- •Тема 1 Вступ до мікроекономіки (лекція 1)
- •Тема 2 Попит та пропозиція: аналіз часткової рівноваги. Еластичність (лекція 2)
- •Тема 3 Теорія вибору споживача (лекція 3)
- •Тема 4 Споживання і попит (лекція 4)
- •Тема 5 Теорія фірми: виробництво і вартість (лекція 5)
- •Тема 6 Теорія пропозиції. Конкурентні фірма та галузь (лекція 6)
- •Тема 7 Неповна конкуренція: монополія (лекція 7)
- •Тема 8 Неповна конкуренція: монополістична конкуренція та олігополія (лекція 8)
- •Тема 9 Ринки факторів виробництва (лекція 9)
- •Тема 10 Загальна рівновага і ефективність (лекція 10)
- •Тема 11 Макроекономіка як наука
- •Тема 12 Основні макроекономічні показники (лекція 12)
- •Тема 13 Економічне зростання (лекція 13)
- •Тема 14 Споживання та інвестиції (лекція 14)
- •Тема 15 Сукупні видатки та економічна рівновага (лекція 15)
- •15.3 Рівноважний ввп: підхід "витікання—ін'єкції"
- •15.3 Рівноважний ввп: підхід "витікання—ін'єкції"
- •Вплив державного сектора на рівноважний ввп
- •Тема 16 Сукупний попит і сукупна пропозиція (лекція 16)
- •16.1 Сукупний попит. Крива сукупного попиту та її переміщення
- •Тема 17 Макроекономічна нестабільність (лекція 17)
- •Тема 18 Фіскальна політика. Дефіцит бюджету і державний борг (лекція 18)
- •Тема 19 Зовнішня торгівля та зовнішньоторговельна політика (лекція 19)
Тема 6 Теорія пропозиції. Конкурентні фірма та галузь (лекція 6)
План лекції
6.1 Структура ринку і умови повної конкуренції
6.2 Попит, виручка і прибуток конкурентної фірми
6.3 Максімізація прибутку фірм
6.1 Структура ринку і умови повної конкуренції
Виробники товарів та послуг пропонують свою продукцію на ринках відповідної продукції, де вони взаємодіють з іншими виробниками аналогічної продукції та із споживачами. На реальних ринках завжди присутня також держава, яка може виступати в ролі влади-регулятора, державних підприємств або як споживач певної продукції. Поки що розглядатимемо чисто ринкову економіку.
Умови взаємодії учасників та ціноутворення на ринках залежать від ринкової структури, яка визначається такими характеристиками:
1) частка кожного з учасників у ринковому обсязі попиту або пропозиції;
2) ступінь однорідності продукції на ринку;
3) можливості входження нових фірм на ринок та виходу з ринку;
4) умови взаємодії продавців між собою та покупців між собою, можливість змов учасників;
5) можливості отримання необхідної інформації для визначення поведінки на ринку.
Зосередимось на аналізі повної конкуренції.
Повна, або досконала конкуренція — це такий тип ринкової структури, для якого:
1) частка кожного постачальника і споживача (яких на ринку дуже багато) в загальному обсязі ринкової продукції незначна, ніхто не домінує на ринку;
2) продукція однорідна;
3) учасники можуть вільно входити на ринок та виходити з нього;
4) постачальники не взаємодіють один з одним, так само як і споживачі (тобто їхня поведінка не є стратегічною);
5) всі учасники повністю поінформовані для визначення своєї поведінки на ринку.
Порушення будь-якої з цих умов призводить до ринку з неповною конкуренцією. Слід зазначити, що реальних ринків, де одночасно в повному обсязі виконуються всі ці умови, не існує. Отже, йдеться про певну ідеальну модель ринку, своєрідний еталон, відхилення від якого можуть вести до певних втрат для суспільства. Серед існуючих ринків до умов повної конкуренції наближаються, наприклад, деякі ринки сільськогосподарської продукції.
Фірми, які діють на конкурентному ринку, — це конкурентні фірми — такі, що виробляють однорідну або близьку за споживчими якостями продукцію та інтереси яких перетинаються на ринку при максимізації прибутку в боротьбі за споживача та визначенні ринкової ціни.
Сукупність фірм, які виробляють близьку за споживчими характеристиками продукцію, утворюють галузь. Якщо вся така продукція однорідна, а фірми конкурентні, тоді галузь є конкурентною.
6.2 Попит, виручка і прибуток конкурентної фірми
Коли розглядати повністю конкурентний ринок якоїсь продукції у стані рівноваги, то рівноважні ціна і обсяг на ньому встановлюються внаслідок взаємодії тисяч конкуруючих учасників з боку попиту і пропозиції (рис. 6.1.а). Особливістю такого ринку є те, що жодна окрема фірма не може відхилитись од рівноважної ціни. Це добре видно, коли йдеться про спробу підвищити ціну, адже на ринку присутні багато продавців абсолютно ідентичної продукції, яка однаково доступна покупцям, і вони не будуть платити більше за те, що можна купити за нижчою ціною. Окремий виробник не може вплинути па рівноважну ринкову ціну і при змінах обсягу своєї пропозиції, тому що йога частка дуже мала в галузевому обсязі пропозиції.
Отже,
конкурентна фірма будь-який можливий
обсяг свого випуску може продати за
ціною ринкової рівноваги
інакше
кажучи, ціна попиту на продукцію окремої
конкурентної фірми є сталою для різних
обсягів
(при
інших рівних умовах). Тобто попит
на продукцію конкурентної фірми є
абсолютно еластичним, а відповідна
крива
попиту є горизонтальною
лінією, що відповідає ціні
(мал.
