Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГЛАВА 2 схемки 25.07.11.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
338 Кб
Скачать
☆

§6. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо доступності правосуддя у цивільних справах.

Ряд актів Комітету Мінісрів Ради Європи відносяться, власне, до цивільного судочинства та безпосередньо до доступності правосуддя в цивільних справах (резолюції та рекомендації не мають формально юридичної сили):

-Резолюція (76) 5 про безоплатну правову допомогу в цивільних, господарських і адміністративних справах від 18 лютого 1976 р.;

-Резолюція (78) 8 про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації від 2 березня 1978 р.;

-Рекомендація № R (81) 7 щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 р.;

-Рекомендація № R (84) 5 щодо принципів цивільного судочинства, направлених на вдосконалення судової системи від 28 лютого 1984 р.;

-Рекомендація № R (93) 1 про ефективний доступ до закону і правосуддя для найбідніших верств населення від 8 січня 1993 р.;

-Рекомендація № R (95) 5 щодо запровадження та покращення функціонування систем і процедур оскарження по цивільних і господарських справах від 7 лютого 1995 р.;

-Рекомендація № R (2000) 2 щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 р.;

-Рекомендація Rес (2002) 10 щодо медіації в цивільних справах від 18 вересня 2002 р.;

-Рекомендація Rес (2005) 12, що містить форму заявки на отримання правової допомоги за кордоном від 15 червня 2005 р. тощо.

Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи є актами, що не мають юридичної сили для держав-членів, а є лише втіленням висновків або Парламентської Асамблеї Ради Європи, яка є виключно дорадчим органом, або висновків власне Комітету Міністрів.

Разом з тим висновки цих органів є авторитетними узгодженими висновками легітимних представників усіх держав-членів організації, а отже узагальненням належної практики та принципів, що мають бути досягнуті кожною державою-членом. Таким чином, це норми, які мають дуже важливий моральний авторитет і можуть формувати так зване «м’яке право», яке може утворювати зобов’язання за міжнародним правом.

Крім того, ст. 15 Статуту Комітету Міністрів передбачає, що Комітет Міністрів може зажадати від уряду інформацію про виконання заходів, передбачених у рекомендаціях.

Хоча відповідальність за невиконання державою рекомендованих заходів не передбачена, але Комітет Міністрів може включити факти бездіяльності держави в свої звіти, що може мати політичні наслідки для держави, що не дотримується рекомендацій Ради Європи.

Через свої Рекомендації та Резолюції Комітет Міністрів здійснюється, так би мовити, авторитетний «тиск» на держави-члени. Саме цим можна пояснити ту значущу роль, яку відіграли ці акти у гармонізації права та безпосередньо у формуванні стандартів доступності правосуддя в цивільних справах у Європі.

Запровадження нових норм та гармонізація права через конвенції є набагато складнішими через складний процес їх прийняття на відміну від процесу прийняття рекомендацій, які не потребують ратифікації з боку держав-членів.

Завдяки діяльності Комітету Міністрів Ради Європи в законодавство та практику держав-членів увійшли такі принципи, як:

-безоплатна правова допомога в судовому провадженні,

-вільний вибір кваліфікованого захисника,

-право на надання адвоката за рахунок держави, якщо особа не може сплатити гонорар, інформування громадськості про засоби захисту в судовому порядку,

-простота судових та позасудових процедур,

-сприяння доступу до позасудових методів розв’язання конфліктів та ін.

Р екомендація № R (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи від 14 травня 1981 р. щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя.

Рекомендація містить ряд пропозицій, реалізація яких підвищує доступність до правосуддя. Мова йде про розширенні механізмів примирення сторін або дружнього врегулювання спорів до прийняття його до провадження або ж в ході розгляду; про оптимізацію судового процесу, який зазвичай повинен складатися не більше ніж з двох судових засідань: перше засідання може носити підготовчий характер, а в ході другого повинні представлятися докази, заслуховуватися доводи сторін і прийматися рішення; про застосування санкцій відносно будь-якої сторони, що не здійснює необхідні процесуальні дії у встановлених законом або судом строки (до таких санкцій можуть відноситися позбавлення права на здійснення процесуальної дії, рішення про відшкодування збитків і покритті витрат, накладення штрафу, залишення заяви без розгляду); про надання суду повноваження або негайно ухвалювати рішення по суті спору, або застосувати такі санкції, як накладення штрафу, покладання обов'язку зобов'язати відшкодувати збиток, позбавлення права на здійснення процесуальної дії у разі винесення підсумкового рішення у справі у максимально короткі терміни після його закінчення і ін.

Р екомендація № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів цивільного судочинства, направлених на вдосконалення судової системи, від 28 лютого 1984 р.

Рекомендація передбачає, що деякі норми та процедури цивільного судочинства, прийняті в державах-членах, у певних випадках виступають перешкодою ефективному відправленню правосуддя. Такі норми (процедури) можуть вже не відповідати потребам сучасного суспільства та ними можуть зловживати учасники процесу в цілях затягування судового розгляду. З метою запобігання подібним зловживанням суд повинен грати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, зокрема право на безсторонність. Активна роль суду забезпечується можливістю вимагати від сторін таких пояснень, які суд визнає необхідними, та особистої явки; викликати свідків, особливо в тих випадках, коли мова йде про інтереси інших осіб, крім тих, що беруть участь у справі; контролювати допит свідків; виключати з участі у розгляді свідків, чиї можливі свідчення не мають відношення до даної справи, обмежувати кількість свідків по справі.

Р екомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи щодо запровадження та покращення функціонування систем і процедур оскарження по цивільних і господарських справах від 7 лютого 1995 р.

Рекомендація закріплює необхідність існування можливості контрою за будь-яким рішенням суду нижчого рівня судом вищого рівня з повним інформуванням сторін про їх право на оскарження та умови такого оскарження (наприклад, строки, в які має бути подана апеляція). Крім того, дана Рекомендація передбачає заходи, які виключать з права на апеляцію неналежні питання - позовні вимоги на невеликі суми, запровадження вимогу щодо одержання дозволу суду на подання апеляції, установлення граничних строків щодо здійснення права на оскарження, відстрочення здійснення права на оскарження по ряду попередніх питань до подання основної апеляції по суті справи. Суттєвим є положення про заходи запобігання зловживанням системою оскарження, які дозволяють зменшити навантаження судів від необґрунтованих скарг, а також перерахування конкретних заходів із підвищення ефективності процедур оскарження, з переліку яких держави-члени можуть вибрати найбільш доцільні та дієві для своєї судової системи.

Р екомендація Rес (2002) 10 щодо медіації в цивільних справах від 18 вересня 2002 р.

Рекомендація стала керівною настановою для розуміння медіації як засобу врегулювання спорів, альтернативних судовим рішенням, та дає визначення медіації, окреслює сферу її застосування, способи її організації, регламентує процес медіації, навчання та відповідальності медіаторів, надає приблизний зміст угод, досягнутих внаслідок медіації.

16

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]