Типи інвестиційного портфеля

В залежності від мети інвестиційної діяльності

Портфель росту

Портфель мінімізації ризиків

Портфель доходу

В залежності від досягнення мети інвестування

Збалансований

Розбалансований

Незбалансований

В залежності від обраної стратегії інвестування

Консервативний

Агресивний

Зважений (поміркований)

Рис. 8.7. Класифікація типів інвестиційного портфеля

Портфель доходу формується за рахунок цінних паперів , які забезпечують інвесторам високі поточні доходи. Такий портфель також є досить ризиковим.

Портфель мінімізації ризиків формується за рахунок тих фінансових інструментів, які, в першу чергу, забезпечують надійний інфляційний захист та високу ліквідність при невисокому рівні доходу.

В залежності від досягнення мети інвестування інвестиційний портфель може бути:

• збалансований (сформований з фінансових інструментів, які повністю відповідають меті його формування);

• незбалансований (включені в портфель інструменти протиречать меті його формування);

• розбалансований (портфель, який раніше був збалансованим, але із-за зміни ринкової кон'юнктури перестав відповідати меті інвестування).

В залежності від обраної стратегії інвестування інвестиційний портфель може бути агресивним (високоризикованим), зваженим (поміркованим або середньоризикованим) та консервативним (низькоризикованим).

Зменшити портфельні ризики можна за рахунок диверсифікації інвестиційного портфеля за видами цінних паперів, їх емітентами, строками погашення, галузями та регіонами. В практиці міжнародного фінансового менеджменту при здійсненні диверсифікації портфеля цінних паперів за строками їх обігу найбільшого поширення набули два альтернативні методи:

1. Ступінчатий метод (метод "драбини")  полягає у рівномірному розподілі інвестицій між цінними паперами різного терміну. Вивільнені кошти від короткострокових фінансових інструментів вкладаються у більш довгострокові цінні папери. В результаті забезпечується простота регулювання і контролю, зменшується сума інвестиційних ресурсів в обороті. До недоліків ступінчатого методу слід віднести неможливість швидкого внесення змін у структуру інвестиційного портфеля. Відповідно виникає ризик упущеної вигоди від гри на курсових різницях цінних паперів.

2.Полярний метод (метод "штанги")  полягає у концентрації інвестицій у цінні папери полярного терміну. Основна частина коштів вкладається у цінні папері з дуже коротким строком (з метою забезпечення ліквідності) і цінні паперів з дуже довгим строком (для забезпечення доходу), і лише незначна частина інвестиційного портфеля формується за рахунок середньотермінових фінансових інструментів.

Незалежно від стратегії і тактики управління інвестиційним портфелем при його формуванні повинні дотримуватися базові принципи фінансового менеджменту.

По-перше, інвестиційний портфель повинен відповідати наявним фінансовим ресурсам підприємства. Вибір інвестиційних інструментів обмежується рамками можливого обсягу фінансування, що не порушує фінансову стійкість підприємства.

По-друге, оперативне управління портфелем цінних паперів повинно виходити з принципу забезпеченості його керованості. Якщо у випадку реальних інвестицій обмежуючим фактором є кадровий потенціал для реалізації інвестиційних проектів, то у випадку вкладення коштів у фінансові інструменти керованість портфеля в основному залежить від можливості відслідковування зміни курсу цінних паперів і оперативного реінвестування наявних грошових коштів у більш дохідні інвестиційні об'єкти.

По-третє, тактичне управління інвестиційним портфелем повинно здійснюватися з урахування стратегічних цільових орієнтирів інвестиційної політики: ліміту фінансових ресурсів на фінансове інвестування, рівня якості включаємих в портфель цінних паперів, лімітів цінних паперів за строками погашення.

По-четверте, обґрунтовуючи доцільність фінансових інвестицій, фінансовий менеджер повинен враховувати не лише їх дохідність, але і здатність зворотної трансформації у готові засоби платежу. Для підприємства однаково невигідно як жертвувати дохідністю ради впевненості у повній ліквідності і платоспроможності, так і намагатися максимізувати прибуток будь-якою ціною, незважаючи на ризик неплатоспроможності.

У відповідності із зазначеним принципом забезпечення керованості фінансових інвестицій підприємства можуть використовувати самостійне або трасове (довірче) управління портфелем цінних паперів.

Самостійне управління інвестиційним портфелем застосовується при високому рівні кваліфікації спеціалістів підприємства і їх достатній інформованості про кон'юнктуру фондового ринку. При цьому інвестор може сам здійснювати епізодичний вихід на ринок цінних паперів, або користуватися послугами брокерів.

Трастове (довірче) управління інвестиційним портфелем полягає у передачі інституціональним інвесторам (інвестиційним компаніям та фондам, трастовим компаніям, банкам) ряду управлінських функцій: здійснення розрахунків по цінних паперах, їх зберігання, посередництво при заставі, ведення бухгалтерського обліку, представництво інтересів підприємства на зборах акціонерів і т.і. Трастове управління може здійснюватися на агентських засадах (на підставі попередніх розпоряджень клієнта) або з повним представництвом (без попереднього узгодження операцій з цінними паперами з підприємством-власником).

Загальна схема оперативного управління інвестиційним портфелем підприємства наведена на рис. 8.8. Основна задача такого управління фінансовими інвестиціями полягає у збалансуванні обсягів першочергових поточних платежів підприємства з часткою фінансових активів у грошовій формі. Управління портфелем цінних паперів здійснюється шляхом поетапної реструктуризації фінансових активів, яка передбачає:

• збереження в портфелі найбільш дохідних і ліквідних паперів;

• використання отриманих доходів від інвестицій для відшкодування поточних витрат ;

• реінвестування частини чистого прибутку у нові цінні папери і реальні проекти.

З метою зменшення прямих втрат і збільшення поточних доходів від цінних паперів у періоди циклічних змін ставки процента на фінансових ринках потрібно вчасно регулювати розмір і склад інвестиційного портфеля підприємства. Можливі стратегії оперативного управління фінансовими інвестиціями в залежності від конюнктурної стадії на фінансовому ринку наведені в таблиці 8.6.

Механізм управління

Рис. 8.8. Схема оперативного управління інвестиційним портфелем підприємства

Таблиця 8.6

Стратегія управління портфелем цінних паперів в періоди циклічних змін ставки процента на фінансовому ринку

Конюнктурна стадія фінансового ринку	Стратегія дій
Ставка процента висо-ка і в подальшому очі-кується її ще більше зростання	 Збільшення розміру портфеля цінних паперів  Збільшення частки короткострокових цінних па-перів з метою швидкого переходу до більш ви-сокого рівня процентів  Продаж з втратами короткострокових цінних паперів з меншим процентом і купівля фінансових інструментів з більш високим процентом
Ставка процента висо-ка, але в майбутньому може знизитися	 Стабілізація розміру портфеля цінних паперів  Збільшення частки довгострокових цінних паперів з метою фіксації більш високого рівня доходу  Продаж з втратами короткострокових цінних паперів з більш низьким процентом і купівля довгострокових фінансових інструментів з більш високим процентом
Ставка процента низь-ка і в майбутньому мо-же ще більше знизити-ся	 Зменшення розміру портфеля  Збільшення частки довгострокових цінних паперів з метою фіксації більш високого рівня доходу
Ставка процента низь-ка, але в майбутньому може зрости	 Зменшення розміру портфеля  Збільшення частки короткострокових цінних паперів з метою швидкого переходу до більш висо-кого рівня процентів