Глава 1.Теоретический аспект вивчення професіональноважныхкачествработников мнс

 

1.1 Поняття професійно важливих якостей (>ПВК) в психології

Професійно важливі якості (>ПВК) є окремі динамічні риси особистості, психічні іпсихомоторние властивості (висловлені рівнем розвитку відповідних психічних іпсихомоторних процесів), і навіть фізичні якості, відповідні вимогам до людини будь-якої певної професії та які б успішному оволодінню цей фах.

У розумінніПВК є багато різних підходів і розмаїття використовуваних термінів.

На думку В.Д.Шадрикова, професійно важливі якості виконують роль тих внутрішніх умов, якими переломлюються зовнішні впливи й підвищити вимоги діяльності, що вузловим моментом формування психологічної системи діяльності [29].

Відповідно доЕ.П.Ермолаевой, «>ПВК – психологічний потенціал на формування знань, умінь навичок; знання, вміння і навички – необхідна умова і ресурс на формування професійної компетентності» [12].

На думку О.К. Маркова, у функціїПВК можуть виступати як власне психічні і особистісні, і біологічні властивості суб'єкта професійної діяльності — соматичні, морфологічні,нейродинамические та інших. [18]

Ю.В.Котелова розглядає поняття «професійно важливих ознак» й уряд пропонує зарахувати до ним психологічні особливості сенсорної, мисленнєвої, моторної діяльностей, і навіть особливості уваги, мислення, пам'яті, емоційно-вольовий сфери, і особливості особистості [17].

>Е.С.Шелепова розглядає професійно важливі якості (>ПВК) як компоненти фахову придатність, т. е. такі риси, необхідних людині для успішного рішення професійних завдань. У тому числі широкий, спектр різних якостей — від природних задатків до професійних знань, одержуваних у процесі професійного навчання дітей і самопідготовки, особливості особистості (мотивація, спрямованість, значеннєва сфера, характер), психофізіологічні особливості (темперамент, особливостіВНД), особливості психічних процесів (пам'ять, увагу, мислення, уяву), а відношенні певних видів діяльності – навітьанатомо-морфологические характеристики людини [30].

М. А. Дмитрієва і А.А. Крилов вводять поняття «професійно важливі властивості», яких відносять такі:индивидуально-типологические (індивідуальний стиль діяльності), сенсорні іперцептивние (особливості відчуття й сприйняття),аттенционние (властивості уваги),психомоторние,мнемические (властивості пам'яті),иммажитивние (властивості уяви), розумові, вольові властивості і інтелектуальні вміння [8].

>Б.А.Душков, А.В. Корольов,Б.А. Смирнов відзначають, що, крім індивідуальних якостей особистості як-от окремі психічні іпсихомоторние властивості (виражені рівнем розвитку відповідних процесів), доПВК теж належать фізичні якості, відповідні вимогам до людини із боку певної професії та які б успішному оволодінню цей фах» [11].

Багато науковців вважають, щоПВК є інтегральні психофізіологічні і психологічні освіти, які у процесі конкретної професійної діяльності формуються у спеціальні (професійні) здібності.

Формування підсистеми професійно важливих якостей (>ПВК) виходить із наступних посилок:

1) в людини вже є певні якості, і за освоєнні професій відбувається їх перебудова відповідно до рисами згаданої професійної діяльності;

2) загальна логіка такий перебудови діяльності:

а) перенастройка якостей відповідно до професійною діяльністю;

б) появі та розвиткові нових якостей і здібностей;

в) формування індивідуального стилю діяльності, що як «вінчає» розвиток професіонала [9].

А.В. Карпов дає таке визначення: «Професійно важливі якості (>ПВК) – це індивідуальні властивості суб'єкта діяльності, необхідних і вистачає його реалізації на нормативно заданому рівні, і які значимо і позитивно корелюють хоча б із одним (чи декількома) її основними результативними параметрами – якістю, продуктивністю, надійністю» [13].

Окремі фахівці звертають уваги на структуруПВК як ключовий критерій, який би формування фахову придатність суб'єкта. Так,Е.А. Климов виділяє «п'ять основних доданків системи професійно цінних якостей»:

1. Громадянські якості – ідейний морального образу людину, як члена колективу, суспільства;

2. Ставлення до праці, професії, інтереси і маніакальну схильність до цієї галузі;

3. Дієздатність, що утворюється якостями, важливими у багатьох і різноманітних напрямах (широта розуму, його глибина, гнучкість та інших.);

4. Одиничні, приватні, спеціальні здібності. Це особисті риси, важливі для даної роботи, професії, чи для щодо вузького їх кола;

5.Навики, звички, знання, досвід [15].

У цьому автор зазначає, що «при конкретному аналізі фахову придатність даної людини і за відповідному вихованні слід, що професійно цінних якостей у разі «нерядоположени, а утворюють щось ціле, систему» [7].

А.В. Карпов розрізняє чотири основних групи індивідуальних якостей, їхнім виокремленням разом структуру фахову придатність:

· абсолютні >ПВК – властивості, необхідних виконання діяльності як такої на мінімально допустимому чинормативно-заданном – середній рівень;

· відносні >ПВК, що визначають можливість досягнення суб'єктом високих («>наднормативних») кількісних і якісних показників діяльності «>ПВК майстерності»);

· мотиваційна готовність до реалізації тій чи іншій діяльності; доведено, що висока мотивація може істотно компенсувати недостатнє розвитку багатьох іншихПВК (але з навпаки);

·анти-ПВК: структура фахову придатність передбачає мінімальний рівень їхнього розвитку чи їх відсутність. Це властивості, котрі виступають професійними протипоказаннями до тій чи іншій діяльності. Вони, на противагу якостям перших трьох груп, корелюють з параметрами діяльності значимо, але негативно [11].

>Психологами встановлено, будь-яка діяльність реалізується з урахуванням системиПВК, що є набір своєріднихсимптомокомплексов суб'єктивних властивостей, специфічних до тієї чи іншого професійної діяльності.Симптомокомплекси формуються у суб'єкта під час освоєння їм відповідної роботи і містять специфічні підсистемиПВК, щоб забезпечити виконання кожного чергового етапу професійної діяльності (формування вектора «>мотив–цель», планування діяльності, переробка поточної інформації, концептуальна модель, ухвалення рішення, дії, перевірка результатів, корекція дій) [30].

Отже, аналіз літератури показує, будь-яка діяльність реалізується з урахуванням системиПВК. Це означає, кожна діяльність потребує певної сукупностіПВК, яка є їхнім закономірно організованою системою. СистемаПВК постає як певна сукупністьсубъектних властивостей, специфічна до тієї чи іншого діяльності. Вона не задана в готовому вигляді, а формується у суб'єкта під час освоєння їм діяльності.