12. Способи визначення координат по карті за допомогою приладів. Суть пизначення координат полярним способом

Координати точок, що прив’язуються, визначають за допомогою приладів або топоприв’язників (автономної апаратури топоприв’язки ) відносно контурних точок топографічних карт, аерознімків або фотопланів. При визначенні координат точок по карті за допомогою приладів використовують наступні способи:

• полярний спосіб;

• ходи.

• засічки: пряма, зворотна (по зворотним дирекційним кутам, по виміряним відстаням, по виміряним кутам) або комбінована;

Полярний спосіб.

Полярний спосіб застосовується, коли є пряма видимість між точкою що прив’язується і контурною точкою. Суть полягає у вимірюванні на місцевості полярних координат (дальності і дирекційного кута) з контурної точки на точку що прив’язується та визначенні по ним прямокутних координат.

С пособи визначення відстані та дирекційного кута з контурної точки на точку що прив’язується розглянуто відповідно у розділах 7 і 8.

Якщо прилад встановлюється не на контурній точці, а на точці що прив’язується, то виміряний з неї дирекційний кут змінюють на 30-00.

Обчислення координат точки, що прив’язується зводиться до рішення прямої геодезичної задачі за допомогою СТМ, номограми НИХ-1, таблиць прирощень координат, логарифмічної лінійки або мікрокалькулятора.

Координати контурної точки визначаються по карті за допомогою циркуля-вимірювача та хордокутоміра, або – з дещо меншою точністю – за допомогою мірки артилерійського круга АК-3 відповідного масштабу (1:50000 або 1: 25000).

Пряма геодезична задача може також бути вирішена графічним способом на карті. Порядок рішення:

• нанести точку що прив’язується на карту;

• зняти з карти прямокутні координати і висоту отриманої точки.

Нанесення на карту точки що прив’язується здійснюється як правило за допомогою АК-3 і МПЛ-50. Для цього потрібно:

• відшукати на карті контурну точку, з якої відомі дирекційний кут та дальність до точки, що прив’язується;

• накласти на карту АК-3 так, щоб його центр співпав з цією контурною точкою і діаметр 0-00 – 30-00 був паралельним вертикальним лініям сітки карти нульовою поділкою на Північ;

• з’єднати МПЛ-50 з АК-3, при цьому лінійку розмістити уверх шкалою дальності з масштабом, що відповідає масштабу карти;

• сумістити робочий зріз лінійки (шкалу прицілів) з поділкою шкали круга, що відповідає заданому дирекційному куту (по цифрам червоного кольору), наносять на карту точку і з’єднують її прямою лінією з контурною точкою;

• дальність до точки проектують з шкали дальності на робочий зріз і наносять точку що прив’язується на карту.

Нанесення точки на карту можна також виконати за допомогою хордокутоміра та циркуля-вимірювача; цей спосіб більш точний, але потребує більше часу, тому більш доцільно для отримання точного результату провести рішення аналітично.

13. Способи визначення координат по карті за допомогою приладів. Суть визначення координат ходами

Застосовується в умовах закритої і напівзакритої місцевості, коли відсутня взаємна видимість між точкою що прив’язується і контурними точками. Визначення координат може здійснюватися розгорнутим, або зімкненим, або висячим ходом.

Артилерійські підрозділи застосовують, як правило висячий хід. Число сторін такого ходу не повинно перевищувати трьох, для забезпечення необхідної точності визначення координат.

П ольові роботи при прокладці хода полягають у вимірюванні кутів між сторонами ходу або у безпосередньому визначенні їх дирекційних кутів і у вимірюванні довжин його сторін; роботу виконують у наступному порядкові (розглянуто бусольний хід у 2 сторони):

• встановити бусоль у проміжній точці А, зорієнтувати її у дирекційних кутах;

• навести монокуляр у контурну точку (КТ) і по бусольному кільцю зняти значення дирекційного кута з точки А на точку КТ, змінити його значення на 30-00 для отримання дирекційного кута _КТ–А з точки КТ на точку А;

• виміряти дальність Д_КТ–А від точки А до точки КТ (як правило дальність вимірюється за допомогою двометрової далекомірної рейки, що встановлюється на контурній точці КТ);

• навести монокуляр у точку що прив’язується (ВП) і по бусольному кільцю зняти значення дирекційного кута _А–ВП з точки А на точку ВП;

• виміряти дальність Д_А–ВП від точки А до точки ВП (як правило дальність вимірюється за допомогою двометрової далекомірної рейки, що встановлюється на ВП).

за допомогою НИХ-1 (АЛЛ, СТМ, МК) рішенням ПГЗ визначити прямокутні координати проміжної точки А, а потім за координатами проміжної точки А визначити координати точки що прив’язується.