5. Робота практичного психолога з батьками учнів.

Головною умовою ефективності психологічної служби є грамотна професійна взаємодія практичного психолога з колективом закладу та батьками дітей.

На початку роботи практичного психолога в навчально-виховному закладі повинен бути особливий адаптаційний період, який триває від 2-3 місяців до 1 року. В цей період психолог і колектив закладу знайомляться один з одним, звикають один до одного. Бажані виступи психолога на радах, методичних об’єднаннях, зборах класних керівників. Під час цих виступів і в процесі бесід з вчителями бажано розповісти про місце і роль практичного психолога, задачах його діяльності, методах роботи, способах співпраці.

Потрібно звернути особливу увагу на те, що вся діяльність практичного психолога спрямована насамперед на утворення сприятливого психологічного клімату для розвитку дитини. Центральним моментом такого клімату є спілкування дітей різного віку з дорослими і однолітками, спілкування між собою дорослих, які працюють з цими дітьми.

При цьому головна задача – сумісними зусиллями психолога і вчителів зрозуміти особливості дитини як формуючої особистості в контексті її життєвих умов, з врахуванням історії її виховання, вікових, статевих та індивідуальних особливостей, характеру взаємовідносин з дорослими і однолітками і на цій основі визначити програму подальшої роботи з нею. Потрібно звернути увагу на можливі форми роботи практичного психолога з педагогами і педагогічним колективом: психологічний аналіз уроку з точки зору засвоєння навчального матеріалу і розкриття особливостей взаємовідносин вчителя і учня; психологічний аналіз навчально-виховної роботи дитячого закладу в цілому, окремих класів, груп з метою виявлення причин порушень і труднощів у навчально-виховній роботі у відповідь на конкретний запит, який виник в умовах школи; розробка рекомендацій для директорів, вчителів; тренінг педагогічного спілкування; розвиток функціональних можливостей педагогів (тренування пізнавальних процесів); робота з педагогами з оволодіння навичками психічної саморегуляції; підвищення психологічних знань педагогів різної кваліфікації.

Таку задачу, як утворення сприятливого психологічного клімату, основа якого – особистісне спілкування дорослих і учнів, психолог може розв’язувати лише разом з вчителями, у творчому спілкуванні з ними, виявляючи високий рівень змісту і продуктивну форму цього спілкування. Він допомагає встановити доброзичливе спілкування в педагогічному колективі (дорослий-дорослий); сприяє покращенню форм і змісту спілкування педагогів з учнями, батьками з дітьми; учнів між собою; консультує педагогів та інших працівників дитячого закладу з широкого кола проблем як професійних, так і особистісних; сприяє розвитку комунікативних навичок професійної діяльності педагогів; здійснює заходи з попередження і зняття психологічного перевантаження членів педагогічного колективу.

Велике місце в роботі практичного психолога займає робота з батьками учнів. Це психологія сімейних відносин, значення сім’ї для розвитку особистості дитини, помилки у сімейному вихованні, взаємодія сім’ї і школи.

На перший план у сім’ї на сучасному етапі висуваються етико-психологічні моменти, такі як, вміння подружжя будувати взаємовідносини, культура почуттів, моральні установки. Психологічна гармонія стає важливою умовою сприятливого існування сім’ї. Потрібно розглянути питання про те, що таке міжособистісні відносини в сім’ї і як вони впливають на самопочуття всіх членів сім’ї, проаналізувати приклади різних варіантів цих взаємовідносин. Особливу увагу потрібно звернути на специфіку взаємовідносин у неповній сім’ї і особливості виховання прийомних дітей.

Значення сім’ї визначається тими умовами, які в ній утворюються для розвитку дітей, засвоєння ними загальнолюдського досвіду. В роботі з дорослими психологу потрібно тактовно пояснити, що виховання дитини найтіснішим чином пов’язане з проблемою сформованості особистості самих батьків. Особливість сімейного виховання знаходиться в його емоційному характері, заснованому на родинних почуттях любові, взаємної зацікавленості батьків і дітей. В сім’ї діти з раннього віку засвоюють цілісну систему моральних цінностей та ідеалів, культурні традиції даного суспільства і соціального середовища. Саме в ранньому дитинстві формується або зацікавлене відношення до світу і людей, або очікування неприємних хвилювань, погрози з боку світу та інших людей. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що почуття, сформовані в дитинстві, часто супроводжують людину протягом всього її життя, надаючи відношенням з оточуючими особливий стиль і емоційне забарвлення. Тому психологу на початку роботи з дитиною важливо познайомитися з її сім’єю, бо без цього важко розібратися в генезисі тих чи інших психологічних проблем. Важливо проаналізувати типи неповних сімей, особливості материнського виховання, зрозуміти психологічну сутність розлученої сім’ї, вплив розлучення на дитину в залежності від його віку. Великої уваги потребують діти із тих сімей, де є батьки-вдівці. Психологічна травма, яка переживається дитиною у зв’язку із смертю одного з батьків, потребує обережного підходу до дитини і розуміння її стану.