- •Лабораторна робота № 1 «вИвчення асортимету та якості м’яСних консервів» Завдання для самостійної роботи – 4 год.
- •Питання для контролю знань
- •1. Правила приймання м'ясних консервів і відбір проб
- •2. Органолептичні методи дослідження якості м’ясних консервів
- •3. Лабораторні методи дослідження якості м'ясних консервів
- •Номери м'ясоконсервних комбінатів
- •Контрольні запитання
- •1. Правила приймання м'ясних напівфабрикатів і відбір проб
- •Лабораторна работа № 2 «вивчення асортименту та оцінка якості м’ясних напівфабрикатів» Завдання для самостійної роботи – 4 год.
- •Питання для контролю знань
- •2. Органолептичні методи дослідження якості м'ясних напівфабрикатів
- •3. Лабораторні методи дослідження якості м'ясних напівфабрикатів
- •Контрольні запитання
- •Питання для контролю знань
- •1. Правила приймання ковбасних виробів і відбір проб
- •2. Органолептичні методи дослідження якості ковбасних виробів
- •3. Лабораторні методи дослідження якості ковбасних виробів
- •Контрольні запитання
- •Питання для контролю знань
- •1. Правила приймання ковбасних виробів і відбір проб
- •2. Органолептичні методи дослідження якості ковбасних виробів
- •3. Лабораторні методи дослідження якості ковбасних виробів
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 5 «вивчення асортименту та визначення показників якості риБи охолодженої і замороженої»
- •Класифікація та асортимент риби охолодженої
- •2. Визначення показників якості риби охолодженої
- •3. Класифікація та асортимент риби замороженої
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 6 «вивчення асортименту та визначення показників якості риБи солоної і маринованої»
- •Класифікація та асортимент риби солоної і маринованої
- •Визначення показників якості риби солоної і маринованої
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 7 «вивчення асортименту та визначення показників якості рибних товарів холодного та гАрячого копчення»
- •Асортимент рибних товарів холодного та гарячого копчення
- •Визначення показників якості риби холодного та гарячого копчення
- •Визначення органолептичних показників якості зразків риби холодного та гарячого копчення
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 8 «вивчення асортименту та визначення показників якості рибних консервів та пресервів»
- •Класифікація і асортимент рибних консервів та пресервів
- •2. Визначення показників якості рибних консервів і пресервів
- •Контрольні запитання
- •І. Основна література
- •Іі. Додаткова література
1. Правила приймання ковбасних виробів і відбір проб
Правила приймання. Ковбасні вироби приймають на основі супровідних документів виробника: посвідчення про якість, накладна, в якій зазначено дату випуску виробів та час випуску для варених, ліверних, кров'яних, фаршированих ковбас, тельців, паштетів, строк реалізації, ґатунок згідно нормативних документів, регламентуючих якість. Особливу увагу звертають на санітарний стан тари, контейнерів.
Під час приймання партії ковбас визначають правильність пакування, маркування до вимог нормативних і супровідних документів. Ковбасні вироби приймають за кількістю батонів і масі нетто, визначають їх вид і найменування, перевіряють свіжість і наявність дефектів, температуру в товщі батона. Вид, найменування, і ґатунок ковбасних виробів встановлюють формою, розміру батона, кольору поверхні розрізу і в'язці його шпагатом.
Відбір проб. Для органолептичних і хімічних досліджень відбирають пробу від кожної партії. Для зовнішнього огляду ковбасних виробів від партії відбирають 10% місць упаковки, з яких для органолептичної оцінки беруть середній зразок – не більше 1% оглянутого продукту, але не менше 2-х одиниць виробів в оболонці і не менше 3-х одиниць виробів без оболонки (м’ясний хліб, паштети).
Від відібраних одиниць разові проби відрізують в поперечному напрямі на відстані не менше 5см від краю. З них складають загальні проби – одну для органолептичних, іншу для лабораторних досліджень. Маса проби для органолептичних досліджень якості ковбас – 400-500г, хімічних – 200-250г. Загальну пробу від партії сосисок і сардельок масою 400-500г відбирають, не порушуючи цілісності одиниць продукції. Від зельцев і виробів в міхурах разові проби відрізують у вигляді сегментів масою по 200-250 г від двох одиниць продукції. Дві проби масою по 600-750 г виробів без оболонки (м'ясних хлібів, паштетів) складають з декількох разових проб.
