Зміст теми № 4

VI. Аранжування камерно-вокальних творів

ДЛЯ ХОРУ

Камерні вокальні твори — соло, дуети, тріо тощо — з інструмен­тальним супроводом можна перекласти:

1. для хору без соліста — сольна партія передається першому го­лосу («Цвітка дрібная» В. Матюка — М. Колесси);

2. для хору з солістом («Вечірня пісня» К. Стеценка—Д. Загра­ничного) ;

3. для дуету, тріо з хором («Колискова» В. Моцарта—В. Соко­лова);

4. для соліста з хором зі збереженням акомпанементу («Однозвуч­но гремит колокольчик» і «Матушка, голубушка» О. Гурильова—О. Ко­лосова);

5. для дуету з хором a cappella («Проводы» В. Домбрйвського— О. Свешникова, «Горные вершины» А. Рубінштейна—Г, Дмитрієвського, «Моряки» К- Вільбоа—М. Климова);

6. для хору без соліста з полегшеним акомпанементом або дл'я со­ліста й хору a cappella з ускладненою хоровою фактурою.

Масові одноголосні пісні з супроводом можна перекладати для хору a cappella (партію соліста виконують сопрано), для хору із супро­водом і для соліста з хором a cappella або з супроводом.

В основному перекладення можна поділити на два види, тобто — хор з супроводом і хор a cappella.

Якщо при перекладенні твору для хору акомпанемент залишається, то останній або зберігається повністю (що не характерно для творів м'якого, ліричного характеру), або для полегшення фактури з акомпа­нементу частково викристалізовують гармонічний матеріал, перекладе­ний для хору.

В перекладеннях камерно-вокальних творів для хору a cappella по­трібно весь музичний матеріал перенести в хорові партії, щоб зберегти повноцінне звучання даних творів. Найпридатнішими для перекладень для хору є твори, що мають не надто складну інструментальну факту ру. Якщо інструментальний акомпанемент залишається, то частину, що виконує гармонічну функцію, передають хорові, а фігурації залишають у партії супроводу.

Вибираючи твір для перекладення для хору a cappella, передусім необхідно проаналізувати функцію акомпанементу. Він досить скромним на гармонічні засоби і може мати різне призначення: підтримувати мелодію або збагачувати, доповнювати, коментувати її:

а) наприклад, у баркаролах імітує шум води, хлюпотіння, плескіт весел об воду, в інших творах — спів птахів тощо. Наприклад, «(діло вейко» М. Кропивницького—С. Заремби;

б) декоративне — обсотуючи мелодію за допомогою засобів гармо­ нічної, мелодичної фігурацій, розвиває багату орнаментику;

в) драматизуюче — підкреслює характерні риси образів, поглиб­ лює розкриття змісту даного сюжету з допомогою імітацій, канону та інших поліфонічних засобів, розвиває, драматизує тематичний матеріал, проведений в партії соліста (пісні Ф. Шуберта, Г. Вольфа, С. Рахмаиі- нова, П. Чайковського).

У першому випадку при перекладенні можна спрощувати фактуру, а вступи ритмічного характеру зовсім пропускати (наприклад, «Полеч­ко» Кніппера, романс Поліни з опери «Пікова дама» Чайковського, «Козача кавалерійська» Соловйова-Сєдого).

Ілюстративного характеру акомпанемент не рекомендується про­пускати, хоча іноді зустрічаємо перекладення творів, у яких такий тин акомпанементу замінено викладом, характернішим для хорової факту­ри, наприклад «Моряки» К. Вільбоа в перекладенні для хору.

Багато орнаментований акомпанемент можна привести до первісно­го вигляду, тобто вичленити з нього гармонічний субстрат.

