2. З'єднання поверхонь.

З'єднання поверхонь утворюються з метою забезпечення переміщення або нерухомості деталей, до яких вони належать.

Геометричною характеристикою з'єднань є посадка.

Посадка – характер з'єднання деталей, що визначається величиною забезпечених у ньому зазорів чи натягів.

Залежно від взаємного розміщення допусків отвору й валу розрізняють посадки трьох типів: із зазором, з натягом і перехідні.

Допуск посадки – алгебраїчна сума допусків поверхонь.

1. Посадки з зазором.

Посадками з зазором називаються такі, що забезпечують зазор у з'єднанні (рис. 2.1).

Посадки з зазором характеризуються граничними зазорами:

Допуск посадки з зазором:

2. Посадки з натягом.

Посадками з натягом називаються такі, що забезпечують натяг в з'єднанні (рис. 2.2).

Посадки з натягом характеризуються граничними натягами:

Допуск посадки з натягом:

3. Перехідні посадки.

Перехідна посадка – така, при якій можна отримати як зазор, так і натяг (рис. 2.3).

Перехідні посадки характеризуються найбільшим значенням зазору і натягу

Допуск перехідної посадки:

На рис. 2.3 представлено три можливих положення поля допуску вала 1 відносно поля допуску отвору 2. При цьому можливі різні співвідношення посадок.

Розглянемо геометричні характеристики з'єднань при різних співвідношеннях відхилень:

зазор	натяг	натяг
зазор	зазор	зазор
натяг	натяг	натяг
зазор	зазор	натяг

Як видно з наведених прикладів в залежності від конкретних значень відхилень в з'єднанні перехідної посадки можливі різні пріоритети в отриманні зазорів чи натягів.

Рис. 2.1. Схема посадки з зазором

а) схема деталей з'єднання; 1 – отвір; 2 – вал; D>d; б) схема розміщення полів допусків; 3 – поле допуску отвору; 4 – поле допуску валу.

Рис. 2.2. Схема посадки з натягом

а) схема деталей з'єднання з натягом; 1 – отвір; 2 – вал; б) схема розміщення полів допусків; 3 – поле допуску отвору; 4 – поле допуску валу.

Рис. 2.3. Схема розміщення полів допусків перехідної посадки

1 – поле допуску вала; 2 – поле допуску отвору.

Рис. 2.4. Посадка в системі отвору

1 – поле допуску основного отвору; 2 – поля допуску валів.

Рис. 2.5. Посадка в системі вала

1 – поле допуску основного валу; 2 – поля допуску отвору.

Рис. 2.6. Приклад застосування розмірного аналізу при виборі посадки

а) схема з'єднання; 1 – вісь; 2 – вилка; 3 – тяга; б) схема розміщення полів допусків в системі отвору; 1, 3 – поля допусків цапфи валу зменшеного діаметру; 2 – поле допуску цапфи валу збільшеного діаметру; в) схема розміщення полів допусків в системі валу; 1, 3 – поля допусків отворів вилки; 2 – поле допуску отвору тяги; г) система складання при застосуванні системи отвору; д) система складання при застосуванні системи валу.