Тема 3. Самостійна і науково-дослідна робота студентів

Сучасній людині недостатньо бути освіченою та володіти різноб-

чними знаннями, щоб досягти світоглядної зрілості, моральної дос­коналості, високої духовної культури, розвитку творчих здібностей, цього необхідна ще й постійна потреба до оновлення і попов­нення знань, придбання нових умінь і навичок самоосвіти.

Максимальну активність кожного, хто навчається, за своєю сут-Іістю припускає самостійна робота, яка проявляється в організації

кріпленні, застосуванні знань, І, звісно ж, у свідомому прагненні пере­творити засвоєні знання в особисті переконання та неухильно керу-їатися ними у своїй повсякденній діяльності. Лише шляхом залу-Іення до самостійної роботи, і це головне, що має зрозуміти кожен студент, можливий розвиток його інтелектуальних і творчих здібно­стей, самостійності мислення.

"...учень, студент в навчальному і виховному процесі повинен Іабути важливих компетенцій через застосування знань. - йдеться виступі Міністра освіти і науки України, президента АПН України •Г.Кременя на ювілейній сесії Академії педагогічних наук у грудні 002 року. - Для цього необхідний перехід від кваліфікації до ком-єтенції, яка дає змогу знаходити рішення в будь-яких професійних Життєвих ситуаціях, що уможливлює діяльність освіченої особи-

464стості незалежно від локального чи глобального контексту ринк праці. Така людина, оволодівши технологією прийняття рішень, сво бодою вибору, буде здатна адаптуватися в умовах постійних змін (газета "Освіта України" №102-103 від 28 грудня 2002 року).

Самоосвіта студентів є складовою частиною всієї системи на вчальної роботи вузу, яка припускає уміння учитися, самостійну рс боту з різними джерелами знань, вироблення потреби пізнати, фор мування допитливості. Завдяки самоосвіті студенти здобувають на вички самостійного оволодіння знаннями, елементами науковог мислення, методами наукових досліджень, формують готовність д постійного відновлення і придбання нових знань, а також до на ступної професійної самоосвіти, інакше кажучи - не обмежуютьс одержанням значного обсягу знань.

До основних форм самостійної роботи студентів відносять робо ту над підручниками, навчальними посібниками, першоджерелам на лекціях, семінарах і у позалекційний час (конспектування, рефе рування, складання тез); над конспектами лекцій перед ними і післ них; над документами; в лабораторіях, на практичних заняттях розв'язування задач, виконання вправ; самостійні спостереження написання творів і переказів; підготовка доповідей, наукових пс відомлень; переклад спеціальної літератури; виконання завдань креслення, різного роду індивідуальних завдань, курсових і диплом них проектів; залучення студентів всіх курсів до активної наукові дослідної роботи різної складності і т.ін.

Всі види самостійних робіт студентів умовно поділяються н роботи репродуктивного типу, творчі і комбіновані (які включают елементи творчості і репродукції).

Шкільні методи самостійної роботи малопридатні у вузівські системі навчання, і тому студентів, починаючи з першого дня ї. перебування в університеті, необхідно навчати систематично та інтев сивно самостійно працювати в аудиторії, в лабораторії, в бібліотец щоб вони якнайшвидше оволоділи навичками самостійної навчаль ної діяльності і ввійшли в ритм творчого студентського життя.

Проте не тільки добре виконувати свої виробничі функції, але вміти навчатись спеціаліст повинен і після закінченя вузу. Отже методикою самонавчання для наступного самостійного опануванн найновішими досягненнями науки і техніки студентам слід оволс дівати саме у вищому навчальному закладі.

Зважаючи на те, що при вивченні кожного предмета важливим не тільки засвоєння навчального матеріалу, а й оволодіння культу рою розумової праці, досвідом творчої діяльності, уміння оволодівя

_и знаннями автори [7] розділяють на дві групи.

До першої групи входять специфічні уміння, які є основою про-)есійних. їх можна назвати специфічно предметними, адже з допо-югою специфічних методів пізнання, вивчаючи кожен конкретний ^авчальний предмет, студент оволодіває істинами, які відносяться до ідповідних галузей наукових знань: філософських, психологічних, едагогічних, мовних, природничих і т.ін.

