Тема 3. Національно-визвольна війна українського народу..

113

Україно-польські переговори

Вимоги, висунуті в «Пунктах о потребностях Запорозького вій­ська, розроблених Б. Хмельницьким і генеральною старшиною»

Умови, зафіксовані у «Декларації

його королівської милості

Війську Запорозькому на пункти

супліки данної»

• Скасувати всі сеймові постанови, спрямовані проти Війська Запо­розького

• Територія, підвладна гетьману, повинна охоплювати Брацлав-ське, Київське, Чернігівське, схід­ні райони Подільського й Волин­ського воєводств

• Заборонялося введення польських військ на територію, підпорядко­вану гетьманському правлінню

• Повна амністія всім учасникам війни

• Скасування будь-яких обмежень сто­совно кількості козацького реєстру

• Право польської шляхти повер­нутися до своїх маєтків за умови, що вона пробачить своїм підда­ним участь у повстанні

• Скасування церковної унії, під­порядкування київського митро­полита з усім духовенством кон­стантинопольському патріарху

• Повернення православним цер­ков і церковного майна, захопле­ного греко-католиками

• Надання права православному духовенству безперешкодно від­правляти службу на всій тери­торії Речі Посполитої

• Заборона євреям проживати на території, підвладній гетьману

• Заборона діяльності на україн­ських землях єзуїтів та католи­цьких чернечих орденів

• Надання православним виключ­ного права займати всі судові

й адміністративні посади на зем­лях, підвладних гетьману

• Київський митрополит повинен отримати місце в сенаті

• На найближчому сеймі король, шість сенаторів і послів мають скласти присягу «на цілість прав релігії грецької і на всі пункти»

• Формальне підтвердження дав­ніх прав і привілеїв Війська За­порозького

• Під владу гетьмана переходять Брацлавське, Київське і Черні­гівське воєводства(утрачалися території Барського, Зв'ягель -ського, Любартівського, Миро-пільського, Остропільського

і Подністровського полків)

• Лінія розмежування мала прохо­дити на захід від Димера, Горно-стайполя, Коростишева, Паволочі, Погребищ, Прилук, Вінниці, Брацлава та Ямполя

• Польські війська виводилися

з території, підвладної гетьману

• Мала бути проголошена загальна амністія, а також спеціальна ам­ністія для шляхти, що приєдна­лася до повстанців

• Кількість козацького реєстру обме­жувалася 40 тис. осіб, а не включе­ні до нього поверталися під владу панів

• Шляхта мала право повернутися до своїх маєтків, а її піддані по­винні були виконувати всі ті по­винності, що й раніше

• Найближчий сейм повинен був розв'язати питання ліквідації унії і повернення православній церкві захопленого в неї майна

• Євреям заборонялося селитися, а єзуїтам — діяти на території, підпорядкованій гетьману

• На землях, які переходили під владу гетьмана, польський уряд зобов'язувався призначати на адміністративні посади лише православних шляхтичів

• Київському митрополиту було обіцяно місце в сенаті

• Чигирин переходив у володіння гетьмана

114

Друга половина XVI ст. — перша половина XVIII с

Сейм Речі Посполитої, який працював у Варшаві наприкінці 1649 — на початку 1650 pp., після гострих дискусій ухвалив Зборівський договір. Питання про скасування церковної унії та надання право­славному митрополиту місця в сенаті не розглядалися, щоб не зі­рвати роботу сейму. Після завершення роботи сейму король підтвер­див права і привілеї православної церкви своїм власним універсалом, без сеймової ухвали.

Утворення Української козацької держави — Гетьманщини

Територія України на лівому і правому берегах Дніпра, яка в другій половині XVII ст. — до 1764 р. підпорядкувалася гетьманській владі, мала неофіційну назву Гетьманщина. Офіційна назва Української ко­зацької держави в цей час — Військо Запорозьке.

Зовнішньополітичні зв'язки Б. Хмельницького

Кримське ханство

Османська імперія

Трансіль­ванське князівство

Молдавське князівство

Волоське князівство

Венеціан­ська республіка

Королівство Швеція

Військо Запорозьке

Курфюрство Бранденбург

Московське князівство

Австрійська

монархія

Габсбурґів

Польське королівство

Велике князівство Литовське

Угорське королівство

Підтримання активних зовнішньополітичних зв'язків вимагало від Б. Хмельницького неабияких коштів. За тодішніми звичаями всі за­кордонні посольства утримувалися коштом гетьманського уряду.