, з іншого - як фінансового посередника, який здійснює властиві йому функції. Виходячи з визначення банку, сутність банківських операцій - це залучення тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, населення з подальшим розміщенням їх від свого імені на умовах строковості, зворотності та платності, а також касове та розрахункове обслуговування.

Найбільш поширеним є підхід, за яким банківські операції класифікують за такими ознаками:

1. Залежно до специфіки банківської діяльності: а) специфічні банківські операції (традиційні); б) неспецифічні банківські операції (нетрадиційні).

2. Залежно до плати за надані операції І послуги: а) платні; б) неплатні.

3. Залежно від порядку формування і розміщення фінансових ресурсів банку: а) активні; б) пасивні.

4. Залежно від суб'єктів, яким надаються банківські операції: а) для юридичних осіб; б) для фізичних осіб.

5. Залежно від руху матеріальних продуктів: а) пов'язані з рухом матеріального продукту; б) чисті банківські операції.

Традиційні банківські операції поділяють на три типи виконуваних операцій: 1) депозитні; 2) кредитні; 3) касово-розрахункові.

Нетрадиційні банківські операції — це операції з надання в користування сейфів, консалтингових послуг, довірчих (трастових) операцій тощо.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]