1.3.Наслідки

Використавши передвечірній спокій, на місці бою ми поховали 7 упалих 8 тяжко ранених друзів віднесли безпечне місце. Це дані Недобитого, а за спогадами Василя Зеленського партизани втратили 12 бійців. Загинули чотовий «Грім», ройовий «Полтавець», ройовий «Білий» з села Криворівня, з рядових Баєшів «Явір», Шкіндюк Олексій «Дністер» з села Замагура та Михайло Кубчук був вбитий на горі Плаїк між Турковим і Максимовим [7. с.275].

Наступного дня чекісти свобідно господарюють на вчорашньому побойовищі. Своїх убитих стягають до трьох хат за даними Недобитого, а старші люди розповідають про дві хати перша у Дроняка Олекія за Круглою друга в Іллі і разом усе поливши бензиною, запалюють. 104 обгорілі ворожі черепи були свідками сталінської поразки. Також того дня енкаведисти зганяли злість за свої втрати на цивільному населенню. Вони спалили багато хат в присілку Тікача в Гнатового і Штефанкових та інших, бо в цьому напрямку втекли вночі партизани. Дев'яносто легко і тяжко ранених більшовицьких опричників наповнили шпиталі в Кутах і Вижниці та Берегомета [8, с.297].

Повстанці здобули багато зброї: легкі кулемети, автомати, пару снайперів, підбили машину з боєприпасами. Від такого тактичного бою, боячись потрапити в полон большевики в паніці відступили на Буковину. Де-не-де сніговий вихор піднімав піднімав вгору заметілі: це розгулювався червоний опир.

Весною 1945 р. багато розіпрілих та роздерих вовками «шміряків» знаходили люди. Так знайшли собі смерть на чужій вільній землі.

На Гуцульщині, на теренах Білого Черемоша, по сьогоднішній день співають тихенько думу про бій під Сеньківським [13].

Отже, цей бій також показав високу тактичну майстерність курінного Недобитого та сотенних Хмари і Підгірського та інших його учасників. Про цих людей пересічний українець нічого не знає тому ми хочемо детально охарактеризувати їхній життєвий шлях. Бо вони дійсно були людьми великої сили духу і заслуговують на те, щоб їх пам'ятали наступні покоління.

Розділ іі видатні учасники з боку упа

2.1. Юліан Матвіїв «Недобитий»

Матвіїв Юліан Миколайович – «Недобитий» (1914 – 8.04.1953). Командир куреня, окружний Керівник ОУН. Народився в с. Білявці Бродівського р-ну Львівської обл. Походив із сім'ї вчителя. У 1932 р. встановив зв'язки з ОУН. Навчався у Люблінському Університеті, був магістром права. Під час хвилі польських репресій у 1934 р. пориває з ОУН та виїзджає до Бельгії. Під час візиту з Бельгії додому у вересні 1939 р. у Гданськ його застає початок Другої Світової Війни. Восени 1939 р. нелегально переходить Радянсько-німецький кордон і скоро повертається назад на територію окупованої Польщі. З поч. 1940 секретар Окружної Української Поліції м. Грубешова на Закерзонні – де займається канцелярською роботою, в жовтні 1941 р. переведений в поліцію м. Коломия. З грудня 1941 р. по березень 1944 р. комендант Української Поліції Кутського р-ну Станіславської обл. Восени 1942 р. знову встановлює звязки з ОУН – надалі повідомляє підпіллю про дані про підготовлювані німецькі операцію проти українців. 22 березня 1944 р. ще з трьома поліцейськими переходть у підпіля − перед цим він передає групі членів ОУН 5 гвинтівок і ті на гірській дорозі роблять «засітку» інсценуючи його вбивство. Під час обстрілу він прикидається убитим, а візник потім повідомляє німцям про його загибель. Це було зроблено з метою уникнення німецьких репресій щодо його сімї, які неодмінно настали б у разі коли німці дізналися про його втечу та перехід його в підпілля. В кінці березня 1944 р. коли сотня «Скуби» вела бій з німцями біля с. Старі Кути, група під командуванням «Недобитого» знищує залізничний міст між м. Кути та Вижниця [10].

