II.Географія материків і океанів

8.Предмет вивчення географії материків і океанів. Загальні закономірності. Океани

«Географія материків і океанів» вивчає природні умови і ресурси материків і океанів та проблеми їх використання, а також населення і господарську діяльність людей у різних куточках Землі. Материк, або континент, - це велика ділянка суходолу, утворена земною корою переважно материкового типу. Розрізняють шість материків, або континентів: Євразія, Африка, Північна Америка, Південна Америка, Австралія, Антарктида. Пізнаючи Землю, мореплавці й мандрівники називали відкриті нові землі частинами світу. І дотепер збереглися історичні назви шести частин світу: Європа, Азія, Америка, Африка, Австралія, Антарктида. Відомі чотири океани: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий.

Місцевий та поясний час. Повний оберт навколо своєї осі земна куля здійснює приблизно за 24 години, або добу. При цьому на одному й тому самому меридіані у кожній точці від полюса до полюса час доби той самий. Його називають сонячним, або місцевим, часом. Місцевим часом користуватися незручно. Тому за міжнародною домовленістю Землю поділили на 24 часові пояси (з нумерацією від нульового до 23-го) і запровадили поясний чаc. У межах кожного такого поясу всі годинники показують один і той самий час - місцевий час центрального меридіана поясу. Кожний часовий пояс має протяжність по довготі 15° (уся земна куля - 360° -поділена на 24 пояси: так отримали 15°). Часові пояси рахують із заходу на схід від нульового поясу, центральний меридіан якого проходить через Гринвіч. Час Гринвіцького меридіана називають Всесвітнім. Номер кожного поясу показує, на скільки годин час даного поясу відрізняється від Гринвіцького. Так, у Києві, що перебуває у другому часовому поясі, час буде на дві години більшим, ніж у Гринвічі. Україна, як і більшість країн світу, з жовтня по квітень живе за поясним часом, а з квітня по жовтень -за літнім. Міжнародною угодою прийняли спеціальну лінію зміни дат, на якій починається і закінчується доба. Така лінія умовно проведена по 180-му меридіану. Коли її перетинають із заходу на схід, один день рахують двічі, щоб таким чином виключити зайвий день. Коли ж рухаються на захід, то на лінії додають один день.

Закономірності розташування материків і океанів. Материки і океани утворилися внаслідок руху літосферних плит. Літосферні плити рухаються по горизонталі відносно одна одної та зіштовхуються або розходяться. Краї океанічних плит, стикаючись із плавучішими і товщими материковими плитами, занурюються під них під кутом близько 45. Стиснення, що виникає при цьому, часто супроводжується складкоутворенням по краях континентальних плит і виникненням гірських форм рельєфу. Так, наприклад, виникли гори Анди.Унаслідок зіткнення материкових плит також утворюються гірські споруди. Так, Індо-Австралійська літосферна плита насувається на Євразійську плиту з півдня. На межі зіткнення цих двох континентальних плит здіймаються найвищі у світі гори - Гімалаї. У рифтових зонах серединно-океанічних хребтів літосферні плити розходяться в різні боки і океанічна земна кора поступово оновлюється. Океанічне ложе, таким чином, розширюється. Материки й океани є планетарними формами земної поверхні.

Зв'язок будови земної кори з рельєфом материків. Найдавнішими ділянками материкової земної кори є давні (докембрійські) платформи. Виділяють Північноамериканську, Східноєвропейську, Сибірську, Китайську, Південноамериканську, Африканську, Аравійську, Індостанську, Австралійську та Антарктичну платформи. На платформах материків переважають рівнини, представлені низовинами, височинами, плато, плоскогір'ями. У місцях проявів складчастостей простягаються різні за віком гори. Найінтенсивніше і найпотужніше складкоутворення тривало у кайнозойську еру, в результаті чого сформувалися Альпи, Карпати, Кордильєри та Гімалаї. У межах океанічної земної кори також існують платформи, які називають океанічними. У рельєфі їм відповідають глибоководні рівнини. Рухливими ділянками океанів, як вже зазначалося, є рифтові зони, що представлені серединно-океанічними хребтами. Є в океанах особливі, так звані перехідні зони з глибоководними жолобами, архіпелагами островів і улоговинами окраїнних морів, що відрізняються значною рухливістю та великою швидкістю вертикальних рухів.