Підготовка проб для лабораторних досліджень. При підготовці проб до аналізу з ковбасних виробів знімають оболонку, після чого проби ковбасних виробів (окрім сирокопчених ковбас), двічі пропускають через м'ясорубку з діаметром отворів решітки 3-4 мм, ретельно перемішуючи одержаний фарш кожного разу. Сирокопчені ковбаси нарізують гострим ножем на кругові скибочки завтовшки не більше 1 мм, після чого ріжуть на смужки і рубають ножем так, щоб розмір частинок фаршу не перевищував 1 мм, і ретельно перемішують. Перед взяттям наважки вміст банки ретельно перемішують. Проби зберігають при температурі 4±2°С до закінчення досліджень (протягом 24 годин).
2. Органолептичні методи дослідження якості ковбасних виробів
Під час визначення органолептичних показників ковбасних виробів спочатку визначають зовнішні характеристики. До зовнішніх характеристик ковбас відносять форму батону та його розміри, вид і стан оболонки, в’язку.
Органолептичну оцінку якості ковбасних виробів проводять в цілому і розрізаному продукті. Показники якості цілого продукту визначають наступним чином: зовнішній вигляд, колір, запах (аромат), консистенцію. Показники якості розрізаного продукту визначають так: зовнішній вигляд (структура і розподіл інгредієнтів), колір, запах (аромат), смак і соковитість, консистенцію. Запах, смак і соковитість сосисок і сардельок визначають у розігрітому стані (до 60 – 70С у центрі продукту).
На підставі результатів органолептичної оцінки роблять висновок про можливість допуску ковбас в реалізацію. Вироби з наявністю дефектів, ознаками псування, а також віднесені до технічного браку, в реалізацію не допускаються.
Форма і розмір батонів. Форму ковбас встановлюють зовнішнім оглядом. Більшість ковбасних виробів має вигляд батонів різної довжини і діаметру. Форма усікнення – кругла або прямокутна (для сиров’ялених і деяких сирокопчених ковбас). Деякі ковбаси можуть випускатися у вигляді кілець, а варені – ще й шароподібної форми. При визначенні форми звертають увагу на наявність і розмір тріщин, деформацій. Батони тріснуті, поламані, деформовані і потворної форми в реалізацію не допускаються.
Розміри ковбасних батонів (довжину батону, діаметр кільця, діаметр усікнення) визначають лінійкою і порівнюють з вимогами стандартів.
Вид і стан оболонки. Вид і стан оболонки визначають візуальним оглядом, липкість і слизькість – легким доторкуванням пальців до продукту.
Оболонки ковбасних виробів можуть бути природними (кишки та шлунки забійних тварин) та штучними (білкові – білкозин і кутизин та синтетичні – полімерні плівки). Звертають увагу на те, що вільні кінці оболонки можуть бути довжиною не більше як 2 см.
Оболонки свіжих ковбасних виробів сухі, міцні, еластичні, чисті, міцно прилягають до фаршу. На оболонці сирокопчених ковбас може бути наліт солі, який не проникає крізь оболонку в ковбасний фарш, легко знищується протиранням і не вважається дефектом.
Не допускається забрудненість оболонок жиром, сажею, попелом; потемніння оболонок; наявність на оболонці слизу і плісняви; ушкодження оболонки, великі злипи i напливи фаршу на оболонку, закал, набряки бульйону чи жиру під оболонкою. Технічні умови жорстко обмежують розмір злипів.
Поверхня виробів без оболонки (м'ясні хліби, паштети) є суха, чиста, рівна, без вихватів м'яса, шпику та фаршу.
В’язка. Форма в’язки є відмінною зовнішньою ознакою для різних видів і сортів ковбасних виробів. Ковбаси обв’язують шпагатом вздовж і поперек батону. Вигляд і правильність в’язки батонів визначають за нормативними документами. Вільні кінці шпагату можуть бути довжиною не більше як 2 см.
Зовнішній вигляд визначають візуально поверхневим оглядом, при цьому звертають увагу на щільність прилягання фаршу до оболонки, наявність на поверхні батону (без оболонки) пустот, набряків жиру або бульйону. На подовжньому розрізі визначають рівномірність розподілення інгредієнтів та їх розміри.
