- •Урок № 61
- •Урок № 62
- •Урок № 72
- •Урок № 73
- •Створення зв'язку з файлом /dev/modem за допомогою команди lisa.
- •Настройка системи Linux для встановлення зв'язку.
- •Як створюється зв'язок з файлом /dev/modem за допомогою команди lisa?
- •Яким чином можна настроїти систему Linux для встановлення зв'язку?
- •Урок № 74
- •Урок № 75
- •Використання програми mail.
- •Урок № 76
- •Використання клієнта kpackage
- •Як використовується клієнт kpackage?
- •Урок № 77
- •Урок № 80
- •Урок № 82
- •Урок № 84
- •Урок № 85
- •Урок № 86
- •Урок № 87
- •Урок № 88
- •Урок № 89
- •Урок № 90
- •Урок № 92
- •Урок № 93
- •Урок № 95
- •Урок № 96
- •Урок № 97
- •Урок № 97
Урок № 80
(згідно навчальної робочої програми)
Тема: «Способи реалізації моделі потоків»
Питання:
Потік користувача.
Потік ядра.
Схеми багатопотоковості.
Потік користувача — це послідовність виконання команд в адресному просторі процесу. Ядро ОС не має інформації про такі потоки, вся робота з ними виконується в режимі користувача. Засоби підтримки потоків користувача надають спеціальні системні бібліотеки; вони доступні для прикладних програмістів у вигляді бібліотечних функцій. Бібліотеки підтримки потоків у наш час звичайно реалізують набір функцій, визначений стандартом РОSІХ.
Потік ядра — це послідовність виконання команд в адресному просторі ядра. Потоками ядра управляє ОС, перемикання ними можливе тільки у привілейованому режимі. Є потоки ядра, які відповідають потокам користувача, і потоки, що не мають такої відповідності.
Співвідношення між двома видами потоків визначає реалізацію моделі потоків. Є кілька варіантів такої реалізації (схем багатопотоковості); розглянемо найважливіші з них (рис.1).
Рисунок 1 – Способи реалізації моделі потоків
Схема багатопотоковості М:1 (є найранішою) реалізує багатопотоковість винятково в режимі користувача. При цьому кожен процес може містити багато потоків користувача, однак про наявність цих потоків ОС не відомо, вона працює тільки із процесами. За планування потоків і перемикання контексту відповідає бібліотека підтримки потоків. Схема вирізняється ефективністю керування потоками (для цього немає потреби переходити в режим ядра) і не потребує для реалізації зміни ядра ОС. Проте нині її практично не використовують через два суттєвих недоліки, що не відповідають ідеології багатопотоковості.
Схема М:1 не дає змоги скористатися багатопроцесорними архітектурами, оскільки визначити, який саме код виконуватиметься на кожному із процесорів, може тільки ядро ОС. У результаті всі потоки одного процесу завжди виконуватимуться на одному процесорі.
Оскільки системні виклики обробляються на рівні ядра ОС, блокувальний системний виклик (наприклад, виклик, який очікує введення даних користувачем) зупинятиме всі потоки процесу, а не лише той, що зробив цей виклик. Схема багатопотоковості 1:1 ставить у відповідність кожному потоку користувача один потік ядра. У цьому разі планування і перемикання контексту зачіпають лише потоки ядра, у режимі користувача ці функції не реалізовані. Оскільки ядро ОС має інформацію про потоки, ця схема вільна від недоліків попередньої (різні потоки можуть виконуватися на різних процесорах, а при зупиненні одного потоку інші продовжують роботу). Вона проста і надійна в реалізації і сьогодні є найпоширенішою. Хоча схема передбачає, що під час керування потоками треба постійно перемикатися між режимами процесора, на практиці втрата продуктивності внаслідок цього виявляється незначною.
Схема багатопотоковості M:N. У цій схемі присутні як потоки ядра, так і потоки користувача, які відображаються на потоки ядра так, що один потік ядра може відповідати декільком потокам користувача. Число потоків ядра може бути змінене програмістом для досягнення максимальної продуктивності. Розподіл потоків користувача по потоках ядра виконується в режимі користувача, планування потоків ядра — у режимі ядра.
Контрольні питання:
Що таке потік користувача?
Що таке потік ядра?
Які існують семи багатопотоковості?
Розкажіть схему багатопотоковості М:1.
Розкажіть схему багатопотоковості 1:1.
Розкажіть схему багатопотоковості M:N.
Література: Шеховцов В.А. Операційні системи. – К.: Видавнича група BHV, 2005. – 576 с.: іл., стор. 50-51.
