Підклас мізостомеди (myzostomida)

Це невелика група ектопаразитів голкошкірих (морських лілій, зірок та офіур), що мають спрощену будову через паразитичний спосіб життя (рис. 16). Довжина тіла —кілька міліметрів.

Тіло сплющене, дископодібне або округле. Передній кі­нець тіла з глоткою втягнений у шкірну кишеню, з якої він може вивертатися назовні. Кільчастість непомітна, але є чо- тири-п'ять пар нерозгалужених параподій із щетинками, у деяких — численні бічні щупальця.

Тіло вкрите шкірно-м'язовим мішком звичайної для по­ліхет будови. Целом непочленований, але утворює розгалу­жені вирости. Він розташований у спинній частині тіла, має одну або кілька пар целомодуктів.

Рот веде в мускулясту глотку, за допомогою якої всмок­туються соки з тіла хазяїна. Середня кишка має від двох до 13 пар бічних відгалужень, де ці соки нагромаджуються. Зад­ня кишка має розширення — клоаку, куди відкриваються також целомодукти. Кровоносної системи немає.

Нервова система складається з простого за будовою ган­глія, що зв'язаний з двома зближеними між собою черев­ними стовбурами. Останні з'єднуються 10 поперечними комісурами. У представників роду Myzostomum черевні стов­бури різко вкорочені й утратили метамерність, перетворив­шись на суцільну масу, від якої відходять 10 пар нервів (рис.

16, в).

Мізостоміди роздільностатеві: самці мають сім'яники та копулятивний орган, яким вони пробивають покриви тіла самиці та впорскують сперму під її шкіру. Яєчники самиць

Рис. 16. Будова Myzostomum elegans:

а - загальний вигляд самця з черевної сторони; б - схема будови; в - нервова система; / - отвір, через який висувається передній кінець тіла; 2 -бічні щупальця; -7- параподії; 4 - бічні органи; 5-анус; б - чоловічий статевий отвір; 7 - рот; 8 - глотка; 9 - гілки кишечника; 10 - клоака; 11 - розгалуження целома; 12 - надглотковий ганглій; 13 - злиті черевні стовбури; 14 - нерви до параподій

(1-2 пари) розташовані в целомічному епітелії. Зрілі яйця потрапляють у целом, де відбувається запліднення, а потім через целомодукти та клоаку вибираються назовні.

З яйця виходить трохофора; наступна стадія — метатро­хофора — має п'ять війчастих кілець, згодом вона перетво­рюється на дорослого черва.

Хоча Мізостоміди й не мають справжньої сегментації, їх можна віднести до метамерних тварин. В їхньому тілі мета- мерно повторюються параподії, комісури нервової системи, бічні відгалуження кишечника. Метатрохофора має п'ять сегментів, тож оскільки число метамерних органів у дорослих мізостомід, порівняно з метатрохофорою, не збільшується, всі "їхні сегменти є ларвальними, тобто ці черви належать до олігомерних поліхет.

Поліхети відіграють досить важливу роль у житті світового океану і перш за все як необхідний калорійний корм для

багатьох риб, у тому числі цінних промислових видів. У зв'язку з цим цікаво згадати, що в 1939—1941 pp. розпоча­лась акліматизація Nereis succinea в Каспійському морі, куди з Азовського моря було завезено близько 70 тис. нереїд, які швидко освоїш нові місця й тепер посідають у загальній масі донної фауни цього моря третє місце після молюсків і ра­коподібних. Ними живляться всі види бентрсних риб, а для осетрів та севрюги нереїс став основною, а інколи й єдиною їжею.

Поліхети-детритофаги виконують дуже важливу функцію, особливо в закритих морях. На дні моря нагромаджується багатий на детрит мул. Використовуючи його в їжу, поліхети активно включають детрит у кругообіг речовин через лан­цюги живлення. Сидячі поліхети як фільтратори беруть участь в очищенні води від механічних та органічних часток. Вода стає прозорішою, поліпшуються умови для життя фо- тосинтезуючих організмів.

Практичне значення поліхет пов'язано з тим, що деякі з них, разом з іншими організмами, приростають до різних підводних споруд і днищ суден. Деякі види споживаються в їжу, й перш за все знаменитий палоло, який живе біля островів Фіджі та Самоа в Тихому океані. Самі черви осе­ляються в щілинах коралових рифів. Під час розмноження епітокна частина тіла, наповнена статевими продуктами, від­діляється, як правило, одночасно в усіх особин популяції. Така масова поява палоло відбувається в певні дні останньої чверті місячної фази, які добре відомі місцевим жителям. Вони збирають палоло у величезних кількостях і вважають його дуже поживною та смачною їжею.