Закономірності розташування кліматичних поясів. Клімати низьких широт формуються між двома тропіками земної кулі. Тут простягаються екваторіальний, субекваторіальні та тропічні кліматичні пояси Землі. Екваторіальний тип клімату формується під впливом екваторіальної повітряної маси.Субекваторіальний тип клімату формують дві повітряні маси -екваторіальна і тропічна, унаслідок чого існує два сезони року: вологий і сухий. У субекваторіальному поясі Північної півкулі влітку панує екваторіальне повітря, яке на півроку приносить із собою жарку й вологу погоду. Узимку сюди з півночі надходить тропічне повітря, з яким пов'язана жарка і суха погода. У тропічних поясах Землі формується кілька типів клімату. Так, континентальний тропічний тип клімату, є дуже жарким і сухим. Цей тип клімату часто називають пустельним.Тропічний вологий тип клімату характерний для східних узбережжів материків і формується завдяки дії мусонів. Клімати середніх широт сформувалися між тропіком і полярним колом в обох півкулях, майже повністю охоплюють територію помірних поясів. Головною особливістю температурних умов цієї території є зміна їх за сезонами. У середніх широтах виділяють субтропічні та помірні кліматичні пояси. У внутрішніх частинах материків субтропічного поясу формується континентальний субтропічний тип клімату з жарким літом і нестійкою зимою з частими опадами. Субтропічний клімат східних берегів материків має риси мусонного клімату - з вологим літом і сухим холодним зимовим сезоном. Субтропічний клімат західних берегів материків називають середземноморським. Для нього характерні відносно тепла й волога зима та жарке й сухе літо. Клімати помірних поясів:у Північній півкулі переважають континентальні типи клімату завдяки великій протяжності Євразії та Північної Америки. У Південній півкулі панує океанічний (вологий) тип клімату.У високих широтах розташовані субполярні (субарктичний і субантарктичний) перехідні кліматичні пояси та арктичний і антарктичний пояси. Континентальний тип клімату субарктичного поясу формується у Північній півкулі. Для нього характерні значні амплітуди річної температури (понад 50 °С) й незначна кількість опадів. В Оймяконській котловині сформувався полюс холоду Північної півкулі (-70 °С). Океанічний арктичний тип клімату формується в полярних областях Північної півкулі над арктичною кригою. Середні температури в центрі Арктики становлять -40 °С, опадів випадає мало, хоча відносна вологість повітря висока - майже 100 % . У Південній півкулі над Антарктидою формується континентальний антарктичний тип клімату. Тут температура впродовж року від'ємна, а взимку може знижуватися майже до -90 °С.

Закономірності зміни природних комплексів на материках. Географічні пояси є найбільшими зональними комплексами географічної оболонки. Для кожного географічного поясу на материках характерний свій набір природних зон, свої природні процеси і ритми. Природні зони — зональні комплекси материків меншою мірою, ніж пояси, мають широтну орієнтацію. Причина полягає в тому, що на формування природних зон, крім температурних умов, значно впливають умови зволоження території. У різних географічних поясах повторюються такі самі чи подібні природні зони. Наприклад, лісові зони є в екваторіальному, субекваторіальному, тропічному, субтропічному і помірному поясах. Учені пов'язують це з повторенням однакових співвідношень тепла і вологи на різних материках. Це явище назвали законом природної зональності. Природна зональність на рівнинах називається горизонтальною (широтною), а в горах - вертикальною (висотною) поясністю. Кількість висотних поясів залежить від географічного положення гірської системи та від її висоти. Кожна природна зона має свої особливі природні компоненти.

Океани.Тихий океан. У 1513 році іспанський завойовник Васко ІІуньес де Бальбоа, рухаючись на захід, першим серед європейців перетнув Америку і досяг берегів невідомих водних просторів. Лише через сім років потому завдяки португальцю Ф. Магеллану, який першим перетнув невідоме «море», з'явилася сучасна назва -Тихий океан. Англійський мореплавець Джеймс Кук у 1768-1771 роках відкрив у Тихому океані багато островів, у тому числі Гавайські та Великий Бар'єрний риф. Наприкінці 1880 років водні маси Тихого океану вивчав наш співвітчизник - адмірал і вчений С.О. Макаров. У 1957 року радянське судно «Вітязь» виявило найглибшу ділянку Світового океану - Маріанський жолоб.Океан охоплює майже таку саму територію, як усі інші океани, разом узяті. На його площі -178,7 млн км² - вільно розмістилися б усі материки і при цьому залишилося б місце ще для однієї Африки. Тихий океан лежить майже в усіх географічних поясах Землі, за винятком арктичного. У західній і східній частинах одного й того самого географічного поясу природа океану помітно відрізняється. На дні Тихого океану є величезні гірські хребти та рівнини, височини та улоговини.

