- •1. Роль фінансового посередництва в економічному зростанні в концепції а. С. Пігу.
- •2.Підприємницька місія фінансового посередництва в концепції інноваційного фінансування й. А. Шумпетера.
- •3.Фінансовий фактор економічного зростання згідно “теорії фінансового поглиблення” (дослідження р. Голдсміта та р. Дж. Маккінона).
- •4.Концепція фінансових інновацій Дж. Герлі та є. Шоу.
- •Ідея про необхідність подолання інституційних ризиків в “новій теорії фінансів” Дж. Стігліца та а. Вайса.
- •Фінансове посередництво як фактор структурних зрушень у роботах р. Левіна та о. Галетовича.
- •Дослідження к. Маєра та в. Карліна щодо взаємозв’язку між типом фінансової системи та особливостями економічного зростання.
- •Структура функцій фінансового посередництва.
- •Функції, які характеризують роль та значення фінансового посередництва для економіки у цілому (макроекономічний рівень).
- •Функції фінансового посередництва, як особливого виду економічної діяльності (мікроекономічний рівень).
- •3. Крім того деякі групи фін пос-ків виконують специф-ні ф-ї:
- •Специфічні функції окремих груп фінансових посередників.
- •Розподіл інформації на ринку фінансового інвестування.
- •Вплив “асиметричної інформації” та “морального ризику” на інвестиційну діяльність.
- •17. “Інвестиції” як економічна категорія, класифікація інвестицій, відмінності між фінансовими та реальними інвестиціями.
- •20. Фінансові інструменти як елемент інвестиційного середовища та їх класифікація.
- •21.Інфраструктура фінансового ринку як елемент інвестиційного середовища.
- •22. Посередницькі організації, їх класифікація за особливостями участі в операціях з фінансовими інструментами.
- •23.Організації, що забезпечують обслуговування обігу фінансових інструментів.
- •25.Поняття інституційних інвесторів та їх місце на сучасних фінансових ринках.
- •26. Інвестиційні заощадження населення – визначальний фактор розвитку фінансового посередництва.
- •27. Зв’язок між інвестиційними заощадженнями, інвестиційними мотивами та інвестиційними цілями населення.
- •28. Структура інвестиційних мотивів населення та інституційна спеціалізація фінансових посередників
- •Цілісний механізм фінансового посередництва у ринковій економіці.
- •Конкуренція у сфері фінансового посередництва та інституційна диверсифікація.
- •31. Вплив типу фінансової системи країни на структуру фінансового посередництва
- •Створення та розвиток організованих фінансових ринків – чинник еволюції інституту довірчого управління за Нового часу.
- •33.Недержавні пенсійні фонди, їх статус та предмет діяльності.
- •Класифікація недержавних пенсійних фондів.
- •Методи фінансування пенсійних виплат пенсійними фондами та види пенсійних рахунків.
- •Особливості інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів.
- •Страхові компанії зі страхування життя, їх статус та предмет діяльності.
- •Страхування життя: поєднання страхового та інвестиційного аспектів.
- •Резерви страхових виплат як джерело інвестиційних ресурсів.
- •Поняття спільного інвестування, діяльність зі спільного інвестування (на прикладі сша).
- •41. Інститути спільного інвестування та їх види.
- •Порядок залучення та розміщення інвестиційних ресурсів закритими інвестиційними фондами.
- •43.Порядок залучення та розміщення інвестиційних ресурсів відкритими (взаємними) інвестиційними фондами.
- •44.Особливості діяльності інститутів спільного інвестування в країнах Європи.
- •45.Пенсійна реформа та започаткування діяльності з недержавного пенсійного забезпечення в Україні.
- •46.Альтернативні механізми недержавного пенсійного забезпечення.
- •2. Страхові організації шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії та пенсії на визначений строк;
- •3. Банківські установи шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень. (пенсійних депозитних рахунків)
- •47.Статус недержавних пенсійних фондів та предмет їх діяльності.
