Клас кісткові риби - osteichtyes

У світовій фауні налічується близько 20 тис. видів кісткових риб, в Україні - 180.

Найістотніша їх відмінність від хрящових риб - розвиток кісткового скелета. Біологічне значення цього явища дуже ве­лике: кісткова тканина значно міцніша від хряща, водночас вона надає скелету легкості і рухливості. У деяких риб скелет хрящовокістковий.

У кісткових риб міжзяброві перегородки редукувалися, зяб­рові пелюстки і тичинки розміщені на зябрових дужках; зябра прикриті кістковою зябровою кришкою, яка має важливе значен­ня в активізації дихання. Розвиток гідростатичного органу - пла­вального міхура - сприяв удосконаленню гідродинамічних особ­ливостей кісткових риб і їх здатності до маневрування у водному середовищі без особливої затрати енергії. Відсутність у більшості із них спірального клапана, властивого хрящовим рибам, компен­сується у кісткових збільшенням відносної довжини кишок і розвитком пілоричних відростків, що збільшують їх усмокту­вальну поверхню. Це сприяє підсиленню інтенсивності й ефекти­вності травлення. Артеріального конуса у серці переважно немає. Запліднення зовнішнє. Яйця без рогових капсул. Об'єднує 2 підкласи: Променепері та Лопатепері.

Підклас Променепері риби - Actinopterygii

До цього підкласу належить близько 90% усіх риб. Скелет парних плавців у них утворений віялоподібно розташованими жорсткими або м'якими променями.

Ряд Осетроподібні — Acipenseriformes. Представники ряду характеризуються примітивними ознаками: гетероцеркальним хвостовим плавцем; наявністю розтруба і поперечного рота; горизонтальним розташуванням парних плавців; лускою у ви­гляді великих ромбоподібних кісткових щитків - «жучок», або «бляшок», - розташованою п'ятьма рядами; хорда зберігається протягом усього життя. Є бризкальце. Проте уже розвиваються верхні й нижні хрящові дуги хребців. Череп хрящовий, але зверху вкритий накладними кістками. Зябра прикриваються кістковими зябровими кришками. Кістки входять також до скла­ду пояса грудних плавців. Отже, скелет у цих риб хрящо-кістковий. Зберігають вони й деякі інші ознаки хрящових риб: у кишках наявний спіральний клапан, у серці - артеріальний конус. Запліднення зовнішнє.

Осетроподібні в основному пристосувалися до придонного спо­собу життя. Переважна більшість - прохідні риби, які живуть у морі, а розмножуються у ріках. Стерлядь і лопатоноси живуть у річках та озерах. Осетроподібні поширені лише у північній півкулі (Європа, Південна Америка, Північна Азія). В Україні - у водо­ймах басейнів Чорного та Азовського морів (6 видів).

Хоча плодючість осетроподібних і висока (від 1,5 тис. до 5 млн. ікринок), але оскільки статева зрілість настає на 4-20-му році життя, чисельність їх відновлюється повільно, особливо при інтенсивному промислі.

До цього ряду належать осетер російський, осетер атлантич­ний, білуга, севрюга, шип, стерлядь та ін. (рис. 179).

Осетер російський (Acipenser guldenstadti) (довжина тіла -до 2 м, маса - до 24 кг) поширений у басейнах Каспійського, Чорного та Азовського морів. Нереститься у Волзі, Уралі, Дніпрі. Умови нересту погіршились у зв'язку із будівництвом гідроелектростанцій.

Білуга (Huso huso) - найбільша з осетрових риб. В Азово-Чорноморському басейні поширений її підвид білуга чорно­морська (Huso huso ponticus). У віці 30 років досягає довжини понад 3 м і маси до 200 кг. Особини старшого віку зустрічаються рідко (вони можуть мати масу до 400 кг). З Чорного моря захо­дить у Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай. З Азовського -у Дон, Кубань.

Стерлядь (A. ruthenus) (довжина тіла - до 125 см, маса до -16 кг) поширена у Дунаї, Дністрі, Південному Бузі, Дніпрі. Зрідка трапляється і в інших річках. Легко піддається штучному вирощуванню й акліматизації.

Рис. 179. Види осетрових риб:

а - осетер російський; б - білуга; в - севрюга; г - стерлядь.