Максимальна глибина не лише Тихого, а й Світового океану - Маріанський жолоб (11 022 м). У центральних областях температура води на поверхні океану впродовж року висока - від +26 до +29 °С, на півночі й півдні вона опускається до -0,5 °С.Однак,наприклад, у помірних широтах біля берегів Євразії температура повітря взимку становить від -20 до -22 °С, а біля берегів Північної Америки опускається лише до 0 °С. Зональний розподіл температур порушується також у тропічних широтах Тихого океану:на сході океану холодніше, ніж на заході. Як і температура, кількість опадів над Тихим океаном також змінюється з півночі на південь. Водночас існують помітні відмінності між західною та східною частинами океану. Мінімальна солоність (менше 32 %о). З наближенням до тропічних широт солоність зростає, досягаючи тут максимуму (понад 36 %о). Найпотужнішою течією не лише Тихого, а й усього Світового океану є течія Західних Вітрів. Довжина її становить близько З0 000 км, ширина - приблизно 1000 км. Ці широти Світового океану й називають «ревучими сороковими». Одна з найпотужніших теплих течій Тихого океану - Куросіо. Течія-«хлопчик» і течія-«дівчинка»: східній частині Тихого океану, в прибережній зоні Південної Америки, спостерігають незвичайні течії - Ель-Ніньо («маля-хлопчик») і Ла-Нінья («маля-дівчинка»). Під час Ель-Ніньо зазвичай холодна вода біля берегів екваторіальної зони стає на 4-5 °С теплішою. Це спричинює масову загибель риби, морських тварин, птахів. Водночас починаються зливи і повені на суходолі та шторми на морі. Однак щойно настає Ла-Нінья, усі ці природні негаразди раптово припиняються так само, як і розпочалися.

Органічний світ і природні ресурси Тихого океану надзвичайно різноманітні. Особливо багатий органічний світ в екваторіальних і тропічних широтах. В океані мешкає понад 2000 видів риб, зокрема це тунець, скумбрія, акули; налічують понад 6000 видів молюсків:мідії, гребінці, каракатиці, восьминоги та ін. На дні океану виявлені значні поклади мінеральних ресурсів. Тут залягають цілі поклади металевих концентратів -залізо-марганцевих конкрецій. А на шельфі відомі багаті родовища нафти й газу.

Океанією називають сукупність островів у центральній і південно-західній частині Тихого океану. Тут налічують близько 10 000 островів. Найбільші з островів - Нова Гвінея та острови Нової Зеландії - материкові. Багато тут також вулканічних островів.На Гавайських островах вершина вулкана Мауна-Кеа підноситься над рівнем океану на 4205 м. Висота ж його від підошви на дні океану до вершини перевищує 9700 м. У теплих водах екваторіального й тропічного поясів Тихого океану на глибині близько 50 м підводні гори населяють коралові поліпи -безхребетні дрібні морські тварини. Відмираючи, вони із часом накопичуються й утворюють коралові острови. Поблизу східного узбережжя Австралії розташована найбільша коралова споруда - Великий Бар'єрний риф. Його довжина становить 2300 км, ширина сягає близько 150 км. Рельєф значно впливає на умови зволоження островів Океанії. На навітряних гірських схилах материкових і вулканічних островів упродовж року випадає понад 10 000 мм опадів. Так, Гавайські острови є одним із «наймокріших» місць на Землі. Рослинний світ атолів бідний і одноманітний. Налічують усього кілька десятків видів рослин, здебільшого це кокосові пальми та злакові. Завдяки ізольованості островів тут збереглися рідкісні й давні види. Велику загрозу для Океанії становлять тропічні циклони - урагани і тайфуни,які проносяться зі швидкістю близько 170 км/год, здіймають хвилі до 10-15 м заввишки. Корінні мешканці деяких островів Океанії належать до особливої полінезійської групи. Ліси на островах людина майже знищила, а на їхньому місці створила плантації хлібного дерева, бананів, ананасів, ківі, цукрової тростини, кокосових пальм тощо. На окремих островах добувають кольорові метали, кам'яне вугілля, фосфорити.