- •48.Види недержавних пенсійних фондів: корпоративні, професійні та відкриті.
- •49.Організація управління недержавними пенсійними фондами.
- •50.Вкладники та учасники недержавних пенсійних фондів.
- •51.Пенсійні внески, пенсійні активи та пенсійні виплати.
- •52.Регулювання інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів та вимоги законодавства щодо диверсифікації пенсійних активів.
- •53.Порядок та форма організації формування резервів зі страхування життя.
- •54.Особливості інвестування коштів резервів зі страхування життя.
- •55.Учасники механізму спільного інвестування згідно Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”.
- •56.Класифікація інститутів спільного інвестування за організаційною формою.
- •57. Класифікація інститутів спільного інвестування за характером зобов’язань перед учасниками.
- •58.Кошти спільного інвестування та вимоги законодавства щодо їх диверсифікації.
- •59.Організація управління інвестиційним фондом.
- •60.Правовий статус та функції компанії з управління активами.
- •61.Поняття інвестиційного процесу та його основні етапи і їх зміст.
- •62.Інвестиційний менеджмент як процес управління та як управлінська структура.
- •63.Форми організації інвестиційного менеджменту.
- •64.Функції та групи персоналу інвестиційного менеджменту.
- •65.Загальні принципи інвестиційної політики: диверсифікація та ліквідність.
- •66.Класифікація інвестиційної політики за інвестиційними цілями.
- •67.Основи побудови взаємовідносин фінансових посередників з клієнтами (теорія агентства).
- •68.Поняття “оглядовості” дій агента, “оглядовість” як фактор захисту заощаджень клієнта фінансового посередника від інституційних ризиків.
- •69.Вплив на вибір інвестиційної політики фінансового посередника інвестиційної стратегії життєвого циклу індивідуальних інвесторів.
- •70.Теоретичні припущення щодо важливих з точки зору інвестора параметрів інвестиційного портфеля згідно “портфельної теорії” г. Марковіца.
- •71. Правила максимізації доходності та уникнення ризику.
- •81. Теоретико-імовірнісна формалізація понять “доходність” та “ризик” для цілей вибору оптимального портфеля.
- •73. Криві байдужості індивідуальних інвесторів
- •74. Поняття толерантності ризику індивідуальних інвесторів, зміст та значення показника “гарантована еквівалентна дохідність”.
- •75. Зміст аналізу цінних паперів як етапу інвестиційного процесу.
- •76. Гіпотеза про ефективність ринку цінних паперів.
- •77. Рівні повноти інформаційної множини, якою оперує ринок (градація ступеня ефективності ринку, запропонована ю. Фамою).
- •78.Ступінь ефективності ринку та інвестиційна (справедлива) вартість цінних паперів.
- •79. Здійснення аналізу цінних паперів в контексті сприйняття ступеня ефективності ринку.
- •80. Боргові цінні папери та їх класифікація за типами емітентів
- •81. Характеристики боргових цінних паперів, що складають структуру їх дохідності.
- •82. Пайові цінні папери (акції), категорії акцій за рівнем дохідності та притаманного ризику.
- •83. Поняття та вимір очікуваної дохідності фінансових інструментів.
- •84. Поняття ризику фінансового інвестування та його оцінка.
- •85.Класифікація ризиків, ринковий (систематичний) та власний (несистематичний) ризик.
- •86.Рейтинги цінних паперів, як незалежна оцінка ризику неплатежу по них.
- •87.Напрями здійснення аналізу цінних паперів.
- •88.Зміст фундаментального аналізу та його інформаційна основа.
- •89.База для порівняння, як найважливіший аспект фундаментального аналізу.
- •90.Техніка (методи та моделі) фундаментального аналізу.
- •91.Концепція технічного аналізу.
- •92.Поведінкові стратегії, що використовуються у рамках технічного аналізу.
- •93.Методи візуалізації інформації, що застосовуються технічними аналітиками.
