Диференціювання та інтегрування степеневих рядів

Мають місце такі властивості. Якщо і , тоді

, (12)

, (13)

тобто степеневі ряди можна почленно диференціювати та інтегрувати на інтервалах збіжності, причому ці інтервали для отриманих рядів такі ж, як і у початкового ряду.

За допомогою цих властивостей можна одержати важливі результати, наприклад, знайти суми деяких рядів.

Приклад: Розглянемо геометричну прогресію

. (14)

Область збіжності цього ряду – інтервал (–1,1). Продиференцюємо ліву і праву частину рівності (14). Одержимо

.

Проінтегруємо степеневий ряд (14) у межах області збіжності. Будемо мати

.

Тобто для x(–1,1)

. (15)

Застосовуючи заміну x= –t , (а потім знову змінивши t на x), одержимо ще один ряд

(16)

У такий спосіб можна одержати значення суми S(x) різноманітних рядів

Зауваження. Збіжність рядів (12)-(13) у граничних точках з’ясовується окремо, як це було зроблено у прикладі зі степеневим рядом. Застосовуючи теорему Лейбніца, можна довести, наприклад, що ряд (16) збігається і при x= +1. Тобто маємо

.

Таким чином, знайдена сума знакозмінного гармонічного ряду.

Якщо в (14) покласти x=z², то отримаємо

Проінтегруємо цю рівність в межах області збіжності, застосовуючи (13). Будемо мати

або

.

Оскільки arctg 0=0, звідси одержимо

,

якщо x–1;+1. Можна довести, що отриманий ряд збігається і при x= 1. Так, для x= 1 маємо

.

Таким чином, можна з довільною точністю знайти число  без геометричних побудов та вимірювань довжини кола та його радіуса.

Ряди Тейлора

Розглянемо функцію f(x), яка сама існує і має нескінчену кількість неперервних похідних f(x), f (x), f (x)… у околі деякої точки x₀ .

Кожна така функція (разом з точкою x₀) породжує степеневий ряд

(17)

Нехай D – область збіжності цього ряду. Можна довести при деяких додаткових припущеннях (які виконані у наступних прикладах), що ряд (17) збігається до f(x), якщо x D, тобто

. . (18)

Рівність (18) називається розкладом функції f(x) в ряд Тейлора у околі точки x₀. Якщо x₀ = 0, то ряд Тейлора (18) називається також рядом Маклорена.

Всі елементарні функції розкладаються в ряди Тейлора (18) в околі будь-якої внутрішньої точки x₀ області визначення.

Приклад. Розкласти f(x)=e^x у ряд Тейлора в околі точки x₀.=0. Знайти область збіжності.

Маємо f ⁽ⁿ⁾(x)= e^x ; f⁽ⁿ⁾(0)= e⁰=1 n0. Ряд (18) буде мати вигляд

Дослідимо його збіжність за допомогою узагальненої ознаки Даламбера

.

Звідси виходить, що областю збіжності цього ряду є вся вісь –<x< , тобто радіус збіжності R=.

Таким чином, можна знайти розклад у степеневі ряди інших елементарних функцій. Деякі з них наведено у наступній таблиці ( x₀=0)

Таблиця.

, –<x<

, –<x<

, –<x<

, –1x1

,  x1

Зауважимо, що для тригонометричних функцій x необхідно вимірювати в радіанах.

Останній ряд таблиці називається біноміальним, при деяких  він збігається також, якщо x=1, або x=–1. Як окремі випадки з нього можна одержати

За допомогою цих розкладів можна отримати розклади більш складних функцій.

Приклад. Розкласти у ряд Маклорена функцію f(x)=(1–x²) , знайти область збіжності.

Знайти безпосередньо f⁽ⁿ⁾(x) для довільного n досить важко, тому для розв’язання задачі застосуємо стандартний ряд з наведеної таблиці та виконаємо наступну послідовність дій:

1)

2)

3. 

4. 

Цим розкладом можна користуватися, але його доцільно перетворити до стандартного вигляду . Зробимо це

Таким чином, маємо

Аналізуючи область збіжності отриманого ряду, зауважимо, що ряди 1) та 2) збігаються для –<x<. Таку ж область збіжності має ряд 4). Останню можна визначити також і за допомогою узагальненої ознаки Даламбера.

Застосування рядів Тейлора до наближених обчислень

Нагадаємо, що збіжність ряду означає, що його часткова сума S_N прямує до S коли N, а, значить, S  S_N для великих N. Ця рівність тим точніша, чим більше N.

Для ряду Тейлора це буде означати що

, , (19)

тобто функція f (x) може бути наближена многочленом N –го степеня, що стоїть у правій частині (19). Він називається многочленом Тейлора.

Приклад. Спростити функцію в околі точки , взявши 3 члени розкладу в ряд Тейлора. Одержимо

Таким чином, маємо в околі точки .

Приклад. Для функції y = sinx можна за таблицею одержати такі многочлени Тейлора:

Побудуємо графіки цих многочленів:

Рис.4

З графіків видно (і це – загальний факт), що чим більше степінь многочлена, тим для більших значень х можна скористатися рівністю .

Внаслідок того, що з многочленами значно простіше працювати, ніж з іншими функціями, многочлени Тейлора широко застосовуються в практиці наближених обчислень.Вони застосовуються, наприклад, в ПК (ЕОМ) для обчислення основних елементарних функцій ( та інших) з заданою кількістю вірних знаків.

Приклад. Обчислити sin10^o з точністю =10^-5. За таблицею маємо

;

;

Взявши декілька перших членів, знайдемо наближене значення sin10^o. У цьому випадку ми маємо справу із знакопереміжним рядом, який задовольняє умовам теореми Лейбніца. Отже можна оцінити похибку за нерівністю

S–S_N<a_N+1. Звідси маємо, наприклад,

Видно, що для досягнення точності =10^-4 достатньо обчислити S₃.= =0.173646. Отже sin10^o0.173646. У цій наближеній рівності ми ручаємося за перші 4 знаки. Для порівняння обчислимо і “точне” значення sin10^o=0.173648. Отже реальна похибка виявилась ще менш за ту, на яку ми сподівались.

Зауважимо, що коли числовий ряд, який одержано таким чином, не є знакопереміжним, застосовують інші оцінки точності. Ми їх наводити не будемо.

Приклад. Обчислити з похибкою, меншою ніж 10 ^{– 6} .

Зауваження. Цей інтеграл не може бути обчислений точно, бо не існує первісна в елементарних функціях.

Застосуємо розклад у ряд Тейлора. За таблицею будемо мати

1. ;

2. 

3. ;

4. ;

5. ;

6. 

Було здійснено почленне інтегрування ряду в інтервалі збіжності.

Не важко бачити, що отриманий ряд знакозмінний і задовольняє умовам теореми Лейбніца, тому I – S_n<a_n+1. Послідовно маємо

Отже I  a₁–a₂+a₃=0.45–4.9310^–3+5.910^–5 =0.445159 з похибкою меншою ніж 4.810^–7.

Приклад Знайти наближено розв’язок задачі Коші за допомогою степеневого ряду, взявши чотири члени розкладу його у ряд Тейлора:

y = – 2lny– y²; y(1)=1.

Припустимо що для y(x) існує розклад у ряд Тейлора :

,

де позначено … . З початкової умови маємо . Коефіцієнт визначимо з диференціального рівняння при x=x₀=1

.

Продиференцюємо задане рівняння з урахуванням того, що y= y(x) і отримаємо

. (20)

Обчислимо в точці . Оскільки , будемо мати

.

Продиференцюємо тепер рівняння (20) та одержимо

,

звідки

.

Остаточно .