Центральна аналгезія

Спосіб наркозу, при якому досягають знеболювання, гіпорефлексії та нейровегетативного захисту у пацієнтів шляхом введення великих доз наркотичних анальгетиків (морфін, фентаніл).

Інші компоненти (релаксація, виключення свідомості, підтримка газообміну та кровообігу) застосовують за загальними правилами.

Показана хворим з тяжкою серцевою недостатністю, комбінованими вадами серця, при необхідності проведення тривалої ШВЛ у післяопераційному періоді.

Штучна гіпотермія

Під час штучної гіпотермії - значне зниження обміну речовин, що дуже важливо при деяких операціях, які пов'язані хоч би з короткочас-

ною (3-4 хв) зупинкою серця і великою крововтратою.

Розрізняють помірну (охолодження до 34-32⁰С), середню (31-28⁰С) і глибоку (27-18⁰С) гіпотермію.

Після медикаментозної підготовки для виключення терморегу-люючих механізмів (2 мл 2,5% розчину аміназину, 4 мл 0,5% р. етизину, 2 мл 2,5% розчину дипразину, 2 мл 2% р. димедролу) проводять комбінований наркоз з послідовним зануренням хворого у ванну з льодовою водою або обкладають хворого міхурами з льодом.

Після операції хворого зігрівають у гарячій ванні Т води 40-45⁰С або обкладають гарячими грілками.

Іноді застосовують тільки місцеву гіпотермію (охолодження голови у спеціальному апараті – краніогіпотермія).

Ускладнення під час наркозу. Блювання

Виникає в перших стадіях наркозу при недосить глибокому і невмілому введенні наркозу. При глибокому наркозі можливе затікання шлункового вмісту в порожнину рота (регургітація).

При появі блювоти слід негайно зняти маску, повернути голову хворого набік і опустити головний кінець столу.

Підставити лоток, відкрити рот і очистити ротову порожнину від блювотних мас тампонами або електровідсмоктувачем.

При утрудненому відкриванні рота застосовують роторозширювач. \

9

При регургітації слід негайно очистити ротову порожнину від шлункового вмісту.

Асфіксія

Внаслідок западання язика, виникає при глибокому наркозі. Для профілактики западання язика необхідно підтримувати і трохи висувати нижню щелепу руками або ввести повітровід.

Асфіксія рефлекторного характеру.

Може виникнути на початку інгаляційного наркозу в результаті ларингоспазму або бронхоспазму внаслідок подразнення нарко-тичною речовиною закінчень чутливих нервів слизової оболонки дихальних шляхів.

Слід припинити давання наркотичної речовини, при масковому наркозі зняти маску і дати хворому подихати повітрям або киснем.

При тривалому ларингоспазмі вводять 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату в/в.

Асфіксія центрального походження.

Внаслідок паралічу дихального центру при передозуванні наркотичної речовини.

Ознаки асфіксії: припинення дихання, ціаноз і розширення зіниць з втратою реакції на світло. Кров в операційної рані набуває темного кольору.

Порушення і зупинка діяльності серця

У перших стадіях і на початку наркозу зупинка серця може виникнути рефлекторно.

При глибокому наркозі внаслідок токсичної дії наркозної речовини на м’язи серця.

При важких порушеннях діяльності серця припинити наркоз, посилити подачу кисню і ввести серцеві засоби: в/в 0,05% р. строфантину – 0,5 мл + 10 мл 40% р. глюкози.

П/ш кордіамін, 1 мл 0,1% р. адреналіну або 1 мл 5% розчин ефедрину гідрохлориду.

При зупинці серця застосовують його масаж та ШВЛ.