Колір. Колір ковбас визначають при доброму денному освітленні з боку оболонки після її зняття з половини батона або з частини i на його poзpiзi.
Колір має бути характерним для даного виду ковбасних виробів. Фарш варених ковбас і м’ясних хлібів на розрізі передбачений рожевий чи рожево-червоний, напівкопчених – червоний, сирокопчених – вишнево-червоний, ліверних ковбас і паштетів – жовто-сірий, кров'яних – бордовий.
Важливим є однорідність забарвлення фаршу як біля оболонки, так і в центральній частині, без сірих плям і повітряних пустот сірого кольору. Шпик та шматочки сала у всіх ковбасах мають бути білого кольору або білого з рожевим відтінком; допускається – напівпрозорий шпик, одиничні шматочки шпику з ознаками пожовтіння (для ковбас нижчих ґатунків).
Колір фаршу у ковбасних виробів вищого сорту i продуктах для дитячого i дієтичного харчування є більш світлий, порівняно з фаршем ковбасних виробів I i II сортів, без помітних частинок сполучної тканини.
Вид фаршу на розрізі (малюнок) визначають під час огляду поверхні свіжого поперечного розрізу ковбасного батона. При цьому звертають увагу на рівномірність перемішування фаршу i малюнок.
Фарш має бути добре перемішаним, монолітним, без порожнин, а для копчених ковбас – щільним з рівномірно розподіленими шматочками шпику чи інших включень (грудинки, шинки, сиру і т. і.) відповідних форм i розмірів Розмір шматочків включень і шпику має бути приблизно однаковий, краї шматочків шпику – неоплавлені. Висновок про рівномірність перемішування фаршу роблять, виходячи з розподілу в ньому шматочків шпику чи включень.
Ознаками псування є наявність на поперечному розрізі батону зеленувато-сірого кільця, сіро-зеленої плями в центральній частині фаршу, брудно-зелений колір шпику; а для копчених ковбас – закал і ліхтарі.
Запах. Запах ковбас визначають на поверхні батону (сосиски і сардельки попередньо розігрівають в гарячій воді протягом 10 хвилин), а при необхідності – в середині батону. Для цього надрізають оболонку і поверхневий шар, швидко розламують батон і визначають запах. Запах також визначають одразу ж після нарізання ковбаси, при цьому визначають відсутність або наявність сторонніх запахів, ступінь вираженості аромату прянощів і копчення. Запах має бути приємним, властивим даному виду ковбасних виробів: для варених ковбас, сосисок і сардельок – приємний, властивий виду м'яса, з ароматом прянощів; напівкопчених i копчених ковбасних виробів – запах копчення i прянощів; ліверних ковбас і паштетів – запах печінки та прянощів (перцю або цибулі).
Консистенція. Консистенцію ковбасних виробів визначають легким натискуванням пальцями або шпателем на поверхню продукту, а також розрізанням вздовж і впоперек і пережовуванням. При цьому встановлюють щільність, пухкість фаршу, ніжність, жорсткість, наявність побічних включень. Крихкість фаршу визначають, обережно розламуючи зріз ковбасного батона.
Консистенція ліверних та кров’яних ковбас – така, що маститься; варених та напівкопчених ковбас – пружна, щільна, еластична; копчених ковбас – від щільної до твердої. Неприпустимо в ковбасах наявність фаршу, що розлазиться.
Надто м'яка, невластива даному виду ковбасних виробів, консистенція свідчить про збільшення вмісту вологи у продукті, рихлий чи розлізлий фарш – про недоброякісність готової продукції.
Смак і соковитість визначають при пережовуванні, відмічаючи наявність сторонніх присмаків; затхлого, кислуватого присмаків; ступінь вираженості солоного смаку.
Смак якісних варених ковбас має бути приємним, властивим даному виду, з легким присмаком спецій, в міру солоний. Копчені ковбаси мають характерний запах копчення, варенокопчені – приємний, шинковий; сирокопчені – дещо гострий, пряно-кислуватий.
Соковитість виражена різною мірою залежно від виду ковбас. Для визначення соковитості сосисок і сардельок у природних оболонках їх проколюють і спостерігають появу крапель рідини.
Смак i запах недоброякісних ковбасних виробів мають такі особливості: смак фаршу – кислувато-гіркий, шпику – згірклий, запах фаршу або оболонки – неприємний (затхлий, пліснявий, гнилісний).
