Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 2003. – 245 с.

2. Кабаченко П.С. Психология управления: Учебн. пособие. – М.: Педагогическое общество России, 2005. – 364 с.

3. Крижко В.В. Теорія та практика менеджменту в освіті. – Запоріжжя: Просвіта, 2003. – 272 с.

4. Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Менеджмент в освіті. – ДО.: ІЗМН “Твін Сервіс”, 1998. – 192 с.

5. Мельник Л.П. Психологія управління. – К.: МАУП, 1999. – 211 с.

6. Морозов А.В. Управленческая психология: Учебное пособие для студ. – М.: Академический проект, Трикста, 2005. – 456 с.

7. Павлютенков Є.М., Крижко В.В. Рабочая книга руководителя школы // Психология управления. – Ч. IV. – Запорожье, ЗОИУУ, 1996. – 129 с.

8. Потеряхин А.А. Психология управления. – К., 1999. – 325 с.

9. Психологический словарь / Под ред. А.В.Ярошевского. – М., 1990. – 532 с.

10. Урбанович А.А. Психология управления. – К.: Харвест, 2005. – 312 с.

Практичне заняття №7

Тема: Психологічні особливості реалізації функції організації.

Мета: Вивчити функції організації, розглянути регламентування, нормування, інструктування як методи реалізації цих функцій

Основні поняття: функції організації, ініціація, ординація, адміністрація, управлінський процес, регламентування, нормування, інструктування, оргнововведення, раціональне делегування повноважень, стиль управлінської діяльності.

Понятійно-категоріальний апарат теми.

Ініціація. Ця фаза протікає від першого задуму організації з переходом до реального формування апарату організації. При цьому здійснюються встановлення завдання організації, визначення способів його рішення, забезпечення “сили для виконання”.

Ординація, що має місце від початку формування організації до початку її функціонування й представляє встановлення складу необхідних активностей, визначення складу виконавців, забезпечення стимуляції виконавців.

Адміністрація, тобто поточне управління діяльністю, припускає встановлення підстав розпоряджень, визначення змісту розпоряджень, забезпечення виконання розпоряджень.

Три компоненти управлінського процесу:

Створення організаційної моделі, яка припускає вивчення обстановки, постановку цілей, вироблення плану їхнього досягнення.

Підготовка умов реалізації організаційної моделі, а саме: формування керівного центру, фінансової бази, технічних засобів, виконавчого апарату.

Реалізація організаційної моделі, у тому числі, вивчення процесу реалізації, постановка завдань, стимуляція їхнього здійснення, облік, контроль.

Регламентування – це закріплення функцій або роботи за певними виконавцями. За допомогою регламентування встановлюється статус ланок управління, їхнє місце в системі взаємозв’язку з іншими, область автономії. Це відбивається в уставах, положеннях про підрозділи, посадові інструкції.

Нормування – установлення нормативів виконання робіт, припустимих меж діяльності. Результат нормування – норматив, деякий стандарт. Нормативи можуть стосуватися фінансових, матеріальних, трудових ресурсів (нормативи чисельності службовців, ІТП, нормування трудомісткості управління виробництвом).

Інструктування – ознайомлення з обставинами виконання робіт, роз’яснення норм, умов реалізації нормативних актів. Інструктування здійснюється за допомогою видачі інструкцій.

Письмова інструкція після її твердження стає організаційно-розпорядницьким документом. Розрізняють робочі й методичні інструкції. Робоча інструкція визначає порядок дій працівника, порядок використання їм засобів праці, взаємодії із засобами управління й індикації. Методична інструкція визначає порядок перетворення інформації.

Один із видів інструкцій – посадові інструкції – результат регламентування. Інструкція може пред’являтися й в усній формі. У такому разі говорять про інструктаж.

Раціональне делегування повноважень – неодмінна умова нормального функціонування організацій. Саме делегування повноважень дозволяє розширити діапазон управління керівника, зосередитися на рішенні перспективних завдань. Саме делегування звільняє можливості керівника для поглибленої розробки так званого стратегічного фактору.

Класифікація стилів управління:

Авторитарний характеризується практичною відсутністю делегування повноважень виконавцям відносно організації, планування, контролю, вибору способу досягнення поставлених цілей.

Демократичний передбачає раціональне делегування повноважень, що дозволяє максимально “збагачувати” роботу виконавців, використовувати їхній колективний потенціал при збереженні за керівником функції контролю в ключових питаннях.

Невтручальний характеризується неоптимальним делегуванням повноважень, що призводить до самоусунення керівника від процесу управління й втраті контролю за ситуацією.

ПЛАН

Теоретичні питання:

1. Сутність функції організації.

2. Регламентування, нормування, інструктування як методи реалізації організаційної функції.

3. Психологічні ефекти неоптимального делегування повноважень.

Завдання для самостійної роботи:

1. Вплив організаційних факторів на реалізацію функції організації.

2. Вплив особистісних факторів на ефективність реалізації функції організації.