Розділ 2.Створення елементів ландшафтного дизайну.

2.1.Створення альпінарію та догляд за ним.

Основним елементом альпінарію є камінь, а рослини лише доповнюють і обрамляють брили.

Гірку влаштовують на сонячному і захищеному від вітрів місці. Вона повинна мати кілька сторін огляду, і при цьому кожна повинна виглядати неповторно. Розмір визначається насамперед розмірами саду. Особливо варто продумати розташування на пласкій ділянці, тут важливо домогтися природного вигляду в контексті саду, забезпечити плавність переходвід альпінарію до навколишнього ландшафту.

Створення альпійської гірки починається з розмітки ділянки. На запланованому місці виривають котлован і заповнюють його щебенем, битою цеглою або керамзитом, які слугуватимуть дренажем. Після закладення основи гірки ущільнюється дно котловану і його засипають родючим ґрунтом у рівень із землею. Землю засипають шарами, кожен шар ущільнюють і поливають водою, щоб заповнити порожнечі. Дренаж робиться для того, щоб земля не «втягнула» камені гірки у себе. На такій основі починається розміщення каменів і їхнє закріплення в ґрунті. На рис.4.1 зображено варіанти розміщення каміння в композиції.

Традиційний спосіб — укладання ярусами. Їхня кількість залежить від розмірів гірки.

З вичайно для гірки розміром 5 х 3 м виходить 3-5 ярусів. Розташування каміння повинно бути гармонійним, створювати ефект природного оголення. Іноді сформувати вигляд допомагає «головний» камінь, що створює певний центр композиції. Відстань між каменями повинна бути достатньою для нормального росту рослин, і для того, щоб підрослі рослини не приховували камені.

Кам'яниста ділянка повинна виглядати естетично навіть без рослин, тому що в природі, на високогір’ях рослини лише підкреслюють неповторну велич каміння. Можливих рішень при створенні гірки безліч.Зелену основу складають низькорослі дерева і чагарники, листяні і хвойні, цибулинні.

Рослини підбираємо так, щоб гірка виглядала привабливо цілий рік.

Процес утримання об'єкту включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, санітарне очищення території об'єкта благоустрою.

2.2.Створення та догляд за квітниками. . Догляд за квітниками.

У процесі обробітку грунту старанно вибирають буряни і вносять добрива. Доброго живлення особливо вимагають піони, флокси, астильби, іриси сибірські та ін. Для цієї групи рекомендоване внесення органічних добрив становить 1 м³ на 100 м², а також 2 кг суперфосфату і 2 кг калійних добрив. Азотних добрив вносять в кількості 2-4 кг.

Р ослини, висаджені на скельних гірках, опорних стінках, крутосхилах, як правило, менш вибагливі і їм достатньо субстрату з глини, перемішаної з листяним перегноєм і торфом.

Якщо висаджувати багаторічники на фоні живоплоту, слід памятати, що така рабатка має бути віддаленою від нього принаймні на 2 м, щоб коріння чагарників не забирало в травяних рослин вологу і поживні речовини.

І снує три головних етапи висаджування рослин: 1 – квітень; 2 – травень (найвідповідніша пора для посадки рослин весняного квітіння); 3 – серпень і вересень (пора висаджування більшості видів). Деякі рослини помітно реагують на невідповідність строку пересаджування. До них належить, наприклад, піон, який пересаджують лише в серпні або у вересні і не частіше раз на 5-10 років, а також мак східний, пересадку якого здійснюють у серпні-на початку вересня. Цибулькові рослини висаджують від кінця серпня до жовтня.

На підготовлених рабатках рослини висаджують за допомогою ручної лопати. Скельні рослини на мурах висаджують у так звані кишені або ж у залишені між камінням щілини, які заповнюють землею, перемішаною із торфом. Висаджують ці рослини вузькою лопатою або ж інструментом у вигляді долота. Після посадки рослин ущільнюють ґрунт під корінням, щоб корінчики краще ввійшли в контакт з ґрунтом.

