2.2 Польовий етап

Польове картування і вивчення ґрунтів ґрунтується на основі генетико-морфологічних ознак генетичних горизонтів. Для цього закладають ґрунтові розрізи, які залежно від призначення поділяють на основні, напіврозрізи і прикопи. У нашому випадку ми закладали основний ґрунтовий розріз, який призначений для визначення типів та підтипів ґрунту. Саме тому він повинен охоплювати всю товщину ґрунту, зокрема верхню частину горизонтів і материнську породу. Основний ґрунтовий розріз закладають на всіх елементах рельєфу, при зміні рослинності та ґрунтотворних порід.

У польовий період входять: рекогностування досліджуваного полігону, уточнення його параметру, прокладання на ньому робочих маршрутів, вибір місця і техніки закладання ґрунтових розрізів, опис фунтового розрізу за генетико-морфологічними ознаками, визначення типу і різновидності грунту, виділення ґрунтових контурів, оформлення оригіналу польової ґрунтової карти, методика відбору ґрунтових зразків для лабораторних аналізів.

Спочатку ми провели рекогностування досліджуваної території, яке виконується з метою уточнення параметра полігону картування, складу і сучасного стану угідь, прокладання робочих маршрутів з урахуванням елементів рельєфу та інших природних факторів. Для цього ми обійшли досліджувану територію, вивчаючи основні форми рельєфу, виходи ґрунтотвірних порід, розташування окремих сільськогосподарських угідь і характер рослинності на них.

На основі рекогностувального вивчення території склали план її детального обстеження.

У польових умовах вивчення грунтів проводять на ґрунтових розрізах.

Ґрунтовий розріз — це яма з вертикальною передньою стінкою, яка в момент опису повинна бути максимально освітленою. З протилежного боку розріз має сходинки для зручності роботи у ньому. Кількість ґрунтових розрізів на одиниці площі залежить від масштабу грунтово-географічних обстежень, категорії складності досліджуваної території, ступеня попереднього вивчення території. Що більший масштаб карти, яку складають, і складніша територія, то більше належить закласти ґрунтових розрізів на одиницю площі, і навпаки.

Тому перед закладанням розрізу потрібно намітити маршрути з урахуванням того, щоб якомога повніше охопити усі типи і підтипи досліджуваних ґрунтів. Ґрунтові розрізи повинні бути закладені на всіх елементах рельєфу досліджуваної території, кожній рослинній асоціації, кожній материнській породі та сільськогосподарському угідді. Розріз повинен бути закладений у типових для обстежуваної ділянки умовах. Не можна закладати розрізи поблизу доріг, канав, в кутах полів сівозміни, на краю сільськогосподарського угіддя, на пагорбі або в западині не типових для даної ділянки. Також не варто використовувати готові ями, копанки, оскільки в них порушена природна складеність ґрунту.

Оскільки на нашій ділянці рельєф був рівнинним і рослинність не змінювалась, тому ми заклали два розрізи за вказівкою викладача.

Під час копання ями ми спочатку родючий ґрунт викидали на лівий бік, а землю з нижніх горизонтів — на правий бік. Після закінчення копання ями, ґрунтовий розріз потрібно прив'язати до найбільш помітних і постійних орієнтирів на місцевості, які наявні також на топографічній карті. Ними можуть бути тріангуляційні пункти, межові знаки, дороги, канави, лісосмуги, садиби, господарські двори тощо. Потім ми приступили до опису ґрунтового розрізу. Цей опис ми розпочали із виділення на лицьовій стінці генетичних горизонтів за відмінними морфологічними ознаками.

Перед морфологічним описом фунтового розрізу ножем препарували його лицьову сторону так, щоб одержати якомога природний характер ґрунту. Після цього за характером морфологічних ознак виділяють генетичні горизонти. Після цього за формою описали місце закладання розрізу: оцінили елементи рельєфу, докладно описали рослинність, а також тип сільськогосподарського угіддя, охарактеризували материнську породу з вказівкою фанулометричного складу, одночасно відмітили ступінь ерудованості ґрунту і ступінь кам'янистості.