До другої групи умінь віднесені так звані загальнопізнавальні міння, володіння якими необхідне для опанування різних галузей аукового знання, а саме:

- читати з різною метою (для засвоєння важливих деталей, для ідповіді на запитання до тексту, для критичної оцінки, для довго- ермінового запам'ятовування, для розвитку словникового запасу і

.ін.);

- працювати з першоджерелами, користуватися книгою як зна-

Іяддям праці;

• шукати необхідну інформацію;

• користуватися довідником;

• конспектувати (лекцію, наукову літературу);

• складати картотеку і користуватися нею;

• будувати систему спостережень;

• правильно описувати процес, за яким здійснюється спостере- кення;

• виділяти головне (в науковому тексті, експерименті);

• слухати, на слух виділяти головне;

• вести полеміку, аргументовано відстоювати свою точку зору;

• коротко і стисло викладати свої і чужі думки;

• логічно мислити;

• систематизувати і класифікувати явища;

• бачити і розуміти причини і наслідки процесу виникнення і 'озвитку того чи іншого явища природи (суспільства);

• аналізувати факти, робити узагальнення і висновки;

• самостійно ставити задачі і т.і.

У системі вищої освіти України у 2004 році розпочато проведен-Ія педагогічного експерименту, в ході якого не менше 50% загаль-юго обсягу навчального часу відведено на самостійну роботу сту­дентів. Адже вона є основним засобом оволодіння навчальним ма-еріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять. Зміст амостійної роботи студента над конкретною дисципліною визна-ається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріа-^[ами, завданнями та вказівками викладача. Самостійна робота сту-4849

викладач астосування

дента забезпечується системою навчально-методичних засобів, редбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підру ник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій практикум тощо. Методичні матеріали для самостійної роботи сг дентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю боку студента, самостійна робота студента над засвоєнням навчал ного матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватись у біблі теці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах, комп'І терних класах (лабораторіях), а також у домашніх умовах.

Важливе значення у системі самостійної роботи студентів маки контрольно-залікові заходи, які хоча й проводяться в аудиторії присутності викладача, проте без його участі. Такі заходи мають : меті контролювати рівень засвоєння студентами передбаченого р бочою програмою обсягу матеріалу навчальної дисципліни, а це, свідчить практика, від чверті до половини, чи то й більше навчал ного матеріалу. Тобто мова йде не про поточний контроль засвоє ня студентами окремих тем та розділів, який перш за все спрямої ний на забезпечення зворотного зв'язку з аудиторією і коригуващ змісту навчального матеріалу і методів навчання, а про контрол який нерідко - і це справедливо, - відносять до модульного. Адж як правило, на контрольно-залікові заняття викладачі винося¹ навчальний матеріал, який більш-менш логічно завершений змістом і внутрішньо пов'язаний, а також вимагає приблизно одн кових методів контролю.

На наш погляд, заслуговують на увагу творчі завдання наскрізне характеру. При проведенні контрольно-залікових заходів з профе ійних та спеціальних дисциплін вони, по-перше, продемонструю не просто рівень залишкових знань у пам'яті студента, а дозволяї об'єктивно оцінити його здатність практично застосовувати оде жані теоретичні знання, а по-друге, створять в аудиторії здорові дух змагальності, умови якого будуть для всіх однаковими, а са» — їх зміст вимагатиме тих знань, умінь і навичок, які передбаче кваліфікаційними характеристиками спеціалістів і стандартами в щої освіти.

Іще однією складовою самостійної навчальної діяльності ст? дентів є підготовка, написання і захист курсових і дипломних робі У "Положенні про організацію навчального процесу у вищих й вчальних закладах" [15] курсові і дипломні проекти або роботи форми організації навчання віднесені до індивідуальних завдань, не до самостійної роботи студентів. "Курсові проекти (роботи), йдетьі

«Положенні , - виконуються з метою закріплення, поглиблення і загальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх до комплексного вирішення конкретного фахового зав-ання". Отже, курсову роботу можуть виконати всі студенти згідно навчальним планом. Захист проводиться в присутності 2-3 вик-адачів відповідної кафедри.

Щодо дипломних проектів: "Дипломні (кваліфікаційні) проек-и (роботи) виконуються на завершальному етапі навчання сту-ентів у вищому навчальному закладі і передбачають:

• систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і прак- ичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні .онкретних наукових, технічних, економічних, виробничих й інших авдань;

• розвиток навичок самостійної роботи і оволодіння методикою ослідження та експерименту, пов'язаних з темою проекту (робо-

й)".