6.1.6). Саме з горизонтальною кривою попиту
на свою продукцію (яка отримала назву
специфічної
кривої попиту) зустрічається
кожна фірма на повністю конкурентному
ринку.
Через цс фірма на повністю конкурентному ринку зветься ціиоодержувачем — тому що вона зовсім не впливає на ринкову ціну, а одержує її як встановлену ринком.
Фірма в результаті продажу своєї продукції на ринку отримує певну виручку Розглянемо показники виручки, які використовуються в економічному аналізі.
Сукупна
виручка
—
сума грошей, яку отримає фірма після
продажу
своєї
продукції на ринку, вона дорівнює добутку
обсягу проданого товару
па ціну Р,
за
якою реалізовано товар:
(6.1)
Ще
раз підкреслимо, що ціна в цьому виразі
є сталою, отже, TR
є
лінійною функцією
відносно
обсягу
Середня
виручка
—
це виручка від реалізації одиниці
продукції:
(6.2)
Гранична
виручка
—
це зміна загальної виручки внаслідок
продажу
додаткової одиниці продукції
(6.3)
можна обчислити і як похідну функції
(6.4)
Бачимо,
що
тобто
лінія попиту на мал. 6.1.б, є одночасно
лінією ринкової ціни, середньої і
граничної виручки. Прибуток
(П) будь-якої
фірми утворюється як різниця між виручкою
від продажу продукції та її вартістю
для виробника:
(6.5)
Зазначимо,
що цей прибуток відрізнятиметься від
бухгалтерського
прибутку, який
отримає фірма. Бухгалтерський
прибуток
дорівнює
різниці між виручкою і бухгалтерською
вартіст).
Якщо ж врахуємо, що
—
це економічна
вартість, то
отримаємо за формулою (4) економічний
прибуток, або
просто
прибуток.
Цей
прибуток відрізняється від бухгалтерського
на величину нормального
прибутку.
Нормальний прибуток — це альтернативна вартість використання у виробництві власних факторів виробництва підприємця. Можна вважати, що нормальний прибуток повинен відшкодувати власникові фірми вартість його власних ресурсів, зокрема його праці, підприємницьких здібностей на рівні ринкових цін цих ресурсів.
6.3 Максімізація прибутку фірми
Задача
максимізації прибутку може бути
розв'язана в аналітичному, табличному
і графічному вигляді в залежності
під форми завдання функцій виручки
та вартості
Якщо
маємо графічну форму — криві
і
(рис.6.2.а), — тоді прибуток для будь-якого
значення
(горизонтальної
координати) графічно визначається
як різниця вертикальних координат
цих кривих. У підсумку матимемо криву
прибутку П
(рис.6.2.б).
При малих обсягах випуску (до
)
фірма матиме збитки, при обсягах випуску
в діапазоні від
-
прибутки.
Максимальний
прибуток досягається при
а
при обсягах випуску більших за
фірма
знову матиме збитки. Аналітично
пошук максимального прибутку полягає
в максимізації функції однієї змінної
Згідно
з необхідною умовою максимуму функції,
шукаємо такий обсяг
для
якого похідна функції
дорівнює
нулеві:
-
граничний
прибуток.
Якщо
виконуються і достатні умови екстремуму
при
,
тоді за обсягу випуску
матимемо
максимальний
прибуток
Тобто
умова максимізації прибутку має вигляд:
(6.5)
і називається правилом
граничного випуску.
Графічний
розв'язок задачі максимізації прибутку
з використанням граничних величин
показано на мал. 6.3.а. Криві
перетинаються
в точці
—
це ціна та обсяг, які визначають
максимальний прибуток. Сукупна
виручка,
графічно
визначається як площа прямокутника
При
обсязі
середня
вартість дорівнюватиме
(на це вказує точка
перетину
кривої
із
лінією
Отже,
сукупна вартість визначається як:
тобто
дорівнює площі прямокутника
Тоді
прибуток графічно визначається як
різниця площ
та
і
чисельно дорівнює площі
прямокутника
Рис.
6.3.а відповідає випадкові, коли фірма
має додатний економічний прибуток
На
рис.6.3.б економічний прибуток дорівнює
нулеві
тобто фірма може забезпечити собі лише
нормальний прибуток; у ситуації на мал.
6.3.в задача максимізації прибутку
фактично перетворюється на мінімізацію
збитків через високий рівень середньої
вартості
Умова незбитковості фірми досягається, якщо
(6.6)
Ця
умова виконується на мал. 7.3.6 у
точці
мінімуму
кривої .
—
в точці
незбитковості, і
означає можливість отримування лише
нормального прибутку.
В
короткостроковому періоді фірма може
залишатись у галузі навіть за наявності
певних збитків, тому що в разі миттєвого
припинення діяльності вона втрачає
вартість фіксованих факторів
а
припиняє витрачати гроші лише на
придбання змінних факторів
(адже
при
Q=0)
Тому фірма буде залишатися в галузі за наявності збитків, які не перевищують FC, доти, доки вона не зможе змінити обсяг FC:
Втрати
(6.7)
Контрольні запитання:
які є характеристики ринкової структури?
чим характеризується ринок досконалої конкуренції?
в чому особливість формування попиту, виручки та прибутку конкурентної фірми?
що таке сукупна, середня та гранична виручка?
чим відрізняється бухгалтерський прибуток від економічного?
яка умова максимізації прибутку для конкурентної фірми?
що таке граничний прибуток?
як визначається точка не збитковості?
як визначається точка закриття?