Ряд Оселедцеподібні - Clupeiformes. Тіло сплюснуте з боків, вкрите циклоїдною лускою. Бічної лінії немає або вона дуже коротка. Голова не вкрита лускою. Промені плавців м'які. Хво­стовий плавець гомоцеркальний. Плавальний міхур з'єднаний із стравоходом і має відростки. Більшість цих риб пелагічні, живляться планктоном; утворюють великі косяки. Найбільше промислове значення має оселедець океанічний (Clupea harengus), поширений у північній та субарктичній частинах Атлантичного і Тихого океанів. Оселедці тримаються великими косяками. У віці 3-5 років мають до 30% жиру. Живуть 20-25 років.

Сардина далекосхідна, або івасі (Sardinops sagax melanosticta), - морська риба, поширена у водах Далекого Сходу.

Рис. 180. Види лососевих риб:

а - кета; б — горбуша; є — форель струм­кова; г - лосось; д - сьомга.

У басейнах Чорного та Азов­ського морів поширені оселедець чорноморський (Alosa kessleri pontica), оселедець керченський (азовський - А. caspia tanaica), тюлька (Clupeonella delicatula), шпрот чорноморський (Sprattus sprattus), хамса (Engraulis encrasicholus pobticus).

Ряд Лососеподібні — Saloniformes. Тіло вкрите циклоїд­ною лускою. Є так званий жировий плавець, розташований за спинним. Скелет у багатьох ще повністю не скостенілий; у черепі чимало хрящових еле­ментів. У деяких зберігається хорда. Плавальний міхур з'єднаний із стравоходом.

Найбільше лососевих у Тихому океані (рис. 180). Серед них велике промислове значення мають кета (Oncorhunchus keta), горбуша (О. gorbuscha), нерка (О. nerka), чавича (О. tschawytscha), для яких характерні нерестові міграції на значні відстані.

У басейнах Чорного моря поширений лосось чорноморський – Salmo trutta labrax (довжина тіла - до 110см, маса - до 24 кг). Цінний об'єкт промислу. Для нересту заходить у ріки на 100 і більше кілометрів.

У гірських річках Криму та Карпат водиться форель струмкова – S. t. morpha fario (довжина тіла - 25-60 см, маса -0,2-2 кг). Надає перевагу швидкоплинним річкам із чистою во­дою, багатою на кисень. У спеку тримається поблизу джерел або ховається під каміння, корчі, де впадає в заціпеніння, не жи­виться. Має ніжне, смачне м'ясо, яке високо ціниться як делікатесний продукт.

Ряд Щукоподібні — Esociformes. Нечисленна група хижих риб із сильно витягнутими щелепами, озброєними гострими зу­бами. Плавальний міхур з'єднаний із кишками. Типовий представник ряду - щука – Esox lucius (довжина тіла - до 1,5 м, маса - до 35 кг). Поширена по всіх наших прісних водоймах.

Веде осілий спосіб життя, тримається прибережної зони, заростей. Активний хижак. Живиться рибою, раками, жабами, пташенятами та ін. Здобич підстерігає і швидко схоплює завдя­ки широкій пащі. Швидкому руху сприяє тіло стрілоподібної форми. Забарвлення захисне: спина темна, черево біле, на сірих боках жовтуваті плями із зеленим відтінком та поперечні сму­ги, які маскують рибу серед заростей. Веде поодинокий спосіб життя. Табуни щук можна спостерігати тільки пізно восени перед зимівлею і навесні перед нерестом.

Ряд Вугреподібні — Anguillifomes. Представники характе­ризуються видовженим змієподібним циліндричним тілом, шкіра вкрита дуже дрібною лускою, поверх якої є шар слизу. Черевних, а іноді і грудних, плавців немає; спинний, хвостовий та аналь­ний зливаються між собою.

Вугор звичайний, або європейський, - Anguilla anguilla (дов­жина тіла - до 2 м, маса - 4-6 кг) поширений у водоймах басейну Балтійського моря, зрідка - у річках, що впадають у Чорне море. Порівняно часто зустрічається у річках і озерах Волині, зокрема в озері Світязь. З однієї водойми в іншу може переповзти по суші. Веде нічний спосіб життя. Здійснює нерестові міграції на відстань до 8000 км. Нереститься у Саргасовому морі на глибині 300-1000 м, після чого гине. Листоподібні прозорі личинки підхоплюються течією Гольфстрім і протягом трьох років пасивно мігрують до берегів Європи. На четвертому році життя маленькі вугрі захо­дять у річки Європи. Тут вони протягом 6-9 років ростуть, на­копичують жир. М'ясо має високі смакові якості. Вугор - цінна промислова риба, є об'єктом промислу в Білорусі та країнах Прибалтики. Морський вугор (Conger corner) зрідка зустрічається у Чорному морі. Належать також активні хижаки - мурени (Muraenidae), поширені в тропічних океанічних водах.