За своїм статусом дипломна робота прирівнюється до держав-ого екзамену з відповідної навчальної дисципліни, і виконують її :айбільш підготовлені студенти (без «З»). Захищаються дипломні оботи перед Державною атестаційною комісією.

Кваліфікаційна робота виконується на завершальному етапі на-чання студентів за програмою підготовки фахівців освітньо-квалі->ікаційного рівня «спеціаліст».

Безумовно, за вимогами до змісту і завданнями курсові і дип-:омні проекти (роботи), як бачимо з наведеного, передбачають ак-ивну самостійну роботу студентів. Адже обидві згадані форми на-чання мають на меті навчити студентів застосовувати знання, одер­жані в процесі вивчення фундаментальних і професійних дисциплін, ри вирішенні конкретних професійних завдань. А досягти цього, к свідчать відомі принципи дидактики, можна тільки за рахунок ключення студента в активну пізнавальну діяльність шляхом інди-ідуалізації і самостійності його навчальної роботи.

Перш за все впродовж навчання студент повинен оволодіти ме-одами і способами добування знань, а не тільки їх сумою. Мабуть, Іічого особливого немає в тому, якщо ми визначимо як одне із зав-;ань вищої школи - це набуття студентами елементарних навичок творювати нові проблеми і шукати шляхи їх вирішення. Маються ^а увазі не тільки практичні, а і теоретичні проблеми.

Зробимо спробу систематизувати можливі форми організації са­мостійної навчальної діяльності студентів.50

Характер самостійної навчальної роботи студентів

Дидактичні ресурси організації роботи

За місцем реалізації

За формою організації

Самостійна робота

Поза аудиторією Самостійне

Поза аудиторією

вивчення І поглиблення знань матеріалу навчальної дисципліни Підготовка до виконання лабораторних і практичних робіт та семінарських занять

Поза аудиторією

В аудиторії Поза аудиторією

Виконання обов'язкових завдань для самостійного опанування

Контрольно-залікові заняття

Виконання курсових і дипломних робіт

В аудиторії

Виконання лабораторних і практичних робіт

Поза аудиторією

Науково-дослідні роботи студентів

Навчальна і допоміжна література, методичні рекомендації, перелік питань, завдань і пробле для самостійної роботи

Методичні рекомендації, завдання на проведення лабораторних і практичних робіт, плани семінарських занять, навчальна і спеціальна література Завдання, методичні вказівки з наведеними при необхідності алгоритмами вирішення типових задач, навчальна, довідкова і спеціальна література Завдання, довідкова література, технічні засоби навчання

Методичні вказівки, структура робота, алгорит творчого пошуку рішень, творчі завдання, довідкова педагогічна та навчальна література

Методичні вказівки з проведення лабораторних робіт, плани проведення ділових ігор, творчі завдан Плани наукових досліджев збірники науково-педагогічних досліджень, творчі завдання, наукова І спеціальна психолого-педагогічна література

Наведена нами систематизація самостійної роботи студентів за Ісцем її здійснення і за формою організації дозволяє більш чітко і Ідактично обгрунтовано визначитись з технологією її організації. _ІМ більше, що при систематизації було відзначено і необхідний Ідактичний ресурс для кожної з форм самостійної навчальної діяль-ості студентів.

у навчальному процесі велику ефективність мають застосуван-я сучасні інформаційні технології, перш за все такі, як мережа •тернет, електронні підручники і навчальні посібники.

Сьогодні найдоступнішим методом є створення електронних Ідручників і навчальних посібників. І хоча цей процес дуже трудо-;сткий, вимагає як високої творчості, так і високої кваліфікації икладачів, все ж він себе виправдовує високою мобільністю змісту юго можливо коригувати в будь-який час) відносно низькими зат-атами (відпадає необхідність витрачати час і кошти на друкуван-:). Найбільш зручною формою електронних навчальних посібників формування їх бібліотеки в пам'яті комп'ютерів або ж на магніт-их дискетах, адже, таким чином, студент має можливість у будь-кий час прочитати чи скопіювати для себе посібник в повному юязі або ж необхідну його частину.

І все ж першочергово молодий учитель повинен навчитися пра-ювати із джерелом знань - книгою, проте певні знання необхідні авіть для того, щоб здобути їх з книжки.

