Заняття 7-8

Тема 4. Словотвір. Морфеміка План

1. Словотвірна структура слова.

2. Поняття основи слова. Типи основ.

3. Класифікація афіксів. Функції закінчення.

4. Способи словотвору.

5. Морфемний та словотвірний розбір.

Література

1. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. – К.: Наук.думка, 1987. – 211 с.

2. Вакарюк Л., Панцьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір: Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан,  2004. – 184 с.

3. Горбачук В.Т. Основні поняття і терміни морфеміки. – К., 1982. – 124 с.

4. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Навчальний посібник. –  К.: Вища школа, 1999. – 208 с.

5. Клименко Н.Ф. Основи морфеміки сучасної української мови: Навчальний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 182 с.

6. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української мови: Науковий посібник. – К., 1998. – 161 с.

Методичні рекомендації: Треба запам’ятати, що префікси на відміну від суфіксів утворюють слова на ґрунті слів, а не основ. Саме тому вони не змінюють належності твірного слова до певної частини мови: дід – прадід, нести – віднести, моральний – аморальний. Префікси виникли на базі прийменників і часток. Чим молодший префікс, тим виразніший зв'язок його з прийменником (досвіт – до світу, переддень – перед днем). Лише найдавніші префікси втратили повністю зв'язок своєї семантики із службовими словами (убогий). Інші його зберігають (В.О.Горпинич).

В українській мові – понад 80 префіксів, більшість з яких є питомими. Префіксальна система української мови досить стійка, поповнюється вона за рахунок запозичень та префіксоїдів.

У сучасній українській мові – понад 300 суфіксів. Разом з аломорфами їх – 682 (Н.Ф. Клименко, Є.А. Карпіловська). На відміну від префіксів суфікси приєднуються переважно до твірної основи, а не до слова. Вони є виразниками граматичних властивостей слова, можуть визначати приналежність слова до певної частини мови: пошт-ар, пошт-ов-ий. У сучасній українській мові є невелика група слів, які мають у своєму складі унікальні суфікси, або уніфікси.  Вони трапляються лише в поодиноких словах, але виражають регулярні семантичні зв'язки з подібними твірними одиницями: люб-ов, світ-оч, паст-ух.

Суфікси характеризуються широким діапазоном варіювання, чим виразно відрізняються від префіксів.

Вивчаючи  словозміну і формотворення, треба звернути увагу на розрізнення цих явищ. Якщо вихідне слово і відповідна йому похідна форма мають однакове номінативне значення, а розрізняються граматичним значенням, то вони є різними формами одного й того самого слова і належать до словозміни: книга – книгою, золотий – золота, слухаю – слухають. Форми, що розрізняються неграматичним значенням, є різними лексемами і належать до словотворення (ліс – лісник).

Вивчаючи питання про інтерфікси, треба звернути особливу увагу на те, що саме поняття інтерфікса, інтерфіксації у мовознавстві визначається по-різному. Одні вчені інтерфіксами вважають лише голосні звуки, що служать для поєднання частин складного слова (хлібороб, землетрус). Інші лінгвісти інтерфіксами називають також асемантичні сегменти, які не мають ні лексико-граматичного, ні граматичного значення, але з'являються у словах тоді, коли твірна основа і твірний суфікс чи префікс у процесі словотворення не можуть поєднатися з фонетико-орфоепічних чи інших причин (ялт+ський – ялтинський, театр-аль-ний). Такі структурні прокладки називаються ще структемами.