- •95.Зміст “портфельної теорії” г. Марковіца (вимір очікуваної дохідності та ризику портфеля, визначення досяжної та ефективної множини, визначення параметрів оптимального портфеля).
- •96.Узагальнення “портфельної теорії” г. Марковіца (включення до складу портфеля безризикових активів) та визначення ефективної лінії ринку.
- •97.Модель оцінки фінансових активів (сарм).
- •98.Вплив зміни ринкової дохідності на дохідність фінансового активу: коефіцієнт “бета”.
- •99. Несистематична дохідність фінансового активу: коефіцієнт “альфа”.
- •Альфа () вираховується за формулою
- •100. Ринкова лінія цінного паперу та проблеми її побудови.
- •101. Багатофакторні та арбітражні теорії ціноутворення цінних паперів.
- •103. Концепція пасивного управління.
- •104. Проблеми вибору ринкового показника та співвідношення ринкового і безризикового компонентів для цілей побудови інвестиц. Портфеля.
- •102. Інвестиційні стратегії (системи), які застосовуються для цілей формування та управління інвестиційними портфелями.
- •105. Концепція активного управління.
- •106. Переваги та недоліки пасивного та активного управління.
- •107. Інвестиційний стиль (процес формування інвестиційного портфеля).
- •108. Причини втрати початково сформованим інвестиційним портфелем оптимальних параметрів.
- •109. Перегляд портфеля цінних паперів як етап інвестиційного процесу (технологія перегляду портфеля).
- •110. Склад та оцінка витрат, пов’язаних із здійсненням перегляду інвестиційного портфеля.
- •111. Визначення доцільності перегляду портфеля цінних паперів з урахуванням операційних (трансакційних) витрат.
- •112. Свопи та їх застосування для цілей перегляду інвестиційного портфеля.
- •117. Еталонна дохідність інвестиційного портфеля та історична “альфа”.
- •118. Однофакторні методи оцінки ефективності управління інвестиційним портфелем: коефіцієнти “дохідність-мінливість” (Трейнора) та “дохідність-розсіювання” (Шарпа).
- •119. Доходи фінансових посередників та їх види.
- •120. Витрати фінансових посередників та їх класифікація за функціональним призначенням.
- •121. Особливості формування та розподілу прибутку фінансових посередників.
- •122. Загальні підходи до оподаткування у сфері фінансового посередництва.
- •123. Податкове стимулювання страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення.
- •124. Принцип відстрочення сплати податків з доходів застрахованих осіб та учасників системи недержавного пенсійного забезпечення.
- •125. Принцип заохочення роботодавців.
- •126. Принцип прозорості оподаткування доходів фінансових посередників.
- •1 13.Поняття еталонного портфеля та здійснення правомірних порівнянь для оцінки ефективності управління інвестиційним портфелем.
- •114.Оцінка ризику інвестиційного портфеля (розрахунки значень загального та ринкового ризиків портфеля), коефіцієнт ринкового ризику (апостеріорна “бета”).
- •115.Оцінка дохідності інвестиційного портфеля з урахуванням ризику.
- •116.Апостеріорна ринкова лінія портфеля цінних паперів.
86.Рейтинги цінних паперів, як незалежна оцінка ризику неплатежу по них.
Рейтинг цінних паперів– це система умовних показників оцінки цінних паперів за рівнем їхньої надійності, розроблені спеціалізованими рейтинговими агентствами. Рейтинги використовується інвесторами і аналітиками. Існує також подвійний рейтинг - ситуація, коли дві провідні рейтингових агентства привласнюють одному й тому ж цінної папері різні показники. Найвідомішими з рейтингових агентств є Standard &Poor's, Moody'sInvestors Service і FitchIBCA.
Рейтинг представляє із себе поточну оцінку кредитоспроможності боржника по відношенню до конкретного боргового зобов'язання, здійснену на основі поточної інформації, отриманої від емітента, або з інших джерел, які вважаються надійними.