Ряд Коропоподібні - Cyprinoidae. Об'єднує понад 3200 видів риб. Луска циклоїдна; у деяких тіло голе. Передні хребці видо­змінилися у кісточки, які з'єднують плавальний міхур із внутрішнім вухом, утворюючи апарат Вебера, який підсилює слух. Плавальний міхур з'єднаний із кишками.

Підряд Коропоподібні – Cyprinoidei об'єднує в основному прісноводних риб. На щелепах зубів немає; є глоткові зуби. Молодь майже всіх видів живиться зоопланктоном. Серед дорослих є бентофаги, фітофаги, планктофаги, зрідка хижаки. Багато видів становлять основу промислу в прісних водоймах.

Сазан, або дикий короп, - Cyprinus carpio (довжина тіла -70 см, маса - до 20 кг), поширений у тихих, стоячих або у водо- ймах з повільною течією, багатих на рослинність. Веде придонний спосіб життя. Живиться личинками комах, ракоподібними, молюсками, насінням рослин. Зимує у гирлах річок у стані заціпеніння. Сазан став вихідною формою для виведення кількох порід домашнього коропа (лускатого, дзеркального, голого), яких людина вирощує у ставках. Усі вони невибагливі до вмісту кис­ню у воді, швидко ростуть, мають смачне і поживне м'ясо.

У ставках вирощують також лина (Tinca tinca), товстоло­бика (Hypophthalmichthys molitrix), білого амура (Ctenopharyngodon idella). Цінними промисловими видами є тараня (Rutilus rutilus heckeli), лящ (Abramis brama), жерех (Aspius aspius), рибець (Vimba vimba) тощо. Об'єктами спортивного та любительського риболовства є головень (Leuciscus cephalus), в'язь (L. idus), плітка (Rutilus rutilus), марена (Barbus barbus), карасі (золотистий – Carcssius carassius та сріблястий - С. auratus) та ін. Карась сріблястий став вихідною формою для виведення кількох сотень порід декоративних золотих рибок. Належать також підряд Харациноподібні (Characoidei), представниками якого є декілька видів піраній (піранія звичай­на – Serrasalmus nattereri - небезпечна для людини) та підряд Гімнотоподібні (Gymnotoidei), до якого віднесений вугор електричний (Electrophorus electricus).

Ряд Сомоподібні — Siluriformes Тіло голе або вкрите кістковими пластинками. Шкіра багата слизовими залозами. Навколо рота міститься кілька пар вусиків; на щелепах - кілька рядів дрібних зубів. Голова широка, злегка приплюснута зверху, з широким ротом; тулуб короткий, валькуватий; хвіст довгий, сплюснутий з боків, знизу оторочений довгим анальним плавцем.

У водоймах басейнів наших внутрішніх морів поширений сом звичайний – Silurus glanis (рис. 181) (довжина тіла - до 5 м, маса - до 300 кг). Живе 80-100 років. Хижак, поїдає риб, жаб, молюсків, водоплавних птахів, водяних щурів. У період нересту самка із рослинних решток будує примітивне гніздо, яке самець охороняє до вилуплення личинок. Живе поодиноко. Зимує в ямах. Цінна промислова риба. М'ясо смачне і жирне. Розводять у ставках, де багато непромислової риби. Належить також сом електричний (Malapterurus electricus), поширений у Нілі та ріках Західної Африки.

Ряд Тріскоподібні — Gadiformes. У багатьох представників на підборідді є непарний вусик; мають 2-3 спинних плавці. Черевні плавці розташовані під грудьми або перед ними; їх промені часто розчленовані. Луска циклоїдна. Плавальний міхур не з'єднаний із кишками. В основному - морські риби, поширені в холодних та помірних водах обох півкуль. У прісних водо­ймах із тріскоподібних водиться минь (Lota lota) (рис. 182). За способом живлення - хижак. Активний узимку. У Чорному і частково Азовському морях поширені середземноморський минь (Gaidropsarus mediterraneus), мерланг чорноморський (Odontogadus merlangus euxinus), хек звичайний (Merluccus merluccius). Важливе промислове значення мають поширені у північних морях тріска (Gadus morhus morhua), пікша (Melagjgrammus aeglefinus).