Б агаторічники переважно висаджують нерегулярними групами. Віддаль між рослинами може бути різною і залежить головним чином від експансивності даного виду. Для роду середньої висоти, тобто 100-150 см, віддаль має дорівнювати половині висоти висаджених рослин. Наприклад, Phlox punculata висаджують на віддалі 50 см. Для розлогих рослин, таких, як півонія, віддаль між рослинами має дорівнювати висоті рослини. Рослини стланкі і скельні висаджують на відстані 15-30 см.

Для деяких дуже високих паркових рослин, наприклад, Heracleum munte gazzianum чи соняшника, віддаль приймають таку ж, як і для дерев – 1,5-2 м.

Цибулькові рослини висаджують в добре спушений ґрунт, втискуючи цибулини пальцями на глибину до 10 см або ж користуючись кілочками із перетинкою, якою регулюють глибину.

Д огляд за сезонними квітниками. Підготовка й удобрення ґрунту перед кожною посадкою або ж систематична заміна ґрунту забезпечують рослини оптимальним живленням. Тому однорічні квітники не удобрюють у процесі вегетації. У виняткових випадках можна удобрити рослину водним розчином мінеральних речовин. Натомість землю між рослинами слід покрити торфом або напівзігнилою дрібно посіченою соломою чи лісовою підстилкою, що не лише поповнить ґрунт поживними речовинами, але й попередить його висихання.

П оливання квітників має бути рівномірним з таким розрахунком, щоб ґрунт зволожувався аж до коріння. Розсаду квітів поливають щоденно, поки рослини не приживляться. Надмірне поверхневе поливання шкодить рослинам, оскільки ущільнює ґрунт. Рясне поливання здійснюють під час посадки, а пізніше – за потребою. Поливання найкраще проводити дрібно струменевими насадками, що дає можливість не лише полити ґрунт, але й змити з листя забруднюючі частинки. Найкраще поливати ввечері або вранці, але ні в якому разі не ополудні, в час високого стояння сонця, коли краплини води перетворюються в маленькі лінзи, які здатні опекти поверхні листя і пелюсток.

За вегетаційний період за нормальних погодних умов у середньому має бути проведено 20-30 поливань, у південних районах – 30-40. Квітники з покривних рослин поливають частіше – до 40-50 разів за сезон.Важливим заходом є боротьба з бурянами. Не слід чекати, коли буряни підростуть, а починати полоти їх тоді, коли вони лише зявляться. Під час прополювання спушується ґрунт, що сприяє накопиченню в ньому вологи. В квітниках усувають засохлі пагони та відцвілі суцвіття, які знижують естетичний вигляд квітників. Обрізування суцвіть сприяє також наступному рясному цвітінню.

На килимових квітниках слід пильнувати за дотриманням чіткості рисунка. Досягають цього шляхом усунення ножицями рослин, які випереджають у рості. Підстригати можна і звислі квіти, які завдяки цьому омолоджуються і продовжують своє цвітіння (наприклад, нагідки).

Д огляд за багаторічними рослинами в рабатках і міксбортерах. Багаторічники, за виключенням окремих (півонії, маки та ін.), мають кореневі системи, які знаходяться близько від поверхні. Все це змушує бути уважним при спушуванні ґрунту під час догляду чи в процесі боротьби з бурянами, оскільки дуже легко пошкодити коріння рослин, особливо цибулькових і так званих кореневищних, які пізно випускають листя.

О скільки багаторічники тривалий час ростуть на одному і тому самому місці, вони мусять бути забезпечені необхідними поживними речовинами. Удобрюють землю рабаток та міксбортерів компостом, перегноєм, торфом. Добре впливає на розвиток рослин внесення за 10-15 днів до цвітіння гноївки чи розчиненої суміші мінеральних добрив.