Основними характеристиками, які приймаються до уваги при рейтингуванні цією корпорацією, є:
І. Вірогідність неплатежу і готовність боржника як до виплат поточних процентів у строк, так і до повернення основної суми у відповідності з умовами облігації.
ІІ. Природа та забезпечення зобов'язання.
ІІІ. Гарантія виконання зобов'язання і стан власника облігації серед інших кредиторів у випадку банкрутства, реорганізації або інших трансформацій, що регулюються законами про банкрутство та іншими законами, що захищають права кредиторів.
Традиційно рейтингування боргових зобов'язань здійснюється із застосуванням літерної символіки. Так, агентство Стендарт енд Пуерс тим борговим зобов'язанням, які мають найвищі потенційні можливості по виплаті процентів та поверненню внеску, присвоює розряд ААА, що має найвищий рейтинг. У міру погіршення характеристик боргових зобов'язань та зниження їх рейтингу, відповідне позначення розряду зобов'язань здійснюється із використанням наступної символіки: АА, А, ВВВ, ВВ, В, ССС, СС, С, СІ, D. Агентство Мудіс борговим зобов'язанням найвищого рейтингу присвоює розряд Ааа, а в міру зниження рейтингу – Аа, А, Ваа, Ва, В, Саа, Са, С.
Тобто,рейтингові агентства сформували організований процес оцінки кредитного ризику, випущені ними рейтингові оцінки широко використовуються на розвинених ринках і впроваджені на цих ринках. Рейтинги використовується інвесторами і аналітиками. І важливий чинник щодо рейтингу є кредитний ризик - ризик невиконання зобов'язань однією стороною за договором.
87.Напрями здійснення аналізу цінних паперів.
Аналізом цінних паперів є визначення важливих, на думку інвестора, характеристик окремих фінансових активів, їх груп та ринку в цілому (зокрема таких, як рівень притаманного їм ризику та очікуваної дохідності) з метою підготовки даних, необхідних для управління портфелем цінних паперів. Існують різні види і системи аналізу фондового ринку та цінних паперів,основними з яких є фундаментальний і технічний аналіз. Вважається, що вони дають можливість найбільш адекватно описувати ринкову ситуацію і отримати найбільш точний варіант прогнозу, однак при цьому багато залежить від кваліфікації аналітика, методів та інструментів, що використовуються при аналізі.
Одним з найбільш поширених видів аналізу ринку цінних паперів є фундаментальний аналіз. Особливістю його є розгляд суті процесів, що відбуваються на ринку, оцінка економічної ситуації, визначення причин змін і прогнозування на основі цього аналізу подальших тенденцій поведінки фондового ринку в цілому, й окремих цінних паперів, зокрема.
Технічний аналіз полягає у вивченні історії змін цін на ринку, розрахунках різних показників і прогнозування на базі цих даних майбутнього напрямку зміни цін на цінні папери. Методи технічного аналізу засновані на твердженні, що зміни цін на ліквідних ринках знаходяться під впливом загальних закономірностей, які можливо визначити і на їх підставі побудувати з певним ступенем імовірності прогноз змін ситуації на ринку.
Технічний аналіз・ заснований на припущенні, що всі зовнішні фактори в певній мірі відбиваються на динаміці цін на цінні папери, в цій динаміці можуть існувати відповідні тенденції, які можуть бути сталими, тоді їх можна прослідити, виділити й навіть прогнозувати їхній подальший розвиток з певним ступенем імовірності.
У зв’язку з тим, що технічний аналіз заснований на побудові різних спеціальних графіків зміни цін і ряді розрахункових показників у часі від котирування до котирування, його називають графічним аналізом.
Обидва види аналізу цінних паперів виконують важливі функції, кожний відповідає певним умовам, для отримання ґрунтовного висновку про доцільність придбання тих чи інших цінних паперів слід використовувати як фундаментальний, так і технічний аналіз.