Атлантичний океан .Атлантичний океан видовжений у меридіональному напрямку. На простори власне Атлантичного океану першими вийшли через Гібралтарську протоку фінікійці. У другій половині XVIII ст. американський учений Б. Франклін склав першу карту найпотужнішої теплої течії Атлантики - Гольфстріму.На англійському судні «Челленджер» у 1870 роках вдалося відкрити Північноатлантичний і Південноатлантичний хребти, найглибший жолоб Атлантики - Пуерто-Рико(8742 м). Найпомітнішою формою рельєфу дна океану є Північноатлантичний і Південноатлантичний хребти. Разом вони утворюють єдиний серединно-океанічний хребет. Ширина його сягає 300 км, а висота - 2 км. Майже через увесь серединно-океанічний хребет простягається величезна поздовжня розколина земної кори - рифт - завглибшки близько 2 км і завширшки до 30 км. Острів Ісландія здіймається безпосередньо над серединно-океанічним хребтом. На сході й заході одного географічного поясу клімат і води відрізняються. Значно посилюють різницю температур між західною та східною частинами тропічного поясу морські течії. Головну роль тут відіграє Гольфстрім. Це найбільша і найпотужніша тепла течія з-поміж усіх теплих течій Світового океану. У своїй південній частині Гольфстрім має ширину 75 км, товща водного потоку тут досягає 700-800 м. Атлантичний океан дуже солоний, але в різних його частинах солоність вод неоднакова. Найбільшою вона є у тропічних широтах -37,5 ‰ . У місцях, де в океан впадають потужні річки, солоність вод океану знижується до 18 %о, а в Балтійському морі вона становить тільки 8 %о. Води Атлантики найпрозоріші серед вод Світового океану. Так, в окраїнному морі - морі Ведделла - предмети видно до глибини 79 м. Океан дає 20 % світового вилову риби і морепродуктів.В Північному морі виявлено понад 100 родовищ нафти і газу, прокладено по дну нафто- й газопроводи. Понад 3000 спеціальних платформ, з яких добувають нафту й газ, працюють на шельфі Мексиканської затоки. В прибережних водах Канади, Великої Британії видобувають кам'яне вугілля, а біля південно-західних берегів Африки - алмази.

Індійський океан розташований переважно у Південній півкулі, посідає за розмірами третє місце серед інших океанів планети. Індійський океан був відомий ще фінікійцям. Наприкінці VI ст. до н. е. вони здійснили плавання навколо Африки. З 1960 року за ініціативою ООН розпочала роботу Міжнародна індоокеанська експедиція, що тривала шість років. У ній взяло участь понад 20 країн.

Рельєф дна:у районі Зондських островів налічують більш як 300 вулканів, з яких понад 100 діючі. Уздовж острівних дуг простягаються глибоководні жолоби. Наприклад, Зондський жолоб є найглибшою ділянкою дна Індійського океану і має глибину 7729 м. Найбільшою формою рельєфу дна Індійського океану є серединно-океанічний хребет. У північній частині серединно-океанічного хребта існує рифт, розчленований глибокими поперечними розколинами. Неподалік від Червоного моря зона розколин розгалужується. Одна гілка продовжується на сході Африки у вигляді складної системи розломів (Великого Африканського розлому), інша пролягає по дну Червоного моря та по території Євразії (через дно Мертвого моря і далі на північ).