Ряд Колючкоподібні — Gasterosteiformes. Представники ма­ють трубкоподібне витягнуте рило. Перед спинним плавцем є гострі міцні колючки, по колючці є і в черевних плавцях. Виражена турбота про потомство.

Колючка триголкова (Gasterosteus aculeatus) поширена від Чорного моря до Сибіру - у морях, річках та озерах. Навесні самець будує із рослин гніздо, в яке 2-3 самки відкладають яйця.

Рис. 182 Минь (зверху), навага (знизу).

Самець охороняє гніздо, рухами грудних плавців забезпечує циркуляцію води у ньому. Деякий час охороняє і молодь, яка при небезпеці ховається у гніздо.

Прибережну зону морів населяють морські голки (р о д. Syngnathidae) та коники (Нірросатриs) (рис. 183). Захисне забарвлення, тонке тіло, повільні коливальні рухи роблять цих риб непомітними серед заростей водяних рослин. У самців морських коників та голок є виводкова сумка, де вони виношу­ють ікру.

Ряд Окунеподібні - Perciformes. Найчисленніший ряд кісткових риб, що об'єднує 6500 видів. Спинних плавців здебільшого два; черевні розташовані під грудними або попереду них. У плавцях (особливо спинних) є гострі колючі промені. Луска переважно ктеноїдна. Забарвлення часто захисне, із вираженими плямами та смугами. Поширені як у морях, так і в прісних водоймах (рис. 184).

Важливими об'єктами промислу серед морських окуне-подібних є скумбрія звичайна (Scomber scomber), поширена у Чорному, Балтійському, Північному морях; ставрида чорноморська (Trachurus mediterraneus ponticus), тунець (Thunnus thynnus), які водяться і в Чорному та Азовському морях. В Азово-Чорноморському басейні зустрічається понад 25 видів риб з родини бичкових (Gobius). Їх черевні плавці зростаються, утворюючи присисний диск. За його допомогою бички прикріплюються до дна та підводних предметів під час прибою, тому можуть жити у прибережній зоні. Видають звуки, які нагадують квакання, скрипіння, верещання та ін. Самці пік­луються про потомство - охороняють яйцекладку.

Цінним промисловим видом є судак звичайний – Stizostedion lucioperca (довжина тіла - 40-120 см, маса - до 12 кг). Любить водойми із проточною, чистою і багатою на кисень водою. За способом живлення - хижак. Поїдає в основному сміттєву та малоцінну рибу. Самка відкладає ікру на прикореневих части­нах рослин; самець охороняє кладку.

У прісних водоймах різних типів дуже поширений окунь звичайний (Perca fluviatilis). Хижак. Живиться, не припиняючи активності, цілий рік. У місцях, де розводять цінну рибу (суда­ка, ляща, сига, коропа), окунь небажаний, бо може майже по­вністю знищити ікру й мальків цих риб.

Ряд Камбалоподібні — Pleuronectiformes. Належать бентосні риби, які здебільшого лежать на боці (рис. 185). У зв'язку із спосо­бом життя змінився зовнішній вигляд риби. Тіло сплющене з боків, оторочене спинним і анальним плавцями. Очі і ніздрі розташовані на одному боці (верхньому). Череп асиметричний, рот скривлений. Плавального міхура немає. При плаванні здійснюють хвилеподібні рухи по поздовжній осі тіла. Повернений до ґрунту бік тіла світлий; протилежний має захисне забарвлення. Камбалоподібні здатні швидко змінювати забарвлення при зміні субстрату. Живляться рибою та придонними безхребетними. Плодючість їх дуже велика: самки викидають до кількох мільйонів ікринок. Личинки ведуть пелагічний спосіб життя і мають симетричне тіло. ,

Камбалові - важливі про­мислові риби. У Чорному й Азовському морях поширений калкан – Scopthalmus maeoticus (довжина тіла до 70 см, маса до 9 кг), цінна риба із високими смаковими якостями. Чисельність її незважаючи на значну плодючість, невелика. Розробляють методи штучного розведення калкана.

В Азово-Чорноморському басейні (як у шельфовій зоні, так і в лиманах на мулистих ґрунтах) поширена річкова камбала, або камбала-глосса (Platichthys flesus luscus Заходить іноді у вустя рік. Важливий об'єкт промислу.