Передусім важливо навчитися читати книжки. Під технікою итання варто розуміти навички раціонального і швидкого читан-я. Техніка швидкого читання ґрунтується на вмінні сприймати щочасно кілька слів, а то й цілий абзац, без мисленевого їх вислов-овання. У цей момент пам'ять і мислення настільки активізовані, [о дозволяють сприймати майже весь текст. Зрозуміло, що для ього потрібні спеціальна підготовка і тривале тренування, проте я форма читання форма читання ознайомлююча за характером і >ступна всім.

Другим важливим етапом у покращенні техніки читання є ви-зблення відповідної установки, готовності до самовдосконалення. агоме місце тут займають вольові зусилля, уміння примусити себе рацювати в заданому ритмі і напрямку.

Економія часу у процесі роботи з книгою досягається не лише за Іхунок швидкості читання, а й за рахунок вибору найкращого в мих умовах різновиду читання.

Попереднє читання. У процесі такого читання відмічаються всі езнайомі, іноземні слова, наукові терміни і поняття, щоб у подаль-Іому можна було вияснити їх значення, наприклад, за словниками ^и Довідниками.

Че еяслав-Хмельницький; П-ХмДПУ , 2003.- №8. - 236с.

Словники:

г нчаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.; Либідь,

997.-376с.

Складові частини збірника:

Сихомлинська О.В. Олександр Залужний; віхи життя і педаго-'чної творчості //Проблеми національної освіти в Україні на по-штки XX ст.; 36. наук, праць. - К.; Ін-т педагогіки, 1996. - С.ЗЗ - 38.

Статті з журналів:

Болюбаш ЯЛ. Державна програма «Вчитель» - поступ назустріч //Рідна школа. - 2002. - №10.- С.З -7.

У навчальному процесі вузу дуже поширений такий вид само-зтійної роботи, як реферат, що особливо часто використовується при вивченні гуманітарних дисциплін.

Реферат (від латинського ге/ег — доповідаю, повідомляю) — короткий виклад змісту документа чи його частини, що включає зсновні фактичні зведення і висновки, необхідні для первісного оз­найомлення з документом і визначення доцільності звертання до нього.

Але реферат — це не тільки короткий послідовний виклад змісту гсниги (чи її глави), журнальної чи газетної статті, тобто добутку Поняттям "реферат" охоплюється також короткий виклад

53

52

Наскрізне читання (читання підряд) — означає уважне пр_Оч1 Перекладні видання:

тання всього матеріалу. Цей вид читання використовується за _а рроссе 3., Вайсмангель X. Химия для любознательних: Перев. с обхідності повністю охопити зміст розділу, статті, книги в цілому м Москва: Химия, 1980. 392с.

т,-*! * „_ , ^ ,___ * Збірки наукових праць:

ПТкола першого степеня; Теорія і практика. Зб.наук. статей.-

Вибіркове читання передбачає певний відбір матеріалу для тання з метою його поглибленого вивчення. Інколи така необхідні^ виникає, коли треба знайти відповідь на певне запитання, тобто ц, вид читання визначається інтересами і практичними потребами чі тача.

Повторне читання — з метою повернутися до того, що дуд потрібне або не зовсім зрозуміле, через якийсь час є потреба ґрунт» но осмислити його.

Аналітичне читання (або читання з опрацюванням матері; — критичний розбір змісту з метою глибокого його вивчення, кон пектування найістотнішого. Використовується під час роботи з це шоджерелами, часто супроводжується виписуванням фактів, цита висновків на картки, складанням тез, рефератів і т. д.

Змішане читання — застосування різних видів читання залеа но від змісту матеріалу, цілей і завдань його вивчення.

Пропонуємо зразки оформлення бібліографічного переліку дж рел, який подається у студентських рефератах, курсових та диплої них роботах.

Оформлення літератури:

а) один, два або три автори:

Мазоха Д.С. Вступ до спеціальності («На шляху до педагогі ної професії»); Навч. метод, посібник для самост. вивч. дисі Київ; Інтерлінк, 2004. - 161с.

Вихрущ А.В., Карагодін В.М., Тхоржевська ТД. Основи христ ^опублікованої роботи.

янської педагогіки.—Тернопіль: Освіта, 1999.— 166с.

б) чотири автори:

Основи організації та методики викладання у вищій шко /Білоус В.Т., Горюнова Л.І., Цимбалюк А.В., Цимбілюк С.Я./;Н вчально-методичний посібник. - Ірпінь; Академія ДПС України, 200 - 146с.

в) п'ять і більше авторів:

Системний анализ структури как злемент народного хозя, ства/ Белоусова НЛ., Вишняк Е.И., Левит В.Ю. й др. — Москв Зкономика, 1981. — 62 с.