Опис ґрунтового горизонту здійснюється за такими морфологічними ознаками: будова ґрунту, потужність ґрунтів, колір, вологість, ґранулометричний склад, структура, складення, новоутворення, включення, характер переходу.

Будова ґрунту - це відповідне розчленування його на розташованих у вертикальному генетичних горизонтів. Описуючи ґрунт,виділяють такі горизонти:

H_о - лісова підстилка, або дернина. 

Н_ор - орний.

Н — гумусово-акумулятивний.

Е — елювіальний.

І — ілювіальний.

Р — материнська чи ґрунтотвірна порода.

Д — підстилиста порода.

Потужність ґрунтів характеризується їх глибиною від поверхні до материнської породи. Вона коливається від 20-30 см. (тундрові ґрунти) до 150см. (чорноземи). В генетичних горизонтах потужність визначається з вказівкою їх верхніх і нижніх меж НЕ — 0-7см., ЕЬ — 7-15см. тощо.

Колір або забарвлення ґрунту вважається дуже важливою його зовнішньою ознакою, оскільки за його допомогою визначається тип і підтип ґрунту. Колір ґрунту зумовлений такими сполуками, які входять до його складу. Наприклад, темний колір (чорний, темно-сірий, сірий) надають фунтові гумусові речовини і сполуки марганцю; світлий (білий, ясно-сірий) - окиси кремнію, вуглекислі солі кальцію та магнію; оксиди заліза залежно від їх концентрації забарвлюють фунт у коричневий або бурий колір.

Вологість ґрунту вважається дуже важливим морфологічним показником. Оскільки значною мірою характеризує водно-фізичні властивості ґрунту. В польових умовах розрізняють п'ять ступенів вологості ґрунту: сухий, злегка зволожений, вологий, сирий і мокрий. Ці ступені вологості ґрунту визначають за такими показниками:

• Сухий ґрунт - пилить, наявність вологи в ньому на дотик не відчувається - не холодить руку.

• Злегка зволожений ґрунт - холодить руку, не пилить. Підсихаючи дещо світлішає.

• Вологий ґрунт - при взятті в руку чітко відчувається волога; ґрунт зволожує фільтрований папір, підсихаючи значно світлішає.

• Сирий ґрунт — при стисканні в руці перетворюється тістоподібну масу.

• Мокрий ґрунт — при стисканні в руці виділяється вода. Складення ґрунту — зовнішнє визначення щільності та пористості ґрунту. У польових умовах щільність визначають візуально, керуючись такими показниками:

• Дуже щільна складеність - коли ґрунт неможливо копати лопатою.

• Щільна складеність - коли ґрунт копається при великому зусиллі.

• Пухка складеність - при копанні лопата легко входить в ґрунт, а викинутий на поверхню ґрунт розсипається на структурні агрегати.

• Розсипчаста складеність - коли ґрунт сипкий, механічні елементи не зцементовані.

Включення — це різні предмети, які потрапили в ґрунт, тобто їх наявність не пов'язана з ґрунтоутворними процесами. Вивчення таких різних випадкових предметів має значення для визначення історії ґрунту, його віку.

Новоутворення — це виділення і скупчення різних речовин, які утворюються в ґрунтовій товщі у процесі ґрунтоутворення. Розрізняють новоутворення хімічного і біологічного походження.

Відібрали зразки ґрунту для уточнення морфологічного опису профілю і назви ґрунтів. Зразки у вигляді цеглини вирізали широким ножем з генетичних горизонтів і підгоризонтів так, щоб зберегти природне складення ґрунту.

На даній дослідній ділянці було зроблено два ґрунтових розрізи та було визначено типи ґрунтів на досліджуваній ділянці:

> Перший розріз має такий ґрунт - ясно-сірий лісовий поверхнево глеюватий середньо суглинковий на лесовидному карбонатному суглинку;

>Другий розріз має такий ґрунт — ясно-сірий опідзолений глеюватий середньо суглинковий на середньому карбонатному суглинку.

В додатку 1 подано фотографії розрізів, в додатку 2 подано опис ґрунтових розрізів.