Для клімату Індійського океану характерна широтна зональність. Прибережні тропічні води на півночі Індійського океану найтепліші у Світовому океані. Наприклад, температура вод у Червоному морі становить +34...35 °С. Широтна зональність чітко простежується і в розподілі атмосферних опадів над океаном. В екваторіальних широтах за рік тут випадає близько 3000 мм опадів. У районі тропіків - у Червоному морі, їхня кількість не перевищує 100 мм на рік. Співвідношення опадів і випаровування впливає на солоність вод Індійського океану. Якщо на екваторі вона становить 34 %, то у тропічному поясі 37 %. У Червоному морі зареєстровано найвищу у світі солоність океанічних вод - близько 42 %о, адже в нього не впадає жодна річка, а опадів щорічно випадає лише 25 мм. На клімат Індійського океану впливає величезний материк Євразія, з яким пов'язана мусонна циркуляція. Морські течії — Південна Пасатна, Сомалійська, що біля берегів Африки, і Мусонна течія, що прямує вздовж узбережжя Євразії, - утворюють тут так званий мусонний колообіг. Півроку води рухаються за годинниковою стрілкою, а наступні півроку - проти неї.

Найбагатший органічний світ на півночі Індійського океану, де разом з річковими водами в океан потрапляє велика кількість поживних речовин. Унаслідок бурхливого розмноження планктону вода іноді навіть починає «цвісти», змінюючи при цьому свій колір (звідси й назва Червоного моря).Індійський океан відомий своїми мінеральними ресурсами, серед яких виділяються передусім запаси нафти й газу. Найбільшим у світі постачальником нафти є район шельфу Перської затоки. У рифтових зонах виявлені поклади залізних, марганцевих і мідних руд.

Північний Льодовитий океан охоплює площу 14млн км² і розташований на крайній півночі Землі. За кількістю островів Північний Льодовитий океан посідає друге місце після Тихого. Більшість островів мають материкове походження і вкриті льодовиками. Тривалий час Північний Льодовитий океан вважали мілководним морем. І лише після наукових досліджень експедиції норвезького полярного дослідника Ф. Нансена (1893-1896) стало відомо, що насправді являє собою цей океан. У 1925-1926 роках норвежець Р. Амундсен і американець Р. Берд вивчали океан з повітря - спочатку на літаках, а пізніше на дирижаблі. Новий етап досліджень розпочався 1937 року, коли була організована перша радянська наукова станція на кризі, що дрейфує. У 1977 році вперше вдалося досягти Північного полюса на судні:на атомному криголамі «Арктика».

Головна особливість рельєфу дна Північного, того океану - великі розміри шельфу. Ширина шельфу вздовж і Євразії становить приблизно 1300 км. Улоговини ложа розділені підводними хребтами. З-поміж них великими виділяються хребти Ломоносова і Менделєєва.

Кліматичні умови Північного Льодовитого океану:температура води у приповерхневому шарі в зимовий період майже всюди становить -1,8 °С. Влітку вона зазвичай не перевищує +5 °С. Через це у центральній частині океану впродовж усього року зберігається крига. Взимку вона вкриває 9/10, а влітку - майже половину його площі. Пересічна потужність арктичної криги - 3 м. Взимку в центральній частині океану температура повітря досягає –З0°С і часто знижується до -40 °С. Літо також холодне: температура повітря в більшості районів становить -10 ... -12 °С. На карті океану можна побачити струмені потужної Північноатлантичної течії, далекої спадкоємиці Гольфстріму, що прямує через Норвезьке і Баренцове моря. Атлантична тепла вода рухається на глибині 600-900 м. Проте як солоніша і тому густіша, вона поступово опускається під холодні поверхневі води океану. Теплі глибинні атлантичні води виявлені навіть поблизу Північного полюса. Солоність вод океану завдяки періодичному таненню криги невисока. В окремих морях, куди впадають численні річки, вона становить 25-29 %о. Органічний світ і природні ресурси. Через суворі кліматичні умови життя у Північному Льодовитому океані бідне. На скелястих берегах птахи, як-от: мартини, гагари, кайри, тупики, баклани - утворюють масові гніздування - «пташині базари». Одна з особливостей органічного світу океану— гігантизм організмів. Тут, зокрема, трапляється найбільша медуза — ціанея, яка у діаметрі може сягати 2 м, її щупальця витягуються до 20-40 м. У холодних водах океану деякі його мешканці доживають до солідного віку «старців». Наприклад, мідії у Баренцовому морі живуть до 25 років, а у Чорному - лише 5-6 років.В Арктиці однією з головних судноплавних магістралей є Північний морський шлях довжиною 5600 км. В океані розпочато добування олова біля узбережжя Сибіру, а також нафти й газу біля берегів Канади .