г) колектив авторів:

Програма середньої загальноосвітньої школи з музики для 1-І класів /Під ред. ОЛ.Ростовського та ін. - К.; Освіта, 1988. - 85с. Багатотомне видання: Макаренко А.С. Твори; В7-ми т. - Т.5. - К.; Рад шк. - 1954. - 38І

Сучасні вимоги до реферату — точність і об'єктивність у пере­дачі, повнота відображення основних елементів змісту, приступність сприйняття тексту реферату як за змістом, так і за формою.

Заддання реферату — не тільки повідомити про зміст реферова­ної роботи, але і дати уявлення про проблеми у відповідній галузі науки чи виробництва.

У навчальному процесі реферат розуміється в трохи іншому, пльш широкому змісті: це — короткий виклад у письмовому чи Іиді у формі публічної доповіді змісту книги, навчання, наукової проблеми, результатів наукового дослідження і т.п. Інакше кажу­чи, це доповідь на визначену тему, що висвітлює її питання на снові ^огляду літератури й інших джерел. Отже, головне, що по-ннии показати студент, — це уміння працювати з літературою, чинаючи з її пошуку і кінчаючи оформленням списку використа­них джерел.4

В організаційному плані написання реферату - процес, розп лений у часі по етапах. Всі етапи роботи можуть бути згрупова ^ три основні: підготовчий, виконавський і заключний. ¹

Підготовчий етап

Підготовчий етап містить у собі пошуки літератури з визначе теми з використанням різних бібліографічних джерел; вибір дітей тури в конкретній бібліотеці; визначення кола довідкових посібник для наступної роботи з теми.

При виборі літератури в бібліотеці можна скористатися посж гами будь-якої книгарні для вибору літератури — своєї вузівське міської, обласної, державної.

Орієнтуватися в книжковому фонді підготовлений читач по» нен самостійно, а путівником, який полегшить йому знайомство бібліотекою, допоможе знайти потрібну книгу, є каталоги, Перегл даючи їх, можна довідатися про наявність тієї чи іншої літератур яка необхідна. На кожну книгу складається своєрідний паспорт каталожна картка. Усі картки групуються у відповідній системі, щоб неважко було розшукати те, що вам потрібно.

Добре складений каталог не тільки відповідає на читацькі пи­тання, але й сприяє пробудженню в читачів нових, стимулює читаная книг. Бібліотечні каталоги поділяються на три основних види: ал фавітний, систематичний і предметний. Найчастіше у бібліотеці зустрічаються перші два. Як доповнення до систематичного катажі-гу створюється систематична картотека статей, у яку поміщають опис газетних статей з найбільш популярних журналів, а також інші матеріали центральної, обласної, місцевої преси.

Таке ж призначення — доповнювати систематичний каталог — мають і тематичні картотеки, які складаються на найбільш важ­ливі теми політичного, господарського, культурного життя країни.

В умовах "інформаційного вибуху" велике значення довідкової літератури, призначеної для термінового отримання інформації на­укового, практичного чи пізнавального характеру.

Читання книг (інших джерел), а також ведення записів проч ного містять у собі виконавський характер. Зупинимося на най стіших видах записів — виписках і цитатах.

Виписувати (на окремих аркушах, картках, в зошитах) тільки те, що є складнішим, чи запам'ятовується важче, а та: місця, що сподобалися, проте, коли вони будуть записані не досл: а переведені з книжкової на власну мову. Виписки виділяю' тексту найістотніше і таким чином допомагають глибше його з; міти, краще використати в роботі над рефератом. Проте вонй| лише дають можливість зробити записи на майбутнє, а й допо: ють краще вивчити літературу.

55

— --- ~

(від лат. гйо — "призиваю у свідки") — це виписки з

цитати І _ате^ окремо виділених частин, що висловлюються тексту ^К^"_тора- Незважаючи на те, що це добре знають усі студенти, словами а _{часто СІЮ}етерігається неправильне оформлення цитат, _все Ж ДУ _потріб_но дотримуватися відповідних правил. адлсе тут _{ати по} можливості закінченими частинами тексту (ок-

мямв 'невеликими абзацами). ** 2 Кожну цитату варто брати в лапки.

' ц_итуючи, необхідно відтворювати всі наявні в тексті виділен-

адстосовані автором (курсив, жирний шрифт, і т.і.). Якщо які-^НЯй ь виділені місця вносяться самим читачем, то це повинно бути особливо визначено.

