Висновки до розділу
1.
Управління
прибутком –
це система скоординованих дій щодо
його формування, розподілу по напрямках
призначення та забезпечення ефективного
використання.
2.
Прибуток
від операційної діяльності визначається
як різниця між чистим обсягом реалізованої
продукції і її собівартістю плюс
прибуток від іншої операційної
діяльності за мінусом адміністративних
витрат і витрат на збут.
3.
На обсяги операційного прибутку
впливають зовнішні і внутрішні фактори.
Головними серед внутрішніх є збільшення
обсягів продаж, зниження собівартості
продукції, зміни асортименту продукції.
4.
Управління витратами передбачає знання
їх складу, класифікації та методів
розподілу на виготовлену продукцію.
5.
Управління
операційним прибутком
передбачає визначення беззбиткового
обсягу продаж (або порогу рентабельності)
та запасу фінансової міцності
підприємства. В основі цих розрахунків
лежить розподіл собівартості на змінні
і постійні витрати. Наявність постійного
елементу витрат в собівартості обумовлює
дію ефекту операційного лівериджу
(важеля), який проявляється в тому, що
темпи зміни прибутку значно вищіх за
темпи зміни обсягів продаж.
6.
Чим більша питома вага постійних витрат
у собівартості продукції, цим інтенсивніше
змінюється операційний прибуток по
відношенню до змін обсягів продаж.
Коефіцієнт сили дії операційного
лівериджу відображає ступінь
підприємницького ризику.
7.
Чистий
прибуток –
це прибуток, який залишається в
розпорядженні підприємства. Для його
визначення необхідно до операційного
прибутку додати прибуток від інвестиційної
і фінансової діяльності, а потім відняти
податок з прибутку від звичайної
діяльності. Отриманий результат ще
раз корегується на суму доходів і
витрат від надзвичайних подій, а також
податку з надзвичайного прибутку.
8. Вибір дивідендної
політики залежить від фактичного
розміру і темпів зростання прибутку
компанії, стадії життєвого циклу,
інтенсивності інвестиційних процесів,
вартості та доступності капіталу з
альтернативних джерел, закладених в
установчі документи договірних
обмежень, складу у клієнтури, розміру
дивідендів у конкурентів.
9. В залежності
від конкретних умов господарювання
можуть здійснюватися різні типи
дивідендної політики: політика
залишкових дивідендних виплат;
стабільного співвідношення дивідендних
виплат; стабільного розміру дивіденду;
мінімального стабільного дивіденду
з надбавкою в окремі періоди; постійного
зростання дивідендів; виплати дивідендів
акціями; викупу акцій.
П
итання
для самоперевірки
1. Дайте визначення прибутку.
2. Чим обумовлений системний підхід до управління прибутком?
3. Як визначити прибуток від операційної діяльності?
4. Які фактори впливають на величину прибутку підприємства?
5. Як визначити чистий прибуток підприємства?
6. Які основні напрямки використання чистого прибутку підприємства?
7. Яким чином можна управляти величиною прибутку за допомогою операційного аналізу?
8. Що показує операційний ліверидж (важіль)?
8. Які показники характеризують ефективність дивідендної політики?
9. Дію яких різноспрямованих чинників потрібно врахувати при розробці дивідендної політики?
10. На яких принципах і теоретичних концепціях базується дивідендна політика?
11. Яким чином інвестиційні можливості підприємства на різних стадіях його життєвого циклу визначають форми і методи проведення дивідендної політики?