Завдання і запитання для тематичного оцінювання

1.Найбільшим за площею материком є:а).Австралія;б).Північна Америка;в).Південна Америка;г).Африка;д).Євразія.

2.Визначте, яка з територій не є материком:а)Австралія;б).Північна Америка;в).Європа;г).Африка.

3.Материк, який посідає четверте місце у світі за площею, є найвологішим континентом Землі, найбільша площа на суходолі належить природним зонам екваторіального і субекваторіального поясів:а).Австралія;б).Північна Америка;в).ПівденнаАмерика;г).Африка. 4.Вкажіть континент, що характеризується витягнутістю природних зон із півночі на південь:

а).Євразія;б).Північна Америка;в).Південна Америка;г).Австралія;д).Африка;е).Південна Америка.

5.Виберіть правильне твердження:а).першим до Південного полюса дійшов Ф. Нансен;б).Америка отримала назву від свого корінного населення;в).першим до Північного полюса дістався Р. Амундсен;г).Д. Лівінгстон проводив географічні дослідження в Африці;

д).М. М. Пржевальський відкрив протоку між Азією і Америкою.

6.Океан, що займає 1/2 площі Світового океану:а).Північний Льодовитий;б).Індійський;в).Тихий;г).Атлантичний;д).Південний.

7.В усіх кліматичних поясах розташований океан:а).Тихий;б).Атлантичний;в).Північний Льодовитий;г).Індійський;д).Південний.

8.Океан, що розташований переважно у Південній півкулі, з невеликою кількістю островів і слабкою звивистістю берегів:

а).Тихий;б).Атлантичний;в).Північний Льодовитий;г).Індійський;д).Південний.

9. Океан, що посідає друге місце за кількістю островів:а).Тихий;б).Атлантичний;в).Індійський;г).Північний Льодовитий;д).Південний.

10.З’ясуйте, яке з морів належить до окраїнних:а).Чорне;б).Берингове;в).Середземне;г).Балтійське;д).Яванське.

11. Вкажіть, яке з морів належить до внутрішніх:а).Берингове;б).Баренцове;в).Мармурове;г).Аравійське;д).Філіппінське.

12. Наймілководнішим морем на Землі є:а).Балтійське;б).Середземне;в).Червоне;г).Мармурове;д).Азовське.

13. Підводні океанічні хребти Ломоносова й Менделєєва перетинають у середній частині океан:

а).Атлантичний;б).Індійський;в).Північний Льодовитий;в).Тихий;д).Південний.

14. На поверхні Атлантичного океану Серединний хребет представлений:а).о. Ісландія;б).о. Куба;в).о. Південна Георгія.

15. На кожні 1 000 м глибини температура морської води знижується на:а).0,5°С;б).2°С;в).5°С;г).10°С;д).15°С.

16. Головною причиною руху поверхневих вод океану є:а).вітер;б).різниця температури і солоностіводи;в).відхиляюча сила обертання. 17. Холодна течія Південної півкулі:а).Канарська;б).Бразильська;в).Бенгельська;г).Куросіо;д).Східно-Австралійська.

18. Теплою течією Північної півкулі є:а).Канарська;б).Західних Вітрів;в).Бенгельська;г).Гольфстрім;д).Бразильська.

19.Російський порт Мурманськ не замерзає взимку тому, що:а).води цього порту підігріваються стоками заводів;б).на цій широті і за таких кліматичних умов вода ніколи не замерзає;в).води цього порту обігріваються теплою течією;г).теплий клімат.

20.У якій частині Індійського океану спостерігається найбільша солоність морської води:

а).Аравійському морі;б).Бенгальській затоці;в).Червоному морі;г).Перській затоці;д).Арафурському морі.

21.Цунамі найбільш характерні для:а).Північного Льодовитого океану;б).Індійського океану;в).Тихого океану;г).Атлантичного океану.

22.Найбільші колонії коралів спостерігаються в океані:а).Атлантичному;б).Індійському;в).Північному Льодовитому;г).Тихому.

23.Половина світового вилову риби припадає на океан:а).Тихий;б).Атлантичний;в).Північний Льодовитий;г).Індійський;д).Південний.

24.Відносно бідний біологічний склад має:а).Тихий океан;б).Атлантичний океан;в).Північний Льодовитий океан;г).Індійський океан.