4 Після кожної цитати потрібно вказувати її джерело. Звичай­но ставлять у квадратних дужках номер, під яким джерело зазначе­не в списку використаної літератури. У випадку використання того самого джерела, уже згаданого в попередній цитаті, вказують у дуж­ках: "там же".

Більш складною і більш творчою формою запису є тези ("затвер­джую"). Вони бувають простими (короткими), якщо думки, що роз­криваються в них, містять тільки одне твердження і нічим більше не підтверджуються, та складними (розгорнутими), за умови, якщо вони підкріплюються твердженнями, аргументами.

Робота з тезами є гарним засобом розвитку логічного мислення, адже вимагає від студента глибокого продумування, розуміння змісту книги чи статті, уміння виділити головні положення, правильно і коротко їх формулювати.

Конспект ("огляд, виклад") — найбільш складна і найбільш детальна форма запису прочитання його, тому що поєднує в собі багато видів записів — позначки, виписки, цитати, план, тези.

Є декілька видів конспектів. Так, він вважається текстуаль­ним, якщо запис іде відповідно до розміщеного в книзі матеріалу і в основному - словами конспектованого тексту. Конспект буде вільним, коди при записі не дотримують порядку викладу, і думки подаються власними словами. А універсальною формою запису не випадково є змішаний конспект, адже у ньому знаходять місце і цитування, і запис, близький до тексту, і вільний виклад матеріалу.

Конспектування - складний вид роботи, який засвоїти вдається Ідразу далеко не кожному. Бажаний результат дадуть тільки по-Іане спілкування з книгою, систематична робота з різними вида­ми літератури.

Заключний етап

^{аКЛЮЧНИЙ етап містить} У ^с°бз обробку наявних матеріалів і ання реферату; складання списку використаної літератури.

56

Найперше заддання даного етапу - це систематизація і перер* ка знань. Систематизувати отримані матеріали — значить привес їх у відповідний порядок щодо складеного плану роботи (реферату_> доповіді).

Що стосується творчої переробки матеріалу, психологія розріз, няє репродуктивну (відтворюючу) і продуктивну (творчу) переробку знань. При репродуктивній переробці на першому плані відповідність перетвореного матеріалу його вихідному змісту, зафік-| сованому в першоджерелах, документах, монографіях, статтях, підруч. никах, текстах лекцій і т.п. Інакше кажучи, частина матеріалу відтві рюється точно, буквально (нетрансформоване відтворення), части — видозмінена, своїми словами (трансформоване відтворення). Рец. родуктивне опрацювання потрібне насамперед при виступах з окрі мих питаннь на семінарських заняттях, співбесідах, при здачі заліків іспитів.

У продуктивному (творчому) опрацюванні головна увага при­діляється новизні змісту, аналізу його цінності з обліком уже наяв­них досягнень у визначеній галузі знань, практичної діяльності лю­дей (в основному це відноситься до наукової праці). В умовах на­вчання і самоосвіти, про які у нас йде мова, вона потрібна при підго­товці теоретичних доповідей, рефератів, курсових і дипломних робіт.

Розпочинаючи написання реферату (доповіді), володіючи бага­тим і різномі нітним матеріалом, необхідно пам'ятати - і це голов­не - якими вимогами потрібно керуватися, за якими критеріями буде оцінюватися ваша робота, чи будуть її читати, чи слухати (мова йде не про оцінку в балах!).

Зазвичай реферати і доповіді в рамках навчального процесу у вузі оцінюються за наступними основними критеріями:

• актуальність змісту, високий теоретичний рівень, глибина й повнота аналізу фактів, явищ, проблем, що відносяться до теми;

• інформаційна насиченість, новизна, оригінальність викла, питань;

• простота і дохідливість викладу;

• структурна організованість, логічність, граматична пр, вильність і стилістична виразність;

• переконливість, аргументованість, практична значимість і ті ретична обґрунтованість пропозицій і висновків, зроблених у рефі раті (доповіді).

Складання списку використаної літератури. Відповідно до в мог, запропонованих при написанні реферату, необхідно скласти сп сок літератури, яка використовувалася в роботі над ним

А коли основна робота над рефератом закінчена, потрібно п вильно оформити його. Насамперед визначитися з обсягом. У ра:

57

_х розумного, він не повинен бути більш як 12—15 сторінок на стандартних листах (формат А4), а структура може бути такою:

• —

Титульний лист.