На початку квітні 1944 р. відїзджає на захопленій у німці бронемашині у Жаб`ївський р-н, де займається формуванням сотні УПА «ім. Богуна» численістю 150 чол. та займає пост її командира. У квітні 1944 р. сотня має сутички з наступаючою Червоною армію та радянськими партизанами. В кінці серпня 1944 р. зокрема перебіжчик від червоних партизан видає повстанцям начальника штабу свого з`єднання, що поранений перебував під охороною в сховку в горах. Його повстанці захоплюють в полон. 21 вересня 1944 р. біля с.Тюдів «Недобитим» була організована засітка в яку потрапили радянські пограничники, в бою вони понесли великі втрати − 20 вбитих, серед них майор. На початку жовтня 1944 р. його сотня ліквідує гарнізон Внутрішніх Військ НКВД в с. Космач. В жовтні 1944 р. дві чоти «Вихора» та «Кобзаря» в лісі біля с. Жукотин зіткнулися з групою НКВД (нач. НКВД Коршівського р-ну, прокурор, працівники НКВД, воєнкомату, «стрибки») − внаслідок бою радянські втрати склали 24 вбитих [10].

15 жовтня 1944 р. сотня «ім. Богуна» та «Скуби» провела ліквідацію радянських активістів с.Корнів, а після цього вбила 17 осіб совпартактву Чарлинецького р-ну. Ці акції викликали увагу НКВД − після цього сотні були атаковані Внутрішніми Військами НКВД з м.Обертин при підтримці двох танкеток. Після запеклого бою повстанці відступили в гори, радянські втрати склали понад 50 вбитих.10 грудня 1944 р. «Недобитий» разом з сотнею «Скуби» здійснив напад на райцентр Яремче. «Скуба» напав на Яремче і обстрілював радянські позиції з 2 батальйонних мінометів, а «Недобитий» з 2 чотами своєї сотні розташувався напроти лісопильного заводу і стримував радянські підкріплення, що йшли на допомогу гарнізону з м. Делятина. Радянські втрати склали біля 60 вбитих солдатів, працівників НКВД із гарнізону та біля 40 вбитих червоних на позиціях де були чоти «Недобитого». 17 січня 1945 р. Командир ВО «Говерля» Микола Твердохліб – «Грім» призначає Юліана Матвіїв стає командиром куреня «Перемога» чисельністю 450 чол. (у складі трьох сотень – «Підгірського», «Скуби», «Грома») 22 січня 1945 р. курінь здійснив напад на с.Шепіт Косвіського р–ну, однак гарнізон був попереджений і зумів відбити напад [10].

10 лютого 1945 р. проходили важкі бої з наступаючими військами НКВД. За повідомленнями від місцевих мешканців радянські втрати склали біля 100 вбитих.На початку травня 1945 р. через сильні облави значна частина особового складу куреня дезертирувала чи вийшла з повинною. З травня по жовтень 1945 р. «Недобитий» перебуває з групою в 9 чол. на території Румунії. 1 жовтня 1945 р. повертається на територію України і призначається на посаду Окружного Провідника СБ Косівщини, на цій посаді перебуває до осені 1947 р. [10].

У 1946 р. за поданням Головного Військового Штабу УПА та після затвердження УГВР отримує звання Поручика УПА. З вересня 1947 р. по травень 1948 р. був референтом СБ Коломийського Окружного Проводу. У травні 1948 р. переходить на Буковину, де стає заступником керівника Чернівецького Окружного Проводу − Василя Савчака − «Сталя». Тут здійснює боротьбу з агентрою МГБ. 26 квітня 1950 р. «Недобитий» разом з кущовими боївками «Дорошека» та «Сокола» здійснили напад на с.Ростоки Вижницького р-ну Чернівецької області. Було вбито голову колгоспу Гав`юка та працівника МГБ Шпака й спалено колгоспні будівлі. 27 травня 1952 року Юліан Матвіїв- «Недобитий» був схоплений МГБ через зрадника-агента «Кірова» Слідство проходило в Києві і тривало майже 11 місяців. 8 квітня 1953 року Юліан Матвіїв-«Недобитий» був розстріляний у Києві. 15 квітня 1945 нагороджений Бронзовим Хрестом Боойової заслуги, пізніше отримав медаль «За боротьбу в особливо важких умовах [10].