Спосіб перекладення камерно-вокальних творів для хору такий: якщо твір написано для високого голосу, то при перекладенні його для хору без соліста цю партію доручають найвищій групі: у мішаному хо­рі — сопрано, в однорідних хорах — першому сопрано, першому тено­ру. Партію баса формують з найнижчого голосу фортепіано, середні голоси — з матеріалу, розташованого між мелодією і басом:

Якщо бас і середні гармонічні голоси розташовані в лівій руці, тоді, звичайно, басові, ноти виражені на більш важких, наголошених частинах такту. В перекладенні для хору звучання басового голосу в таких міс­цях можна продовжити, якщо на протязі даної структури зберігається та ж сама гармонічна функція, наприклад пісня М. Блантера «Під зо­рями балканськими»:

Октавні подвоєння мелодії та баса можна спрощувати до викладу в одній октаві. Імітації, контрапункти тощо в середніх голосах необ­хідно використати, доручаючи їх партіям альтів і тенорів.

В перекладенні О. Свешникова романсу О. Варламова «Біліє Па­рус одинокий» для чотириголосного хору (пр. 706) партію сольного голосу доручено тенорам, що темброво і регістрово відповідає партії соло в оригіналі. Супровід пристосовано до партії хору.

Інший варіант перекладення цього твору зробив Г. Бе;і:іубои, 1.1

лишивши партію соліста і замінивши інструментальний акомш мніт

хоровим (пр. 70в).

Наводимо ще один варіант перекладення для мішаного хору з Д«' що спрощеною фактурою, в якому мелодію виконують сопрано, а ІНШІ хорові партії ритмічно тотожні з найвищим голосом (пр. 70г).

Дуже легко перекладати твори, акомпанемент в яких простий і Н8 гадує хоровий склад, як, наприклад, перекладення пісні М. ГлІИКИ «Не щебечи, соловейку» М. Балакірєва, «Зоре моя вечірняя» Я. Ств нового:

В перекладенні О. Колосова для мішаного хору романсу «Коло­кольчик» О. Гурильова вільно перетворений гармонічно-фактурний суб­страт aкомпанементу романсу в партію хору, фактуру якого помітно збагачено:

При такому способі перекладення, що забезпечує гарне хорове звучання, важливу роль відіграє контрастне ритмічне зіставлення хо­рових груп: один голос проти трьох, два голоси проти двох тощо, як це ми бачимо у наведеному нижче й попередньому прикладах:

Специфічно інструментальний фактурний прийом бас — акорд з наявністю пауз у хоровому викладі слід замінити тривалими звучан­нями, взятими з попередньої гармонії:

Інструментальний вступ або інтерлюдії, якщо вони не мають яко­гось дуже важливого значення, можна пропустити.

Підтекстовка повинна бути заокругленою, систематизованою, ло­гічною. Одночасно може звучати один текст для всіх, як у прикладі 75;

В народних піснях можна вживати приставки, вигуки: ГЄЙ, ОЙ, РО що, як, наприклад, у хорі «Ой лугами-берегами» М. Леонтович

VII. АРАНЖУВАННЯ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ТВОРІВ

ДЛЯ ХОРУ

Інструментальну музику (фортепіанну, оркестрову тощо) МОЖНА -, перекладати для різних типів хорів. В залежності від фактури орні і налу перекладення буває близьким до першооснови або дещо змінним, головним чином спрощеним. Аранжований твір виконується бо;» тексту (закритим ротом на голосну «а» тощо) або підтекстовуєтьси. Необхідно, щоб обраний для хору текст відповідав характерові музики і був близьким за своїм змістом до тієї епохи, в яку створювалася музика.

Найзручнішим і найпростішим для перекладення для хору буде інструментальний твір, близький до хору як за діапазоном, так і за фактурою. У наведеному нижче прикладі максимально використано фортепіанний виклад:

Інші твори при перекладенні вимагають часткового спрощення фактури (зняття октавних подвоєнь, перенесення окремих місць у зруч­ну теситуру тощо), наприклад «Музична табакерка» А. Лядова в аран­жуванні М. Климова та «Полька» G. Рахманінова:

Нижче наводимо кілька зразків перекладень інструментальної му­зики для мішаного хору з доданням тексту.