93.Методи візуалізації інформації, що застосовуються технічними аналітиками.

Побудова різноманітних схем, графіків та діаграм є одним із основних елементів інструментарію прихильників технічного аналізу. Їх можна розподілити на три основні групи: стовпчикові діаграми, лінійні графіки та точкові діаграми. Застосування стовпчикових діаграм передбачає нанесення на вісь ординат курсів певного цінного паперу, що були відмічені протягом визначеного періоду (біржового дня), а на лінії абсцисс відображаються інтервали часу. На вертикальній лінії (стовпчику), що відповідає тому чи іншому періоду позначають ціну закриття цінного паперу на кінець біржового дня. В лінійних графіках осі координат мають те ж саме призначення, але на вертикальній осі позначається лише ціна закриття цінного паперу. Загальна ідея точкових діаграм :на графік наносяться ціни закриття таким чином, щоб у рамках вертикальної колонки сформувати тренд руху цін. Коли з’являється нова ціна, її позначають на графіку символом Х, якщо вона є вищою, ніж попередня, та символом О – у протилежному випадку. До другої колонки, що знаходиться поряд праворуч, переходять тільки при появі зворотного тренду. Ідея будь-яких графічних методик полягає у тому, щоб якомога раніше виявити модель руху курсів цінних паперів та отримати прибуток від знання майбутніх тенденцій.

Прихильники стратегій змінних середніх у своїй практиці використовують (окрім описаних вище) також графіки, які візуалізують проміжні та довгострокові тренди. Одним із варіантів застосування даних графіків є, наприклад, такий, яким передбачається здійснення розрахунку протягом кожного дня середньої ціни закриття певного цінного паперу за визначений період до дати здійснення розрахунку. Тобто, кожного дня в інтервалі часу, який приймається до розрахунку усередненого курсу, перша ціна хронологічного ряду замінюється на ту, яка склалася за результатами останнього біржового дня.

Широко застосовуваними в рамках технічного аналізу є також методики, що використовують показники відносної сили. Побудова графіків із використанням цих методик передбачає виявлення динаміки курсу певного цінного паперу відносно галузевого або ринкового індексів, галузевого індексу відносно ринкового тощо. Для побудови таких графіків кожного дня визначають співвідношення курсу цінного паперу або іншого індикатора фондових цін до значення того індексу, відносно якого визначають відносну силу. Ідея побудови:у результаті вивчення змін показників відносної сили знайти модель, яка б дала змогу здійснити точний прогноз поведінки окремих цінних паперів або їх груп у майбутньому при зміні загальних тенденцій на фондовому ринку або в рамках окремих його сегментів.

94.Поняття інвестиційного портфеля та ключові проблеми портфельного інвестування (селективність, вибір часу операції, диверсифікація).

Третій етап інвестиційного процесу передбачає формування портфеля, тобто сукупності різноманітних цінних паперів з відмітними характеристиками очікуваної доходності та притаманного ризику.

Вкладення в фінансові активи пов’язані із невизначеністю ефективності операції в момент її здійснення, викликаної неможливістю прогнозування курсу цінного паперу в майбутньому, а для акцій – і очікуваного доходу (дивідендів). Тому вкладаючи кошти в цінні папери одного виду, інвестор стає залежним від коливання її курсової вартості. Якщо ж вкладення капіталу буде здійснено в різноманітні інструменти фондового ринку, то певною мірою можна уникнути залежності від коливань курсу якогось конкретного паперу. У такому випадку ефективність вкладень буде залежати від усередненого курсу, який, як правило, коливається менше, оскільки при зниженні курсу одного цінного паперу курс іншого може підвищитися і коливання взаємно погасяться. Саме тому здійснення інвестицій не в один вид цінного паперу, а в певну їх кількість, тобто в портфель цінних паперів, має переваги.

В рамках третього етапу інвестиційного процесу здійснюється вибір конкретних об’єктів інвестування, визначається найбільш прийнятний час придбання окремих категорій активів, а також оптимальні пропорції розподілу капіталу, що інвестується, між окремими активами. Таким чином, цей етап інвестиційного процесу передбачає вирішення трьох взаємопов’язаних проблем: селективності, вибору часу операції та диверсифікації. Селективність та вибір часу операції є, по-суті, розділами аналізу цінних паперів. Селективність передбачає відбір конкретних цінних паперів на основі прогнозування зміни їх курсової вартості з метою включення в інвестиційний портфель. В силу цього, селективність також іменують мікропрогнозуванням. Вибір часу операції передбачає прогнозування зміни цін окремих категорій фінансових активів та взаємозв’язок таких змін. Як правило, основним об’єктом досліджень при цьому є прогнозування змін цін на акції (як клас фінансових активів) у порівнянні з цінами на боргові інструменти. Відповідно, цей розділ фінансового аналізу прийнято іменувати макропрогнозуванням.

Диверсифікація представляє із себе процес включення в портфель нових цінних паперів з метою приведення його структури до оптимальної з точки зору зниження ризику.