Класифікація поверхонь.
Спряжувальні поверхні.
Спряжувальні (приєднувані) поверхні – це поверхні, які взаємодіють з іншими поверхнями. Вони розподіляються на охоплюючі та охоплювані.
Охоплюючі поверхні
Охоплюючі, внутрішні поверхні – це поверхні, які умовно визначаються як отвір, позначаються D.
Охоплюючі поверхні охоплюють інші поверхні.
Охоплювані поверхні
Охоплювані, зовнішні поверхні – це поверхні, які умовно визначаються як вал, позначаються d.
Охоплювані поверхні охоплені зовні іншими поверхнями.
Вільні поверхні.
Вільні, неспряжувані поверхні – це поверхні, які не мають взаємодії з іншими поверхнями.
Рис. 1.1. Класифікація поверхонь і нормальних розмірів
1 – спряжувальна, охоплюючи внутрішня; 2 – вільні, неспряжувальні; 3 – спряжувальна, охоплювана зовнішня; D – номінальній діаметр охоплюючої поверхні; d – номінальний діаметр охоплюємої поверхні.
Рис. 1.2. Класифікація граничних розмірів і допусків
– граничні
розміри
охоплюючої поверхні;
–
граничні розміри охоплюємої поверхні;
–
допуски відповідно охоплюючої та
охоплюваної поверхонь.
Рис. 1.3. Умовне приведення граничних розмірів до загальної точки на поверхні відліку
1 – загальна точка відліку; 2 – загальна поверхня відліку; 3 – поле допуску.
Рис. 1.4. Схема розміщення полів допусків
1 – лінія відліку або нульова лінія; 2 – поле допуску охоплюючої поверхні; 3 – поле охоплюємої поверхні.
Розміри.
Розмір – це числове значення лінійної величини у вибраних одиницях. У машинобудуванні розміри позначають у міліметрах.
Стандарт ГОСТ 25346 передбачає такі розміри:
Номінальний розмір – це розмір, який визначається розрахунком і округлюється до ближчого, як правило, більшого із розрядів нормальних лінійних розмірів за ГОСТ 6636;
Номінальний розмір позначається літерами D, d, l (рис. 1.1.)
Дійсний розмір – це розмір поверхні, який встановлений з допустимою похибкою.
Дійсний
розмір позначається літерами
.
Граничний розмір – розмір гранично допустимий, що обмежує дійсний розмір деталі.
Граничних
розмірів буває два – найбільший і
найменший. Граничні розміри позначаються
(рис.
1.2.).
Допуски розмірів.
Допуском розміру називається різниця між найбільшим і найменшим граничними розмірами. Допуск позначають літерою Т (рис. 1.2.) (від латинського Tolerance).
З метою чіткого визначення допусків їх доцільно привести до загальної точки відліку (рис. 1.3.).
Для спрощення допуски зображуються графічно в системі координат.
Поле допуску (рис. 1.3., 1.4.) – це поле, яке обмежене найбільшим і найменшим граничними розмірами. Поле допуску визначає його значення, а також розміщення відносно номінального розміру. При графічному зображенні допусків у вигляді їх полів значення номінального розміру замінюється зображенням нульової лінії.
Нульова лінія – це лінія, що відповідає номінальному розміру, і від якої відкладаються граничні розміри.