- •Урок № 61
- •Урок № 62
- •Урок № 72
- •Урок № 73
- •Створення зв'язку з файлом /dev/modem за допомогою команди lisa.
- •Настройка системи Linux для встановлення зв'язку.
- •Як створюється зв'язок з файлом /dev/modem за допомогою команди lisa?
- •Яким чином можна настроїти систему Linux для встановлення зв'язку?
- •Урок № 74
- •Урок № 75
- •Використання програми mail.
- •Урок № 76
- •Використання клієнта kpackage
- •Як використовується клієнт kpackage?
- •Урок № 77
- •Урок № 80
- •Урок № 82
- •Урок № 84
- •Урок № 85
- •Урок № 86
- •Урок № 87
- •Урок № 88
- •Урок № 89
- •Урок № 90
- •Урок № 92
- •Урок № 93
- •Урок № 95
- •Урок № 96
- •Урок № 97
- •Урок № 97
Урок № 82
(згідно навчальної робочої програми)
Тема: «Перемикання контексту та обробка перемикань»
Питання:
Організація перемикання контексту.
Обробка переривань.
Організація перемикання контексту
Найважливішим завданням операційної системи під час керування процесами і потоками є організація перемикання контексту - передачі керування від одного потоку до іншого зі збереженням стану процесора.
Загальних принципів перемикання контексту дотримуються у більшості систем, але їхня реалізація обумовлена конкретною архітектурою. Звичайно потрібно виконати такі операції:
зберегти стан процесора потоку в деякій ділянці пам’яті (області зберігання стану процесора потоку);
визначити, який потік слід виконувати наступним;
завантажити стан процесора цього потоку із його області зберігання;
продовжити виконання коду нового потоку.
Перемикання контексту звичайно здійснюється із залученням засобів апаратної підтримки. Можуть бути використані спеціальні регістри та ділянки пам’яті, якідають можливість зберігати інформацію про поточну задачу (коли розглядають апаратне забезпечення, аналогом поняття «потік» є поняття «задача»), а також спеціальні інструкції процесора для роботи з цими регістрами та ділянками пам’яті.
Розглянемо апаратну підтримку перемикання задач в архітектурі ІА-32. Для збереження стану процесора кожної задачі (вмісту пов’язаних із нею регістрів процесора) використовують спеціальну ділянку пам’яті — сегмент стану задачі ТББ. Адресу цієї області можна одержати з регістра задачі ТИ. (це системний адресний регістр).
Для перемикання задач досить завантажити нові дані в регістр Тії. У результаті значення регістрів процесора поточної задачі автоматично збережуться в її сегменті стану, після чого в регістри процесора буде завантажено стан процесора нової (або раніше перерваної) задачі й почнеться виконання її інструкцій.
Обробка переривань
У процесі виконання потік може бути перерваний не лише для перемикання контексту на інший потік, але й у зв’язку із програмним або апаратним перериванням (перемикання контексту теж пов’язане із перериваннями, власне, із перериванням від таймера). Із кожним перериванням надходить додаткова інформація (наприклад, його номер). На підставі цієї інформації система визначає, де буде розміщена адреса процедури оброблювача переривання (список таких адрес зберігають у спеціальній ділянці пам’яті і називають вектором переривань).
Наведемо приклад послідовності дій під час обробки переривання:
збереження стану процесора потоку;
встановлення стека оброблювача переривання;
початок виконання оброблювача переривання (коду операційної системи); для цього з вектора переривання завантажується нове значення лічильника команд;
відновлення стану процесора потоку після закінчення виконання оброблювача і продовження виконання потоку.
Передача керування оброблювачеві переривання, як і перемикання контексту, може відбутися практично у будь-який момент. Основна відмінність полягає в тому, що адресу, на яку передається керування, задають на основі номера переривання і зберігають у векторі переривань, а також у тому, що код оброблювача не продовжується з місця, де було перерване виконання, а починає виконуватися щораз заново.
Контрольні питання:
Як здійснюється організація перемикання контексту?
Які дії включає перемикання контексту?
Як здійснюється обробка переривань?
Розкажіть послідовність дій при обробці переривань?
Література: Шеховцов В.А. Операційні системи. – К.: Видавнича група BHV, 2005. – 576 с.: іл., стор. 54-56.