Взагалі багаторічники починають підживлювати з другого року після посадки. Підживлення проводять два рази на сезон. Весною, до початку росту стебел, вносять мінеральні добрива з переважанням азотних, а восени – переважно фосфорні і калійні. Добрива вносять із розрахунку (г/м²): 15-50 фосфорних (суперфосфат), 30-60 – калійних (калійна сіль, сірчанокислий калій), 30-40 – азотних (аміачна або калійна селітра) чи 10-20 сечовини. Добрива, що містять хлор, використовувати не рекомендується. Мінімальні дози із зазначених добрив використовують на ґрунтах, бідних гумусом (підзолисті та піщані); на багатих органічними речовинами ґрунтах приймають максимальні дози. Весною азотні добрива можна замінювати коровяком (розбавляють 1:10) або курячим послідом (настій 1:20) при нормі 10 л/м².

К вітники із багаторічників слід мульчувати. Як мульчу використовують торф або його компости: торфогноєвий, торфофекальний, торфомінеральний, торфоперегнійний та ін. На 2-3-річних квітниках мульчу наносять шаром 3 см, на старших – 5-6 см і більше. Мульчують квітники один раз у два роки – восени, після обрізки і збирання стебел, або ж весною, після внесення добрив.

Спушування ґрунту з прополкою бурянів проводять в міру його ущільнення. Перед спушуванням, якщо не було дощу, обовязково землю слід полити. Перше спушування в квітниках із багаторічників, які зимують у ґрунті, проводять відразу після від танення верхнього шару ґрунту, наступне – регулярно, один раз в 2-3 тижні, глибина розпушування залежить від глибини залягання коріння.

Більшість багаторічників не вимагають рясного поливу, особливо коли ґрунт є добре спушеним. Поливають рослини в основному в суху, бездощову погоду. Слід памятати, що краще поливати рідше, але рясно.

Особливу увагу слід приділяти високим рослинам, які можуть полягти під впливом великої ваги або ж під дією вітру чи дощу. Такі рослини підвязують до кілка, а якщо вони висаджуються рядами, то для підтримки стебел натягують дріт.

Ц ибулькові рослини (тюльпани, нарциси, лілії та ін.) на зиму прикривають товстим шаром листя.

С кельні рослини покривають тонким шаром листя і гілками хвойних порід. Таке вкриття можна використовувати і для інших рослин у морозні і сніжні зими. Не прикривають рослини лісового походження – плющ, барвінок, папороть.

Кожних 6-8 років рослини викопують, рабатки глибоко перекопують, вибирають буряни, особливо ті, які здатні до інтенсивного вегетативного розмноження (яглиця, пирій, вюнок і т.д.), удобрюють перегноєм чи компостом і на підготовлену ділянку висаджують поділені рослини. При цьому намагаються змінити видове розміщення рослин, щоб не допустити висаджування одних і тих самих видів на попередньому місці проростання. Водночас не слід рухати довговічні рослини, які можуть тривалий час залишатися на одному місці (піон, фуксія та ін.).

Осіннє прибирання квітників проводять після перших заморозків, коли температура знижується до мінус 1-2^оС. Квіти, які необхідно зберегти як маточники, забирають в холодні парники, підвали й оранжереї.

На зиму теплолюбні рослини прикривають ялиновими або сосновими лапами з листям чи торфом. Перед прикриттям зрізують усі пагони і листя на висоті 6-12 см від землі. Товщина прикриваю чого шару 5-20 см. Прикриття проводять після заморозків (по остиглій землі).

Ц ибулькові і бульбові квіткові рослини рекомендують періодично викопувати: нарциси через 2-5 років, сцілли, мускарі, крокуси – через 5-6 років, тюльпани, гіацинти, гладіолуси – щорічно. Гладіолуси, монбрецію викопують восени.

Догляд за рабатками із трояндами. Троянди належать до рослин, вимогливих до ґрунтових умов. Тому щовесни їх слід удобрювати органічними добривами – компостом, перегноєм. Важливими заходами догляду за трояндами є: спушування ґрунту, поливання, обрізування кореневих відростків (диких пагонів), охорона від морозу, притінення, а також усунення відцвілих квітів.